Рішення № 42063376, 01.12.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11251/14-ц

Провадження № 2/359/2929/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі :

головуючої судді Яковлєва Л.В.,

при секретарі Гомолі О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»» про стягнення сум, належних до виплати при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

10 листопада 2014 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, з проханням стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати 5686,53 грн., компенсацію за невикористану відпустку 28768,74 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 96 671,18 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що 20 травня 2013 року його звільнено у звязку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з посади техніка авіаційного обслуговування ПС категорії «А» Відділу лінійного технічного обслуговування Директорату з виробництва Комплексу інженерно-технічного забезпечення Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»» (далі по тексту ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»»). Однак, при звільненні з роботи з ним не було проведено повного розрахунку. Він звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати. Заяву задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 54 307,13 грн. Проте до цього часу йому не виплачено жодних коштів. У звязку з наведеним позивач, крім того, просив стягнути з відповідача завдану моральну шкоду та середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

В судове засідання позивач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не зявилися. Через канцелярію суду представник позивача подав заяву, якою розгляд справи просив здійснити у їх відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, про причини неявки не повідомив, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 01 вересня 2005 року по 21 травня 2013 року працювала в ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»».

Наказом за № 1561-ос від 20 травня 2013 року ОСОБА_1 звільнено у звязку з скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з займаної посади, а саме - техніка авіаційного обслуговування ПС категорії «А» Відділу лінійного технічного обслуговування Директорату з виробництва Комплексу інженерно-технічного забезпечення ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»» та зобовязано головного бухгалтера виплатити позивачу : компенсацію за невикористану відпустку у кількості 154 календарних днів за відпрацьований період з 01.09.2007 р. по 21.05.2013 року; вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та провести повний розрахунок за фактично відпрацьований період по 21.05.2013 р. (а.с.8).

Дана обставина також підтверджується даними його трудової книжки (а.с.5-6) та довідкою про доходи від 24.05.2013 р. за № 6152 (а.с.19).

Згідно вказаної довідки про доходи, яку видано ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»» позивачу, за період з грудня 2012 року по травень 2013 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 54307 грн. 13 коп.

Довідкою про середню заробітну плату (дохід) від 15.12.2014 р. за № 3.01-1-03/63 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача на період звільнення становила 83 грн. 35 коп. (а.с. 20).

Позивач просить суд зобовязати відповідача виплатити йому визначені в наказі про звільнення компенсацію за невикористану відпустку у кількості 154 календарних днів за відпрацьований період з 01.09.2007 р. по 21.05.2013 року та вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітних плати.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України, зміст яких розяснено представнику позивача, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проаналізувавши розмір щомісячного доходу позивача за період з грудня 2012 року по травень 2013 року, наведеного у довідці про доходи від 24.05.2013 р. за № 6152 (а.с.19) суд приходить до висновку, що в місяць травень 2013 року вже включено всі суми, які згідно наказу про звільнення зобовязано бухгалтера виплатити ОСОБА_1.

Крім того, позивачем чи його представником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про невиплату відповідачем компенсації та вихідної допомоги ОСОБА_1.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення на його користь невиплачених компенсації за невикористану відпустку у кількості 154 календарних днів за відпрацьований період з 01.09.2007 р. по 21.05.2013 року та вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітних плати.

Відповідно до ст.115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з наданої відповідачем ОСОБА_1 довідки (а.с.19), зазначених вимог чинного законодавства при звільненні позивача дотримано не було.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що невиплата належних позивачу сум була допущена не з вини відповідача, суду надано не було.

Відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Користуючись своїми правами ОСОБА_1 03.04.2014 р. звертався до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати.

08.04.2014 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області постановлено судовий наказ, яким вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на його користь 54307 грн. 13 коп.. Даний судовий наказ набув законної сили.

У звязку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати позивач має право на отримання компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати». Утрата частини грошових доходів через порушенням термінів їхньої виплати компенсується у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159 (з урахуванням внесених змін).

Відповідно до частини 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Частиною 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1Є звільнено 21 травня 2013 року, а тому з моменту його звільнення до дня ухвалення рішення суду минуло (травень 2013 року - 9 робочих днів, червень 2013 року - 18 робочий день, липень 2013 року - 23 робочий день, серпень 2013 року - 21 робочий день, вересень 2013 року - 21 робочий день, жовтень 2013 року - 23 робочий день, листопад 2013 року - 21 робочий день, грудень 2013 року - 22 робочий день, січень 2014 року - 21 робочий день, лютий 2014 року - 20 робочий день, березень 2014 року - 20 робочий день, квітень 2014 року - 21 робочий день, травень 2014 року - 19 робочий день, червень 2014 року - 19 робочий день, липень 2014 року - 23 робочий день, серпень 2014 року - 20 робочий день, вересень 2014 року - 22 робочий день, жовтень 2014 року - 23 робочих дні, листопад 2014 року 20 робочих днів, грудень 2014 року 1 робочий день) 387 робочих днів.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) № 3.01-1-03/63 виданої 15.12.2014 р. ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» ОСОБА_1 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача на період звільнення становила 83 грн. 35 коп. (а.с. 20).

Під час звільнення ОСОБА_1, всі належні суми повинні були виплачені йому в день звільненнґ. Оскільки відповідач порушив цю норму, то відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України підлягає виплаті позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 21.05.2013 р. по день ухвалення судового рішення, який становить (387 робочих днів х 83 грн. 35 коп. (середньоденний заробіток) і ця сума становить 32256 грн. 45 коп.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а саме пункту 13 постанови, визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум. Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено обовязкове відшкодування власником або уповноваже-ним ним органом моральної шкоди.

Обовязок по відшкодуванню моральної шкоди виникає за умови, що спричинені моральні страждання, концентрація додаткових зусиль для організації усунення ускладнень життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Відповідач цинічно ігнорує людську гідність позивача, не рахується з тим, що позивач вимагає елементарної, правомірної виплати законно заробленої заробітної плати.

Суд вважає, що незаконними діями відповідача, тривалою затримкою виплати заробітної плати, психологічних страждань з цього приводу, ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка повинна бути компенсована відповідачем в розмірі 1000 грн. 00 коп. В іншій частині сума моральної шкоди є завищеною, на думку суду і необґрунтованою.

Судові витрати в справі, а саме суму судового збору в розмірі 332 грн. 56 коп., відповідно до ст.88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави Україна, оскільки позивач звільнений від їх сплати.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 115, 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», ч. 5 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст. 1, 2, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 208-210, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»» про стягнення сум, належних до виплати при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»» (місце знаходження : Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код ЄДРПОУ : 20048090) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СК 472525 виданий 26.02.1997 р. Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 32256 грн. 45 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп., а всього стягнути 33256 (тридцять три тисячі двісті пятдесят шість) гривень 45 (сорок пять) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»» (місце знаходження : Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код ЄДРПОУ : 20048090) судовий збір на користь держави Україна (р/р № 31216206700004, МФО 821018, код ЄДРПОУ : 38007070, Бориспільське УДКСУ Київської області, ГУДКУ у Київській області) в сумі 332 (триста тридцять дві) гривні 56 (пятдесят шість) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Суддя Л.В.Яковлєва