Рішення № 42062224, 23.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/4227/13-ц Головуючий у 1-й інст. Романюк Ю. Г.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі Ковальській Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «ПростоФінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ТОВ „Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №01012754259 від 30.07.2008 року. Посилаючись на невиконання відповідачем кредитних зобов"язань, позивач просив стягнути з нього на свою користь заборгованість у розмірі 21970,22 грн. та витрати, пов»язані з оплатою судового збору в розмірі 229,40 грн.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №01012754259 від 30.07.2008 року в сумі 21 970,22 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 14381,62грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 2533,77 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 1793,22 грн., штраф за прострочку платежів в розмірі 3261,61 грн. та судові витрати на суму 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що 18.05.2012 року між ТОВ «Просто Фінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» було відступлено право грошової вимоги за кредитом на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», однак переліком кредитних договорів та актом передачі кредитного портфелю не підтверджується хто саме з боржників має заборгованість та в якому розмірі. Вказує, що суд не звернув уваги на те, що переведення боргу чи інші випадки заміни сторін у зобов"язанні не переривають та не зупиняють строку позовної давності, а тому неправильно визначив початок перебігу позовної давності, і, як наслідок, неправильно вирішив спір.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином /ст.599 ЦК України/.

У відповідності до ст.512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов»язанні пов»язана з тим, що попередні учасники зобов»язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов»язки переходять до суб»єктів, які їх замінюють.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.07.2008 року між ТОВ «Просто Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №01012754259, за яким останній отримав кредитні кошти в розмірі 31 350грн. зі строком повернення кредиту до 10.08.2013 року /а.с.4/. Цільове призначення кредиту - для оплати автотранспортного засобу моделі Lada 21070, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За умовами договору відповідач зобов"язувався повертати кредит, сплачувати нараховані проценти, комісію, а в разі порушення ним своїх договірних зобов"язань- додаткові проценти та штраф.

18.05.2012 року між ТОВ «Просто Фінанс» та ТОВ „Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «Просто Фінанс» зобов"язувалось відступити ТОВ „Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №01012754259 від 30.07.2008 року.

Відповідно до акту приймання-передачі кредитного портфелю від 25 червня 2012 року ТОВ „Кредитні ініціативи» прийняв кредитний портфель за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №01012754259 , укладеним з позичальником ОСОБА_1 /а.с.59-60/.

На час передачі кредитного портфелю сума основного боргу ОСОБА_1 становила 8766,07грн., прострочена сума основного боргу - 5615,55грн., нараховані проценти - 34,06грн., прострочені нараховані проценти - 983,20грн., нарахована комісія - 38,04грн., прострочена нарахована комісія - 733,59грн./а.с.60/.

Судом також встановлено, що відповідно до довідки № 9666 від 24 березня 2011 року про зняття з реєстрації заставленого транспортного засобу ТОВ «Просто Фінанс» повідомляє начальнику МРЕВ ДАІ, що не заперечує проти зняття з реєстрації автомобіля ВАЗ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебуває у заставі ТОВ «Просто Фінанс», у зв"язку з повним погашенням простроченої заборгованості по кредитному договору №01012754259/а.с.99/.

17.06.2011 року автомобіль ВАЗ 2107, р.н. НОМЕР_1, належний ОСОБА_1 був знятий з обліку для реалізації /а.с.202/.

В подальшому автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_2 /а.с.96,203/.

При вирішені спору, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам.

Так, відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів ..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація транспортних засобів, що придбані в розстрочку без надання відповідних документів про остаточний розрахунок.

За повідомленням начальника центру НППзВАЗ Новоград-Волинського УДАІ УМВС України в Житомирській області при знятті з обліку транспортного засобу власник або уповноважена особа зобов»язана в підрозділ ДАІ надати з банку листа, підписаного уповноваженою особою банку та скріпленого печаткою банку про повне погашення заборгованості /а.с.201/.

Натомість, на заяві ОСОБА_2 від 17.06.2011 року, якому ОСОБА_1 02.06.2011 року видав довіреність на управління та розпорядження автомобілем, на ім"я начальника Новоград-Волинського МРЕВ про проведення перевірки за наявними обліками реєстрації транспортного засобу власника автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, міститься запис працівника ТОВ «Просто Фінанс» Коломієць про те, що заборгованість по кредиту ОСОБА_1 погашена в повному обсязі. Претензій ТОВ «Просто Фінанс» не має /а.с.96/. При цьому номер договору вказано неправильно, печатка банку відсутня.

Водночас, належна довідка банку свідчить лише про повне погашення простроченої заборгованості /а.с.99/.

А тому усні пояснення ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції про те, що він, реалізувавши автомобіль, повністю розрахувався з банком, не підтверджені належними та допустимими доказами. Слід зауважити, що апеляційна скарга не містить жодних посилань на ці обставини.

До того ж довідка ТОВ «Кредитні ініціативи» про грошові надходження за кредитним договором №01012754259 від 30.07.2008 року ОСОБА_1 свідчить, що станом на 02.06.2011року надійшло на рахунок погашення кредитної заборгованості 30 183,17грн. /а.с.190/, хоча початкова сума кредиту складала 31 350грн./а.с.4-7/.

Останній платіж було здійснено ОСОБА_1 02.06.2011року, подальших платежів не проводилось, у зв»язку з чим виникла заборгованість за кредитом.

Будь-яких доказів про повне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 ні до місцевого, ні до апеляційного суду не надав.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що переліком кредитних договорів та актом передачі кредитного портфелю не підтверджується хто саме з боржників має заборгованість та в якому розмірі спростовуються матеріалами справи, оскільки актом приймання-передачі кредитного портфелю від 25 червня 2012 року підтверджується, що ТОВ „Кредитні ініціативи» прийняло кредитний портфель за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №01012754259, укладеним з позичальником ОСОБА_1, із зазначенням усіх складових заборгованості за кредитом /а.с.59-60/.

Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин на підставі заяви відповідача строку позовної давності, суд першої інстанції припустився помилки, вважаючи, що позивач набув право вимоги на звернення до суду з даним позовом лише з моменту укладення договору купівлі- продажу кредитного портфелю між ТОВ «Просто Фінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», тобто з 18.05.2012 року.

З огляду на наведене, доводи в апеляційній скарзі з цього питання є обґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторони у зобов»язанні не замінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Проте ця обставина не вплинула на результат розгляду справи, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з умовами кредитного договору зобов»язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

А тому, оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов»язань, що викладено у правовій позиції постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, яка є обов»язковою для усіх судів.

З матеріалів справи вбачається, що для подальшого виконання умов кредитного договору відповідач повинен був здійснити черговий платіж не пізніше 10 числа наступного місяця, що передбачено п. 3.1 кредитного договору, графіком платежів /а.с.5,8/, а в конкретному випадку не пізніше - 10 липня 2011 року /а.с. 190/. Проте, він перестав виконувати свої боргові зобов»язання. Банк звернувся до суду з позовом 05.09.2013 року, а тому з урахуванням положень ст. 257 ЦК України, якою встановлена загальна позовна давність три роки, строк позовної давності не пропущено.

Відтак, посилання в апеляційній скарзі на пропуск загального строку позовної давності є безпідставними.

Водночас є обґрунтованими доводи, наведені в апеляційній скарзі про застосування спеціальної позовної давності.

Так, відповідно до ч.2 п.1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що сума штрафу за останній рік перед зверненням до суду становить 1793грн.88коп. /а.с.18/. Судом першої інстанції стягнуто суму заборгованості по неустойці в розмірі 3261,61грн. за період понад один рік.

За таких обставин розмір штрафу за прострочку платежів підлягає зменшенню з 3261,61грн. до 1793,88грн., а загальна сума заборгованості - з 21970,22грн. до 20502,49грн.

З огляду на наведене рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

В решті рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2014 року змінити, зменшити розмір штрафу за прострочку платежів з 3261,61грн. до 1793,88грн., а загальну суму заборгованості - з 21970,22грн. до 20502,49грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді