Ухвала суду № 42065938, 26.12.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/13564/12

(4-с/199/96/14)

УХВАЛА

26.12.2014 Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Подорець О.Б., за участі секретаря Голубніченко В.О., за участі заявника ОСОБА_1, представника заявника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на дії посадових осіб Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою в інтересах ОСОБА_1, в якій просив визнати дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно ОСОБА_1 незаконними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 жовтня 2014 року винесену Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ СК «ПЗУ Україна» боргу в розмірі 66698,39 грн. (а.с.1-3).

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 підтримали скаргу, між іншим представник заявника пояснив, що на виконанні Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі №2п/401/90/14 від 29 вересня 2014 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження не була надіслана в порядку передбаченому законом на адресу боржника ОСОБА_1 Державний виконавець не пересвідчився у отриманні копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржником та розпочав виконавчі дії. Крім того, державний виконавець всупереч Закону України «Про виконавче провадження» одночасно відкрив виконавче провадження та виніс постанову про накладення арешту на майно боржника, не звернувся до суду із заявою про розяснення рішення суду, оскільки судом не вирішено питання щодо повернення боржнику пошкодженого майна, не було проведено оцінку арештованого майна.

Заінтересована особа державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 надано заяву щодо розгляду справи за їх відсутності та письмові заперечення на подану скаргу, в якій державний виконавець просив відмовити у задоволенні скарги.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, вивчивши надані письмові заперечення, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначеніЗаконами України «Про державну виконавчу службу»та «Про виконавче провадження».

За ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 зазначеного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактичною перевіркою дотримання положенняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Підпунктом 3.6.1. розділу 3.6 Наказу Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158 Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (підпункт 3.6.2).

Частиною 3 статті 19 Закону встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2014 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернувся до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2014 року по цивільній справі за їх позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Одночасно в заяві стягувачем зазначено про накладення арешту на майно боржника.

22 жовтня 2014 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зазначені постанови були надіслані на адресу сторін виконавчого провадження, в тому числі і на адресу заявника ОСОБА_1, що підтверджується супровідними листами від 22.10.2014 за №В940014 та за №В940015.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 25 Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Зазначені приписи Закону України «Про виконавче провадження» спростовують доводи представника заявника ОСОБА_2 щодо не встановлення чинним законодавством України можливості державного виконавця одночасно вирішувати питання про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника.

Статтею 26 Закону встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, ані в скарзі, ані в судовому засіданні заявником не доведено підстав, з яких державний виконавець повинен був відмовити стягувачу у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 статті 34 Закону у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Із аналізу зазначеної норми вбачається, що Закон надає право, а не зобовязує, державного виконавця звернутися до суду за розясненням резолютивної частини рішення суду у разі якщо рішення є незрозумілим.

Крім того, у разі якщо рішення суду є незрозумілим, це не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 35 Закону встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Боржник зобов'язаний, в тому числі утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення (ч.6 ст.12 Закону).

За ч.7 ст.12 Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 суду пояснили, що про існування постанови про відкриття провадження та накладення арешту вони дізналися наприкінці листопада 2014 року. До теперішнього часу своїм правом на ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження не скористалися. Боржник ОСОБА_1 також не скористався правом наданим йому ч.1 ст.35 Закону щодо подання до державного виконавця заяви про відкладення виконавчих дій, оскільки як він зазначає, не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, розглядаючи справу, суд звертає увагу на те, що заявником оскаржуються лише дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та одночасного винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту. Також, суд зазначає, що в скарзі оскаржуються дії державного виконавця, тоді як заінтересованою особою зазначено Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та є посилання на дії посадових осіб відділу, однак не зазначено які дії і саме яких посадових осіб Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції є неправомірними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Разом з тим, Закон України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік заяв та скарг за подання яких до суду справляється судовий збір. В даному переліку відсутні скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, у звязку з чим суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору в даному випадку, а тому судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 209, 210, 383-388 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на дії посадових осіб Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали буде виготовлено 29 грудня 2014 року.

Копію ухвали суду із викладом вступної та резолютивної частини видати учасникам процесу негайно після її проголошення.

Суддя О.Б.Подорець