Рішення № 42054963, 22.12.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17397/14-ц

Провадження № 2/161/5161/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

при секретарі Фурман Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Волинської обласної дирекції, ОСОБА_4, про припинення договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Волинської обласної дирекції, ОСОБА_4 про припинення договору поруки. Вимоги позову мотивує тим, що 05.10.2007 року між відповідачами було укладено кредитний договір №014/1102/74/38964, відповідно до якого банк надав позичальнику ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 352 000 грн. під 10.000 % річних. В той же день, між позивачем та банком було укладено договір поруки №014/1102/74/38964/П1, відповідно до якого позивач на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед банком солідарно відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань позичальником ОСОБА_4 за кредитним договором.

В 2014 році позивач дізнався про те, що в грудні 2013 року без його відому і згоди було внесено зміни до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки по кредиту, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності як поручителя. Вважає, що порука припинилася з 01.11.2014 року, оскільки лист банку з підтвердження збільшення з 01.11.2013 року відсоткової ставки по кредиту він отримав 11.08.2014 року.

З врахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати його право на припинення поруки та визнати припиненим з 01.11.2013 року договір поруки № 014/1102/74/38964/П1 від 01.11.2007 року укладений між ним та відповідачем ПАТ «ОСОБА_3 Аваль».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві та уточненні до неї підстав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Вказала на те, що процентну ставку за кредитним договором було підвищено з 01.11.2013 року у звязку з відсутністю у позичальника діючого договору страхування предмета застави. Обставини збільшення банком процентної ставки на 5 % погоджені були сторонами кредитного договору і були відомі позивачу як поручителю при укладенні договору поруки і такими умовами він погодився. Про зміну процентної ставки було повідомлено позичальника. Обовязок повідомлення поручителя про збільшення процентної ставки умовами договорів не передбачений. Вважає, що підстави для припинення поруки відсутні. Просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Вимоги позову ОСОБА_1 визнав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст.559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно розяснень п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки повязується зі зміною забезпеченого зобовязання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобовязання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобовязання.

Судом встановлено, що 05.10.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/1102/74/38964 (далі Договір), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 352 000 грн. (а.с. 47-49).

За користування кредитом, пунктом 1.4 Договору було встановлено плату у вигляді процентів за процентною ставкою 10.000 % річних.

Відповідно до п. 1.6 Договору сторони домовились, що процентна ставка за користування кредитом збільшується на 5 відсотків річних від ставки, вказаної в п. 1.4 Договору, при настанні, в тому числі, такої умови, як невиконання позичальником зобовязань, передбачених розділом 5 цього Договору (п.1.6.2).

Пунктом 5.6 розділу 5 Договору установлено, що позичальник зобовязується здійснити страхування майна, яке надається в забезпечення та надати кредитору документ, що підтверджує сплату страхових платежів

Пунктом 6.2 Договору установлено, що у випадках, передбачених цим Договором кредитор має право змінити процентну ставку за користування кредитом. Про зміну процентної ставки кредитор письмово письмово повідомляє позичальника протягом 7 календарних днів з дати прийняття рішення про її зміну. Сторони висловлюють свою цілковиту згоду без укладення будь-яких додаткових угод до Договору, вважати, що новий розмір процентної ставки застосовується з дати прийняття кредитором відповідного рішення про її зміну та стосовно всієї непогашеної суми кредиту.

Тобто, право банку на зміну процентної ставки за користування кредитом без укладення додаткових угод у випадку невиконання позичальником зобовязань, в тому числі і щодо страхування заставного майна, було погоджено сторонами Договору при його укладенні.

У забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним Договором, в день укладення кредитного договору, 05.10.2007 року між позивачем та відповідачем ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» укладено договір поруки № 014/1102/74/38964/П1, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед банком відповідати по боргових зобовязаннях боржника, що зазначені в п. 1.3 даного Договору і виникають з умов кредитного договору (а.с. 8-9).

Відповідно до п.1.3 вказаного договору поруки, борговими зобовязання є всі зобовязання боржника перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, як це визначено кредитним договором, в т.ч. щодо повернення суми кредиту, а саме 352 000 грн., сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків та виконання інших умов кредитного договору в повному обсязі.

Водночас, із п. 2.5.1 договору поруки вбачається, що поручитель ознайомлений з положеннями Кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобовязаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Тобто, позивачу при укладенні договору поруки було відомо про право банку і умови зміни процентної ставки у випадку порушення позичальником зобовязань за кредитним договором і з такими умовами позивач погодився.

За змістом ч.1 ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобовязання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Позивач оспорює чинність його поруки з підстав збільшення зобовязань за договором без його згоди. Однак, кредитним договором було передбачено право банку підвищити процентну ставку за користування кредитом на 5 відсотків річних та умови такого підвищення, і з такими умовами позивач погодився укладаючи договір поруки, а тому додаткової згоди поручителя на це не було потрібно.

Оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що передбачених ч.1 ст.559 ЦК України підстав для припинення договору поруки немає, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 16, 547, 553, 559 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Волинської обласної дирекції, ОСОБА_4, про припинення договору поруки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.