Рішення № 42065415, 22.12.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6569/14-ц

(2/199/3078/14)

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

за участю секретаря Голубніченко В.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, де третя особа Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк», про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, де третя особа Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк», про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та реєстрацію права власності. В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного майна задоволено частково. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2013 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності за кожним по ? частині квартири АДРЕСА_2. Однак після вказаного рішення апеляційного суду Дніпропетровської області позивач не може користуватися ? частиною вказаної квартири, оскільки відповідач чинить перешкоди в користуванні квартирою.

У 2013 році позивач неодноразово звертався до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції з заявою про реєстрацію права власності на ? частину спірної квартири на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області. Однак рішенням державного реєстратора від 10 липня 2013 року йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на зазначену частку квартири, оскільки не була зазначена загальна та житлова площа квартири; відомості про складові частини обєкта нерухомого майна та інше. Це повязане з тим, що відповідач не надає позивачу технічний паспорт на квартиру.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд встановити порядок користування житловим приміщенням, виділивши йому у користування ізольовану кімнату площею 72,2 кв.м на другому поверсі квартири АДРЕСА_3, кухню-вітальню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовані шафи залишивши у спільному користуванні; зобовязати відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартирою; зняти з реєстрації ОСОБА_5 у праві власності на всю квартиру; зареєструвати право власності за позивачем на ? частину квартири та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.; вирішити питання про розподіл судових витрат на підставі ст.88 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, на задоволення уточненої позовної заяви наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, підтримала надані письмові заперечення, пояснивши, що спірна квартира має дві суміжні житлові кімнати, а тому при запропонованому варіанту порядку користування будуть порушуватися права відповідача. Що стосується інших позовних вимог, що вони підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с.32-34).

Третя особа Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк» свого представника до суду не направила, повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 60 ЦПК України встановлено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено, що сторонам по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_3, по ? частці кожному, що підтверджується рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2013 року (а.с.10-11).

У судовому засіданні також встановлено, що між позивачем та відповідачем склалася конфліктна ситуація, у зв'язку з чим вони не можуть дійти згоди щодо користування спірним житлом.

В силу положень ст.ст. 21,24,41 Конституції України, ст.ст. 319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечується рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Як розяснив в п.14 Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 22.12.1995 № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно плану квартири наданого КП «ДМБТІ» 04.12.2014, спірна квартира розташована на двох поверхах X та XІ, має загальну площу 227,5 кв.м., житлову площу 147,7 кв.м., та складається з 1-кухня-гостинна, 2 санвузол, 3,4 житлові, І, ІІ, ІІІ, ІV лоджії (а.с.39-90). При цьому житлові кімнати розташовані на другому (ХІ) поверсі, та житлова кімната 3 не є ізольованою.

Таким чином, суд вважає, що встановити порядок користування квартирою запропонований позивачем не є можливим, виходячи з технічних характеристик спірної квартири на теперішній час та тими обставинами, що позивач і відповідач розірвали шлюб та не є єдиною сімєю.

Позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 діє в інтересах ОСОБА_3 як представник на підставі довіреності від 17 березня 2012 року (а.с.5).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 та ст.84 ЦПК України витрати повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, є витрати, повязані з розглядом справи.

За змістом зазначених норм витрати, повязані з оплатою участі у справі представника сторони, не відносяться до судових витрат і не підлягають відшкодуванню в порядку ст.88 ЦПК України. Крім того, доказів, що позивач поніс витрати в такому розмірі, суду також не надано.

Що стосується зняття з реєстрації ОСОБА_5 у праві власності на всю квартиру та реєстрацію права власності за позивачем на ? частину квартири то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків, щодо обставин справи не пов'язаних із встановленням належності відповідача.

Звертаючись з даними позовними вимогами до ОСОБА_4, позивач не надав суду доказів з приводу того, яким чином та які його права свободи чи інтереси з питання не реєстрації рішення суду, порушені, невизнані або оспорювані відповідачем.

Із пояснень представника відповідача в судовому засіданні та наданого рішення №3818594 від 10 липня 2013 року слідує, що саме рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції відмовлено у реєстрації рішення апеляційного суду Дніпропетровської області, рішення якого оскаржено до суду не було.

За таких обставин, позивач не позбавлений права звернутися до суду до належного відповідача у звязку з порушенням своїх прав у встановлений законом спосіб.

Щодо зобовязання відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартирою, то суд зазначає, що доказів чинення перешкод відповідачем у користуванні спільною квартирою ані позивачем, ані його представником суду не надано.

Розглянувши справу та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_4, де третя особа Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк», про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та реєстрацію права власності - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 22 грудня 2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець