Рішення № 42054720, 11.12.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10102/13-ц

Провадження № 2/161/664/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі

судді Івасюти Л.В.

при секретаріСидоренко О.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Луцької філії ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 12.06.2013р. звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсним, мотивуючи тим що:

07.09.2007 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (надалі за текстом Банк) було укладено кредитний договір № МL-601/28/2007 (надалі за текстом кредитний договір від 07.09.2007 року) та додаткові угоди до нього від 07.09.2007 року та 07.03.2012 року, на умовах якого банк надав позивачу кредит в розмірі 80 876,00 швейцарських франків.

В забезпечення повернення позичальником кредитних коштів за кредитним договором 1, між тими ж особами, 07.09.2007 року було укладено договір іпотеки № PSL 601/64/2007, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, реєстраційний № 5823, відповідно до якого в іпотеку банку передано житлове приміщення квартири № 16 за адресою: м. Львів, вул.. Мазепи, 1.

15.08.2008 року, між тими ж особами укладено кредитний договір CrL- SME AOO/109/2008 (надалі за текстом кредитний договір від 15.08.2008 року) та додаткову угоду до нього від 14.09.2011 року, на умовах якого банк надав позивачу 239 000,00 швейцарських франків.

В забезпечення повернення позичальником кредитних коштів за кредитним договором 2 між тими ж сторонами 15.08.2008 року укладено договір іпотеки № PM SME A 00/109/2008, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5, реєстраційний № 7952, відповідно до якого в іпотеку банку передано житловий будинок, земельну ділянку площею 0,0844 га,земельну ділянку площею 0,0107 га за адресою: с. Зміїнець Луцького району Волинської області по вул. Тихій, 1.

Позивач вважає, що при укладенні кредитного договору від 07.09.2007 року, не було додержано вимог Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема:

- вимог ч. 2 ст. 11 Закону, зміст якої зобовязує кредитодавця повідомити споживача у письмовій формі 1) особу та місцезнаходження кредитодавця;2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;

- вимоги ч. 5 ст. 11 Закону, згідно якої до договорів про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема що стосується правил зміни відсоткової ставки за кредитом, які позивач вважає дискримінаційними стосовно себе;

Крім того, позивач вважає,що при укладенні кредитного договору від 07.09.2007 року не було додержано вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме:

- п.8, ч. 1 ст. 6 Закону, який визначае як обовязковою у договорах про надання фінансових послуг, умову про порядок зміни і припинення дії договору. При цьому позивач зазначає, що встановлений кредитним договором 1 порядок зміни та припинення договору є дискримінаційним та не справедливим стосовне нього, зокрема в частині припинення договору та дострокового повернення кредиту у випадку незгоди позичальника з підвищенням процентної ставки;

- ч. 2. ст.. 6 Закону, яка забороняє в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом.

Позивач вважає, що допущені порушення вище перелічених законів України при укладенні кредитного договору від 07.09.2007 року, з посиланням на ст..ст. 203, 215,217 ЦК України, є підставою визнання його недійсним вцілому.

Аналогічні порушення закону, на думку позивача, були допущені і при укладення кредитного договору 15.08.2008 року, який теж просить визнати недійсним.

Крім того, з огляду на вимоги ст.ст. 216, 548 ЦК України, позивач просить визнати недійсними договір іпотеки № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року та договір іпотеки № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року.

18.11.2013 року представник позивача звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог та уточнення позову до суду.

Уточнюючи позов, ОСОБА_1, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які дані в підтвердження тієї обставини, що до кредитного договору 2 позивачу надавався графік погашення заборгованості, що свідчить про порушення п.п. 1.2., 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року.

Також, представник позивача звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем всієї суми кредитних коштів за кредитним договором 1 та просить суд збільшити розмір позовних вимог у формі тексту позовної заяви, добавивши до первісних вимог наступні: - виключити з державного реєстру іпотек записи про державну реєстрацію договорів іпотек № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року та № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року; - виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 за договором іпотеки № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року та договор іпотеки № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до умов кредитного договору № ML -601/58/2007 від 07.09.2007 року позивачу надано кредитні кошти у розмірі 80 876,00 швейцарських франків строком до 07.09.2012 року.

З метою забезпечення виконання зобовязаннь за вище зазначеним кредитним договором між позивачем та відповідачем того ж дня укладено договір іпотеки PSL 601/64/2007, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, реєстраційний № 5823. відповідно до якого в іпотеку банку передано житлове приміщення квартири № 16 за адресою: м. Львів, вул.. Мазепи, 1.

Судом встановлено та не заперечується Сторонами, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 стягнуто солідарно в користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML -601/58/2007 від 07.09.2007 року в сумі 516 969, 52 грн.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 16 червня 2014 р. рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML -601/58/2007 від 07.09.2007 року в сумі 516 969, 52 грн. змінено та стягнуто заборгованість на загальну суму 514 799,04 грн.

В ході розгляду вищевказаної судової справи Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22.12.2013 р. було призначено судову економічну експертизу, за результатами якої було надано висновок експертного економічного дослідження № 7001 від 12.04.14р.

Посилання позивача на те, що у справах відсутні належні та допустимі докази наявності заборгованості та правильності її нарахування спростовується вищевказаними судовими рішеннями, які вступили в законну силу.

Також судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №CrL-SME А00/109/2008 15 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 М,Я. отримав у банку кредит у розмірі 239 000,00 Швейцарських франків на споживчі потреби.

14 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 та 20 березня 2013 року укладено договір № 2 до кредитного договору №CrL-SME А00/109/2008.

Судом встановлено та не заперечується Сторонами, що Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто в користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №CrL-SME А00/109/2008 15 серпня 2008 року в сумі 2 192 025 гривень 62 копійки, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 1 981 462 гривні 73 копійки, заборгованості за відсотками в сумі 210 562 гривні 89 копійок.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 05 грудня 2014 р. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2014 року залишено без змін.

Відповідно до вищезазначених рішень спростовується позиція позивача, яка викладена в позовній заяві стосовно неправильності нарахування відсоткової ставки за кредитним договором №CrL-SME А00/109/2008 15 серпня 2008 року. Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що банком невірно нарахована суму заборгованості за кредитним договором.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що не отримував кредитних коштів в швейцарських франках, як це передбачено договором, а в гривнях, оскільки такі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, кредитним договором дійсно передбачено отримання кредитних коштів в іноземній валюті, однак як встановлено судом, відповідно до меморіального ордеру № 3 від 15 серпня 2008 року ОСОБА_1 було перераховано 999020 грн. від продажу 239000 швейцарських франків. А відповідно до заяви на видачу готівки від 15 серпня 2008 року ОСОБА_1 отримав 999020 грн. з поточного рахунку. Факт направлення на міжбанківську валютну біржу 239000 швейцарських франків підтверджується випискою № 2 від 15 серпня 2008 року та заявою ОСОБА_1 від 15 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти.

Отже, посилання позивача на те, що у справах відсутні належні та допустимі докази наявності заборгованості та правильності її нарахування спростовується вищевказаними судовими рішеннями, які вступили в законну силу.

Позивач звернувся з заявою до суду про проведення фінансово-кредитної судової експертизи, мотивуючи це необхідністю надання доказів які б підтверджували його пояснення про наявність порушень закону при укладенні кредитних договорів та ступінь їх впливу на порушення його прав як споживача фінансових послуг .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.12.2013 було призначено судову фінансово-кредитну експертизу.

Проте, з аналогічними клопотаннями позивач вже звертався до суду, та в межах вищевказаних цивільних справ було здійснено всебічне дослідження наявних доказів та прийняті рішення, якими спростовано позицію позивача щодо неправильності нарахування відсотків за користування кредитними коштами та факту їх отримання ОСОБА_1

Також, відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумномті та справедливості.

Тобто, Цивільний кодекс встановлюе презумпцію свободи договірних відносин. Сторони сами визначають зміст договору та вибирають контрагентів. Правовою основою договірних відносин є акти цивільного законодавства.

До таких, зокрема відносятся Закон України «Про захист прав споживачів» на норми якого і спирається позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги.

Позивач вважає, що при укладенні кредитного договору від 07.09.2007 року, не було додержано вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець перед укладенням договору споживчого кредиту зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі 1) особу та місцезнаходження кредитодавця;2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

У переважній більшості інформація визначена в п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» була доведена до позивача, про що свідчить сам зміст кредитного договору від 07.09.2007 року та його підписання позивачем.

Крім того, згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Отже, невиконання або неналежне виконання відповідачем зобовязань , які мали бути виконані до укладення оспорюваного договору, не мають своїм наслідком визнання цього договору недійсним.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині позову є безпідставними.

Крім того, позивач аргументуючи свої вимоги, фактично стверджуує про введення його в оману відповідачем. Однак, така аргументація є безпідставною виходячі зі змісту ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка надає право позичальнику відмовитися від кредиту протягом 14 днів з дня його отримання.

Проте, позивач не тільки не відмовився від кредиту але на протязі певного часу виконував свої зобовязання за кредитним договором, що повне усвідомлення позивачем наслідків укладеного ним договору.

Також, в обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ч. 5 ст. 11 Закону, згідно якої до договорів про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Зокрема, це стосується правил зміни відсоткової ставки за кредитом та порядок зміни і припинення кредитного договору, які позивач вважає дискримінаційними стосовно себе.

Статею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, зокрема, виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

При цьому поняття "несправедливі умови договору" визначено в ч. 2 ст. 18 цього Закону: умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суд вважає, що в судовому засіданні стороною позивача не доведено, у чому саме полягає несправедливість спірного кредитного договору у цілому або окремих його положень , а тому це не може бути підставою для визнання його недійсним.

Зі змісту кредитного договору від 07.09. 2007 року вбачається, що позивачем прийнято умови даного спірного кредитного договору, також в судовому засіданні встановлено, що позивач певний час продовжував здійснювати усі необхідні платежі за договором кредиту.

Суд також не визнає обґрунтованими доводи позивача, щодо неправомірності збільшення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором.

Як вбачається із п. 3 частини 1 та п.1.4 частини 2 спірного кредитного договору, відсоткова ставка складається з фіксованої частини та змінної, розмір якої залежить від відсоткової ставки за депозитними договорами що укладається банком.

Крім того, відповідно п. 1.4.1.5. кредитного договору від 07.09.2007 року його сторони домовилися про збільшенння розміру процентної ставки у випадку порушення позичальником умов повернення кредитних коштів.

Як розмір відсоткової ставки та і порядок її зміни були обумовлені в кредитному договорі та сторони погодилися на ці умови.

Отже, твердження позивача що спірний договір містить умови за якими банк в односторонньому порядку має право змінювати відсоткову ставку, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, вимоги позивача про визнання кредитного договору в цій частині недійсними, є безпідставними.

Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору № МL-601/28/2007 від 07.09.2007 року недійсним слід відмовити.

Суд вважає, що аналогічні висновки суду слід застосувати до вимог позивача про визнання недійсним кредитного договору CrL- SME AOO/109/2008 від 15.08.2008 року.

Вимоги позивача про визнання забезпечувальних договорів: договору іпотеки № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року, договору іпотеки № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року та вимоги про виключення з державного реєстру іпотек записи про державну реєстрацію договорів іпотек № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року та № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 за договором іпотеки № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року та договор іпотеки № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року, які грунтувалися лише на положеннях ст.ст. 216, 548 ЦК України, також слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 1054, 1051 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору № МL-601/28/2007 від 07.09.2007 року кредитного договору CrL- SME AOO/109/2008 від 15.08.2008 року, договору іпотеки № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року, договору іпотеки № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року, виключення з державного реєстру іпотек записи про державну реєстрацію договорів іпотек № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року та № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 за договором іпотеки № PSL 601/64/2007 від 07.09.2007 року та договор іпотеки № PM SME A 00/109/2008 від 15.08.2008 року, №VIMOGA00001300 від 19.04.2007 року недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В. Івасюта