Рішення № 42064496, 18.12.2014, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/2886/14-ц

Провадження № 2/362/1674/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Медведєва К.В.,

при секретарі Савчук Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Васильків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», третя особа на стороні відповідача директор Васильківської філії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому, з урахуванням уточнень наданих суду усно, просив: 1) скасувати наказ №111-в від 06.05.2014 року; 2) скасувати наказ № 134-в від 04.06.2014 року; 3) скасувати наказ 140-к від 04.06.2014року 4) стягнути моральну шкоду в розмірі 50.000,00 грн.; 5) стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; 6) стягнути кошти на придбання робочого костюму.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає, що його звільнено незаконно, за надуманими підставами через особисту неприязнь.

За твердженням позивача наказом № 111-в на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, при цьому позивачу догана не оголошувалася, проступок не мав місця, і керівник не побажав зажадати письмового пояснення, а тому, на думку позивача, наказ № 111-в є необґрунтованим, безпідставним і незаконним.

Позивач зазначив, що наказом №134-в на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за систематичне невиконання трудових обовязків та порушення дисципліни. Вказаний наказ видано з посиланням на акт службового розслідування. На думку позивача, вказаний наказ ґрунтується на сфабрикованих, неперевірених, неправдивих чутках. І на думку позивача, останнім проступку не було допущено.

Як зазначає позивач, наказ № 140-к про звільнення з роботи позивача за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, згідно п.3 ст. 40 КЗПП України ґрунтується на упереджених стосунках з мотивів помсти за критику, а тому підлягає скасуванню.

Позивач вважає, що його було звільнено незаконно, чим йому завдано моральних страждань і їх компенсацію позивач оцінює в 50.000 грн. при цьому позивач просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача кошти на придбання.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивач ОСОБА_1 працював контролером газового господарства служби режимів газопостачання в Васильківській ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» з 09.04.2013 року по 04.06.2014 року, систематично порушував трудову дисципліну, не виконував свої трудові обовязки відповідно до робочої інструкції контролера газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами, порушував правила внутрішнього трудового розпорядку, розповсюджував серед абонентів філії неправдиву інформацію.

Відповідач зазначає, що 06.05.2014 року позивачу згідно наказу №111-в було оголошено догану на підставі службової записки старшого майстра служби режимів газопостачання ОСОБА_3 від 15.04.2014 року. У відповідності до вказаної службової записки позивачу 01.04.2014 року було видано роботу для знаття показників газових лічильників по м. Василькову, при цьому в маршрутному листі розписатися позивач відмовився. Перевіривши роботу позивача, було виявлено, що він у відомостях зняття показників надавав завідомо неправдиву інформацію а також неодноразово самовільно відлучався з виданого маршруту без попереджень. Також зазначалося, що з 04.04.2014 року позивач взагалі відмовлявся здавати виконану ним роботу, не даючи з цього приводу жодних пояснень.

Також відповідач зазначає, що позивач продовжував порушувати трудову дисципліни, він продовжував порушувати робочу інструкцію, а саме п. 2.19 дотримання вимог правил внутрішнього трудового розпорядку, про що свідчить інцидент, що стався 23.05.2014 року, коли позивач в присутності свідків наніс майстру ОСОБА_4 тілесні ушкодження після чого ОСОБА_4 була змушена пройти курс лікування у відділенні неврології в умовах стаціонару.

На підставі акту службового розслідування від 03.06.2014 року, видано наказ № 134-в, яким на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗПП України.

Як зазначає відповідач, наказом від 04.06.2014 року № 140-к позивач був звільнений з 04.06.2014 року за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗПП України.

За твердженням відповідача, позивач відмовився отримати трудову книжку, про що складено відповідний акт, і 04.06.2014 року позивачу було направлено рекомендованим листом повідомлення про звільнення та запропоновано забрати трудову книжку у відділі кадрів філії чи надати згоду на відправлення трудової книжки поштою.

Також відповідач зазначив, що доказів завдання позивачеві моральної шкоди в сумі 50.000 грн. не надано.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити. При цьому пояснив, що за місцем роботи виник конфлікт з колегами, які мають намір його звільнити з роботи, тому складають фіктивні акти і не реагують на його численні письмові заяви.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив в позові відмовити.

Третя особа, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності і просив в позові відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом достовірно встановлено, що в відповідачем, на підставі заяви позивача від 08.04.2013 року, видано наказ від 08.04.2013 року № 76-к згідно якого позивача прийнято 09.04.2014 року на роботу на посаду контролера газового господарства служби режимів газопостачання обліку та контролю за використанням природного газу споживачами.

ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації з 28.11.2013 року, що підтверджується довідкою від 28.11.2014 року та поясненнями позивача.

06.05.2014 року Васильківською філією по експлуатації газового господарства видано наказ № 111-в «Про порушення трудової дисципліни», яким у звязку з неналежним виконанням службових обовязків вказаних в пунктах 2.13, 2.17, 2.18, 2.19 та 7.1 робочої інструкції контролера газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням газу споживачами ОСОБА_1 вирішено оголосити догану позивачу. Підставою видачі наказу зазначено: службова записка ОСОБА_3 від 15.04.2014 року, акт про відмову складання актів інвентаризації та попереджень від 25.03.2014 року, копії відомостей за березень 2014 року, акт про відмову підписання маршрутного листа від 25.03.2014 року, акт про запізнення від 07.04.2014 року, акт про відмову від надання письмового пояснення.

06.05.2014 року складено акт про відмову контролера газового господарства ОСОБА_1 надати пояснення згідно наказу №111-в від 06.05.2014 року «Про порушення трудової дисципліни».

03.06.2014 року складено акт службового розслідування, яким надано висновок, що контролер газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням газу споживачами ОСОБА_1 не виконував завдання та обовязки відповідно до Робочої інструкції контролера господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами, затвердженої начальником філії 13.08.2013 року, а саме п.п. 2.1, 2.13, 2.18, 2.21 Робочої інструкції контролера, чим допустив порушення трудової дисципліни. Також керуючись п.п. 4.2, 4.3, та 4.5 Робочої інструкції контролера, запропоновано позивача притягнути до дисциплінарної відповідальності.

03.06.2014 року складено акт про те, що ОСОБА_1, прочитавши акт службового розслідування від 03.06.2014 року, ознайомлюватися під підпис відмовився.

Також 04.06.2014 року складено повідомлення №1 згідно якого відповідач зажадав від позивача у строк до 11год 00 хв. 04.06.2014 року письмових пояснень щодо акту службового розслідування від 03.06.2014 року. Позивач отримав вказане повідомлення о 9 год. 47 хв. 04.06.2014 року, що підтверджується розпискою позивача на вказаному повідомленні.

04.06.2014 року Васильківською філією по експлуатації газового господарства видано наказ № 134-в «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким вирішено за систематичне невиконання своїх трудових обовязків та порушення дисципліни ОСОБА_1, контролера газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами, звільнити з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою видачі наказу зазначено акт службового розслідування від 03.06.2014 року.

04.06.2014 року складено акт про відмову контролера газового господарства ОСОБА_1 надати пояснення згідно наказу №134-в від 04.06.2014 року «Про накладення дисциплінарного стягнення».

Копію вказаного наказу позивач отримав 05.06.2014 року, що підтверджується його підписом.

04.06.2014 року Васильківською філією по експлуатації газового господарства видано наказ №140-к звільнено ОСОБА_1, контролера газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами 04.06.2014 р. за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Копію вказаного наказу позивач отримав 04.06.2014 року, що підтверджується його підписом.

До трудової книжки ОСОБА_1 серії АА№472151 внесено 04.06.2014 року запис №12 згідно якого ОСОБА_1 «звільнений з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України» підставою звільнення визначено наказ №140-к від 06.04.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться заяви позивача, зареєстровані відповідачем, про відсутність майстра ОСОБА_3 на робочому місці та не прийняття роботи; про не сприяння в роботі, оскільки завдання видаються з таким розрахунком, що абоненти знаходяться в різних найвіддаленіших частинах дільниці; про внесення майстром ОСОБА_5 неправдивих відомостей до маршрутних листів ОСОБА_1 та до наданих позивачу відомостей; про нецензурну мову майстра ОСОБА_3, не підписання нею робочих відомостей при видачі, запізнення із видачею завдань, не підписання маршрутних листів; про те, що інженером ОСОБА_6 не проведено з позивачем навчання з охорони праці на підприємстві; про відмову

Також позивачем подавалася відповідачу скарги про відмову майстра ОСОБА_3 підписати маршрутні листи, нач. служби режимів ОСОБА_7 підписати маршрутний лист.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Статтею 149 КЗпП передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Щодо наказу від 06.05.2014 року № 111-в «Про порушення трудової дисципліни». Як вбачається з матеріалів справи та змісту документів у наказі від 06.05.2014 року № 111-в підставою видачі наказу зазначено, службова записка ОСОБА_3 від 15.04.2014 року; акт про відмову складання актів інвентаризації та попереджень від 25.03.2014 року; копії відомостей за березень 2014 року; акт про відмову підписання маршрутного листа від 25.03.2014 року; акт про запізнення від 07.04.2014 року; акт про відмову від надання письмового пояснення.

Вказаний наказ ОСОБА_1 отримав 05.06.2014 року, що підтверджується його підписом на вказаному наказі.

До суду надано лише акт від 06.05.2014 року про відмову контролера газового господарства ОСОБА_1 надання письмового пояснення щодо службової записки старшого майстра СРГОК ОСОБА_3

Щодо інших підстав видання наказу від 06.05.2014 року № 111-в, суду не надано та не названо доказів того, що відповідач зажадав пояснень від працівника.

Наданий суду акт, згідно якого ОСОБА_1 відмовився надати пояснення щодо наказу №111-в від 06.05.2014 року «Про порушення трудової дисципліни» не може вважатися доказом того, що відповідач зажадав пояснень і щодо інших підстав видання наказу №111-в від 06.05.2014 року, оскільки вказаний акт складено вже після видання наказу. Доказів того, що такі пояснення відповідач зажадав саме до застосування дисциплінарного стягнення, як це передбачено ст. 149 КЗпП, суду не надано та не названо, більш того в якості такого акту суду надано саме згаданий вище акт.

Відповідно, на момент винесення наказу від 06.05.2014 року № 111-в, відповідач був позбавлений можливості враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, що є порушенням ст. 149 КЗпП.

Оскільки відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, то наказ від 06.05.2014 року № 111-в підлягає скасуванню.

Щодо наказу від 04.06.2014 року № 134-в «Про накладення дисциплінарного стягнення». Як вбачається з матеріалів справи та змісту документів у наказі від 04.06.2014 року № 134-в підставою видачі наказу зазначено акт службового розслідування від 03.06.2014 року.

Згідно акту службового розслідування від 03.06.2014 року ОСОБА_1 створює нестерпні умови для праці, не отримує роботу згідно маршрутних листів та не ставить на них свій підпис, не звітує про проведену роботу, зявляється на роботу у військовому костюмі, в жіночому парику, чіпляється до абонентів, викрикує гасла німецькою мовою, залишає попередження з відмітками «Штирлиць», згідно заяв абонентів поводиться ненормально, наніс майстру тілесні ушкодження, розповідав неправдиву інформацію. Згідно акту службового розслідування від 03.06.2014 року ОСОБА_1 не виконував завдання та обовязки згідно Робочої інструкції контролера господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природнього газу споживачами, а саме п. 2.1., 2.13., 2.18, 2.21 чим допустив порушення трудової дисципліни.

Відповідач повідомив позивача про необхідність подання письмових пояснень. Натомість з матеріалів службового розслідування не можливо встановити місце, час та докази вчинення позивачем дисциплінарного поступку, а посилання на такий дисциплінарний поступок узагальнено не дає підстав вважати, що його було вчинено.

Отже, відповідачем хоч і дотримано вимог ст. 149 КЗпП в частині порядку накладення дисциплінарного стягнення, натомість, оскільки судом встановлено, що попередній наказ №111-в від 06.05.2014 року підлягає скасуванню і відсутні інші докази того, що до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, то умови для застосування дисциплінарного стягнення, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП, саме у вигляді звільнення відсутні.

Отже, наказ від 04.06.2014 року № 134-в «Про накладення дисциплінарного стягнення» підлягає скасуванню.

Щодо наказу від 04.06.2014 року № 140-к, то як вбачається з матеріалів справи та змісту документів у наказі від 04.06.2014 року № 140-к підставою видачі наказу зазначено наказ від 04.06.2014 року № 134-в.

Зазначене є порушенням ч. 1 ст. 147 КЗпП, оскільки підставою для накладення дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарного проступку, а не видання іншого наказу.

Крім того, видання наказу від 04.06.2014 року № 140-к на підставі наказу від 04.06.2014 року № 134-в, означає що відповідачем фактично двічі звільнено позивача: спочатку звільнено на підставі наказу від 04.06.2014 року № 134-в, а потім - на підставі наказу від 04.06.2014 року № 140-к.

Подвійне звільнення працівника не відповідає вимогам ст.ст. 41, 147, 149 КЗпП, та суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України, яка забороняє за одне і те ж порушення двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того ж виду, тому наказ від 04.06.2014 року № 140-к підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі.

Виходячи з довідки від 17.12.2014 року № 1973 та довідки від 17.12.2014 року № 1974 виданих Васильківською філією ПАТ «Київоблгаз» середньомісячна заробітна плата позивача становить 2018,23 грн., тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позову про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час його вимушеного прогулу за період з 05.06.2014 року по 18.12.2014 року в розмірі 14026,49 грн.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року № 10-1389/0/4-12 ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення (постанова від 25 квітня 2012 р. № 6-23цс12).

Виходячи із вищевикладеного, при вирішенні питання, щодо розміру моральної шкоди, суд враховує характер порушень та дій вчинених відповідачем, а також те, що порушення законних прав позивача призвели до його душевних страждань, втрати ним нормальних життєвих звязків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, і яку визнає в розмірі еквівалентному 500 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення коштів на придбання костюму, то суд критично оцінює докази надані позивачем, оскільки з останніх не вбачається належність придбаного позивачем одягу саме до того, яким мав бути забезпечений позивач. Тому в задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212 -215, 223, 294, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на посаді контролера газового господарства служби режимів газопостачання обліку та контролю за використанням природного газу споживачами Васильківської філії по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», скасувавши накази Васильківської філії по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» №111-в від 06.05.2014 року, № 134-в від 04.06.2014 року, 140-к від 04.06.2014року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (код 25298294) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14026,49 грн. та 500,00 грн. моральної шкоди, а всього 14526,49 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо присудження ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2018,23 грн. та поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на роботі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (код 25298294) на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя