Вирок № 42056813, 22.12.2014, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 274/3145/13-к

Провадження № 1-кп/0274/26/14

22.12.2014 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вельмик А.Е., з участю секретаря судового засідання Слабик О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бердичева кримінального провадження № 274/3145/13-к по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Бердичева, громадянки України, українки, з середньою освітою, не працюючої, розлученої, маючої на утриманні 1 неповнолітню дитину, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

за ст.356 КК України,

з участю: прокурора - Білецького О.Г.;

потерпілої - ОСОБА_2;

представника потерпілої - ОСОБА_3;

захисника - ОСОБА_4;

обвинуваченої - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

06.02.2013 року об 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 шляхом вільного доступу проникла в приміщення салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, знаходячись де, в присутності ОСОБА_5, ОСОБА_6, які не усвідомлювали її злочинні наміри, зайшла в кабінет директора, розташованого на другому поверсі вказаного салону, звідки самовільно вилучила монітор «LG - FLATRON L 1953 TR» вартістю на час вчинення злочину 500 грн. та відео реєстратор « Oltec H/264 Network Digital Video Recorder» вартістю на час вчинення злочину 1200 грн., спричинивши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 1700 гривень.

Кримінальна відповідальність за вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнається винною, передбачена ст. 356 КК України.

ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнала повністю. В судовому засіданні показала, що восени 2012 року неофіційно влаштувалася на роботу до ОСОБА_2 перукарем. В лютому 2013 року, коли прийшла на роботу, виявила, що потерпіла забрала її робочі інструменти, дорогі речі. Зателефонувавши до ОСОБА_2, почула, що та вимагає від неї гроші. Приблизно через три дні як ОСОБА_2 забрала її речі, вона вирішила також у неї забрати майно, щоб обміняти на своє. З цією метою, в обідню пору, 06.02.2013 року прийшла в салон та піднялася на другий поверх, де в кабінеті забрала монітор і відеореєстратор. Вказані речі завезла до дому. Ввечері їй зателефонували з міліції щодо речей ОСОБА_2 Вранці , речі, які вона забрала, занесла в міліцію та повернула. У вчиненому розкаюється.

Вина обвинуваченої у вчиненні злочину також стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що вона є приватним підприємцем і у власності має салон краси. В вересні 2012 року до неї на роботу влаштувалася ОСОБА_1. Мала працювати перукарем. У неї не було свого матеріалу і не було коштів, щоб їх купити. Вона запропонувала ОСОБА_1 зайняти у неї гроші. Разом поїхали в м.Київ, де вона особисто розрахувалася за придбаний ОСОБА_1 матеріал, за умови, що та поверне гроші протягом двох тижнів. Однак ОСОБА_1 кошти не повертала. В інших салонах, де працювала обвинувачена, себе зарекомендувала негативно. Так як ОСОБА_1 допускала прогули, в один із днів, коли остання не вийшла на роботу, вона із її тумбочки забрала речі, про що склала акт, описавши майно. Даний акт підписали працівники. ОСОБА_1 просила повернути речі. Однак вона пояснила, що поверне , коли та віддасть їй заборговані гроші. Через декілька днів по телефону працівники салону повідомили, що на роботі була ОСОБА_1, яка забрала монітор та відео реєстратор залишивши приміщення салону через магазин. Вона відразу приїхала на роботу та викликала працівників міліції. Речі, які забрала ОСОБА_1 їй повернули працівники міліції.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що працює в магазині поряд з приміщенням перукарні, де раніше працювала ОСОБА_1. Приблизно рік тому, коли вона була на роботі, бачила обвинувачену, яка несла монітор. При цьому взяла пакет, куди помістила монітор і вийшла через приміщення магазину. Вона вважала, що монітор належить ОСОБА_1, але потім з»ясувалося, що він належить ОСОБА_2 Їй відомо, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виникали конфлікти, однак щодо їх причин їй не відомо. Чула про те, що ОСОБА_1 брала у ОСОБА_2 гроші на матеріали. Більше їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що разом з ОСОБА_8 працює в магазині «Квара». Рік тому, приблизно після Нового року, до них зайшла ОСОБА_1, яка попросила пакет. Поклала монітор від комп»ютера в пакет і вибігла через магазин. Чий це монітор їй не відомо. Знає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були сварки, так як хтось комусь був винен гроші. Подробиць вона не знає.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що працює в салоні «ІНФОРМАЦІЯ_6». Їй відомо, що ОСОБА_1 заборгувала ОСОБА_2 гроші за матеріали. Приблизно півтора року назад, коли вона була на роботі, бачила ОСОБА_1, яка заходила до іншого кабінету. Коли і як та виходила з приміщення салону, вона не бачила. ОСОБА_6 сказала, що наче ОСОБА_1 щось виносила з приміщення. Це підтвердили також працівники магазину «Квара». Вона знає, що раніше, до цих подій, ОСОБА_2 забирала речі (робочий інструмент) ОСОБА_1 Про це був складений опис майна, що відображено у акті, який підписали працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Вартості даного інструменту вона не знає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що працює в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_6» з кінця січня 2013 року. ОСОБА_1 раніше не знала. Коли вона прийшла на роботу, то дівчата сказали, що ОСОБА_1 - колишній працівник. Про те, що ОСОБА_1 винесла з салону монітор та відеореєстратор їй стало відомо зі злів працівників салону. Як виносила ОСОБА_1 речі вона не бачила. Вони дійсно зникли з салону, після того як пішла ОСОБА_1 Про зникнення речей ОСОБА_2 зателефонували дівчата. Їй відомо, що між потерпілою та обвинуваченою був конфлікт з приводу грошей, які не повертала ОСОБА_1 ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що у ОСОБА_2 працювала ОСОБА_1 Їй відомо, що між ними виник конфлікт через заборгованість. Подробиць вона не знає. Приблизно з лютого 2013 року ОСОБА_1 перестала працювати у ОСОБА_2 Знає, що перед уходом ОСОБА_1 забрала з салону системний блок. Їй відомо, що системний блок знаходився на другому поверсі салону. Коли ОСОБА_1 піднімалась на другий поверх, і яким чином залишила приміщення салону вона не бачила. Зі слів інших знає, що ОСОБА_1 вийшла з речами через приміщення магазину. Про заборгованість ОСОБА_1 знає зі слів потерпілої. В її присутності ОСОБА_2 забирала матеріал обвинуваченої, про що записала в акті, який вона підписала. Пам»ятає, що серед речей були фарби, а що ще конкретно, пригадати не може.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2013 року, ОСОБА_2. заявила, що 06.02.2013 року приблизно об 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 шляхом вільного доступу пройшла в робочий кабінет салону «ІНФОРМАЦІЯ_6», звідки викрала монітор і реєстратор відео спостереження (а.п.17-18).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.02.2013 року та ілюстрованої таблицею до протоколу огляду, зафіксовано огляд місця події - приміщення салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Під час огляду оглянуто кімнату на другому поверсі салону, в якій виявлено пластиковий ящик, розміщений біля розетки, із знаходженням на ньому контактних кабелів та свіч-адаптера. В середині даного ящика виявлений маніпулятор із написом «DVRH. 264» ( а.п.20-25).

Протоколом огляду місця події від 08.02.2013 року та ілюстрованої таблиці до протоколу, зафіксовано огляд в приміщенні кабінету № 9 Бердичівського МВ монітору «LG - FLATRON L 1953 TR» та відео реєстратора « Oltec H/264 Network Digital Video Recorder». які були вилучені до Бердичівського МВ. Вказані речі надала працівникам міліції присутня в кабінеті громадянка ОСОБА_1 ( а.п.39-41).

Вилучені під час огляду місця події речі: монітор та відеореєстратор, були оглянуті та під розписку повернуті потерпілій ОСОБА_2, що зафіксовано протоколом огляду предметів від 12.02.2013 року та ілюстрованою таблицею до протоколу ( а.п.45-47).

Вартість речей, якими заволоділа ОСОБА_1 встановлена висновком судово-товарознавчої експертизи від 20.02.2013 року ( а.п.52).

Відповідно до акту від 25.01.2013 року, який підписали ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, проведено огляд робочого місця ОСОБА_1, яке знаходиться в салоні краси «ІНФОРМАЦІЯ_6» в зв»язку із неявкою її на роботу. При цьому вилучені речі, що належать їй згідно опису ( а.п.58).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд знаходить винуватою обвинувачену ОСОБА_1 в самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачена вчинила злочин, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Суд враховує особу винної, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, має неповнолітню дитину, вину у вчиненні злочину визнала повністю.

Обставинами, що відповідно до ст.. 66 ч.1 п.п.1, 2 КК України пом"якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку..

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, суд не встановив.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про призначення покарання ОСОБА_1 у виді штрафу.

На думку суду саме призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

В судовому засіданні захисник клопоче про звільнення обвинуваченої від покарання на підставі ст..1 п"в" Закону України „Про амністію у 2014 році".

Учасники судового провадження не заперечили проти задоволення клопотання захисника.

Суд враховує, що ОСОБА_1 засуджується за умисний злочин, який згідно ст.12 КК України не є тяжким або особливо тяжким, а відноситься до злочинів невеликої тяжкості, засуджується до покарання не пов"язаного із позбавленням волі, відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 має сина - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, якому не виповнилося 18 років, відносно якого не позбавлена батьківських прав. ОСОБА_1 дає згоду на застосування відносно неї Закону України „Про амністію у 2014 році". В перелік осіб, до яких не може бути застосована амністія згідно ст.8 Закону України „Про амністію у 2014 році" та ст..4 Закону України „Про застосування амністії в Україні" ОСОБА_1 не входить.

На підставі наведеного, суд вважає можливим відповідно до ст.1 п"в" Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 369- 371, 373, 374 КПК України , ст..1 п"в" Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.356 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 гривень.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

На підставі ст.1 п"в" Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді штрафу.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий: