Постанова № 42053128, 12.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року Cправа № 813/8045/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в якому просить:

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №41440576 від 06.10.2014р.;

- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №41440576 від 06.10.2014р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що державний виконавець надаючи в постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання не з'ясував, яким чином боржник може самостійно виконати виконавчий документ. Приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору державний виконавець вказав, що боржником не виконано виконавчого напису в строк, наданий для добровільного його виконання, навіть незважаючи на те, що боржник такого виконавчого документу, як виконавчий напис, самостійно виконати не може.

Окрім цього, позивач вважає постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій протиправними, оскільки відповідачем не вчинено жодних дій по примусовому виконанню виконавчого документа.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судове засідання, не забезпечив. Надіслав на адресу суду письмове заперечення. Зміст якого полягає в тому, що у зв'язку із самостійним невиконанням боржником виконавчого документа в строк, визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем в порядку статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» було розпочато примусове виконання такого. Тому відповідач вважає, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат за проведення виконавчих дій. З цих підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

10.01.2014р. державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Онишкевичем Р.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№41440576. Така постанова винесена на підставі виконавчого напису №1741 від 26.07.2011р., виданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 про звернення стягнення на автомобіль легковий седан-В, марки ТОYОТА, модель АVENSIS 1.8, 2008 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить боржнику, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого 19.06.2008р. Львівським відділом реєстраційно- екзаменаційної роботи ДАІ, з метою задоволення вимог ПАТ "Фольксбанк" в розмірі, що становить загальну суму еквівалентну 24993,44 доларів США, що станом на 26.07.2011р. становить 199222,71 грн. та 1950,00 грн. плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису. Доказів надіслання позивачу та отримання ним такої постанови відповідачем суду не подано.

З матеріалами виконавчого провадження представник позивача ознайомився 21.11.2014р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія його заяви.

Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області передано виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №1741 від 26.07.2011р. з Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Вказане виконавче провадження прийнято до виконання постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУ юстиції у Львівській області Павлишина Т.І. від 28.04.2014р.

Судом встановлено, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова, №466/584/14-ц від 06.02.2014р. державним виконавцем 13.05.2014р. винесено постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні з ПАТ «Фольксбанк» на ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал».

У зв'язку із невиконанням постанови про відкриття виконавчого провадження в добровільному порядку відповідачем винесено постанову №41440576 від 06.10.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 20117,27 грн. та постанову №41440576 від 06.10.2014р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 112,20 грн.

06.10.2014р. на підставі заяви стягувача, яка надійшла на адресу відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 06.10.2014р., про повернення виконавчого документа в порядку п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві - виконавчого напису №1741 від 26.07.2011р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягає виконанню такий виконавчий документ як виконавчий напис нотаріуса.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Стаття 31 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює порядок надсилання документів виконавчого провадження, згідно з якою копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 1 статті 35 Закону передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Враховуючи вищевикладене, примусове виконання розпочинається на восьмий день після відкриття виконавчого провадження, але за умови належного повідомлення боржника про необхідність добровільного виконання та встановлення відсутності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій.

Згідно з ст.32 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. N14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.

Судом встановлено, що предметом стягнення згідно з виконавчим написом №1741 є звернення стягнення на транспортний засіб: автомобіль легковий седан-В, марки ТОYОТА, модель AVENSIS 1.8L, 2008 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить боржнику, ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого 19.06.2008 р. Львівським відділом реєстраційно- екзаменаційної роботи ДАІ, з метою задоволення вимог ПАТ "Фольксбанк" в розмірі, що становить загальну суму еквівалентну 24993,44 доларів США, що станом на 26.07.2011 р. становить 199222,71 грн. та 1950,00 грн. плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регулює стаття 52 Закону № 2677-VI, відповідно до якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, Законом не врегульовано можливості та способу добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на транспортний засіб, а тому посилання державного виконавця на ту обставину, що боржником не виконано виконавчого напису в строк для добровільного його виконання є неправильним, оскільки боржник в даному випадку позбавлений можливості самостійно виконати такий виконавчий документ.

Окрім того, стягнення виконавчого збору з підстав, передбачених ч.1ст. 28 Закону пов'язане з передбаченими Законом фактично здійсненими під час виконавчого провадження заходами примусового виконання виконавчого документу.

Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення заходів примусового виконання рішення, а також належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та надання йому строку для добровільного виконання виконавчого документа.

Суд також підкреслює, що з наявного в матеріалах справи акта державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій щодо вищезазначеного виконавчого провадження не можливо встановити які саме дій з примусового виконання виконавчого напису №1741 вчинено державним виконавцем.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивномуи їх дослідженні.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність прийняття спірних постанов. З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що адміністративний позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати суд стягує з Державного бюджету України у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Павлишина Тараса Ігоровича від 06.10.2014р. ВП № 41440576 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20117,27 грн. та від 06.10.2014 р. ВП № 41440576 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 112,20 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.