Ухвала суду № 42053067, 09.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р.Справа № 818/2409/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 818/2409/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевець-Агро"

до Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування частково податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

28.08.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кролевець-Агро" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Кролевець-Агро") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014р. №0000112201 Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 324600 грн., в т.ч. за основним платежем - 259680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64920,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевець-Агро" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 03.04.2014р. №0000112201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 324 600 грн., в тому числі за основним платежем - 259 680,00 грн., за штрафними санкціями - 64 920,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Кролевець-Агро" зареєстровано Кролевецькою райдержадміністрацією Сумської області 11.07.2007р. за №1 615 102 0000 000396, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №197063, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.07.2007 року за №3054 та станом на 17.02.2014 року перебуває на обліку в Глухівській МДПІ. ( а.с. 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, за який проводилась перевірка, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 13.08.2007 року по теперішній час, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 351489118078. Основними видами діяльності позивача є обробка, переробка продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського та лісового господарства, надання послуг у рослинництві і т.і. ТОВ "Кролевець Агро" зареєстровано з 01.08.2012р. платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, що підтверджується свідоцтвом №200096455 від 13.08..2007 р. НБ№057874. ( а.с.8).

При нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.08.2012р. по 30.04.2013р. ТОВ "Кролевець-Агро" застосовувало спеціальний режим оподаткування, передбачений ст. 209 Податкового кодексу України.

ТОВ "Кролевець-Агро" в період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

За період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року ТОВ "Кролевець-Агро" задекларовано фіксований сільськогосподарський податок у сумі 70094,05 грн.

Глухівською ОДПІ в період з 17.02.2014 року по 07.03.2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Кролевець-Агро" з питань перевірки податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №288/22/35148912 від 17.03.2014р. (а.с.75-158).

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Кролевець-Агро" вимог податкового законодавства, а саме: тип декларації 0110 - загальна декларація податкова декларація з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом: п.п. 14.1 36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 183.15 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201, п. 209.10 ст. 209, п. 209.2, п. 209.10, п.п. 209.15.1, п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ по декларації з податку на додану вартість (загальна 0110) всього в сумі 495165 грн., у т.ч. за серпень 2012 року на суму 374020 грн., за вересень 2012 року на суму 3432 грн., за жовтень 2012 року на суму 31627 грн., за листопад 2012 року на суму 86086 грн.;

- тип декларації 021 - податкова декларація з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства - п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 183.15 ст. 183, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2, п. 209.10, п.п. 209.15.1, п. 109.15 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження від'ємного значення по ряд.24 Декларації з податку на додану вартість "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" за грудень 2013 року в сумі 254099 грн.;

- п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні у частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа на суму 7000,00 грн.;

- п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України у частині оподаткування суми, виданої податковим агентом платнику податків під звіт та не повернутої ним протягом встановленого строку.

На подані позивачем заперечення на акт перевірки Глухівська ОДПІ Головного управління Міндоходів в Сумській області листом від 31.03.2014 р. за вих. №17/10/22-015 повідомила про правомірність висновків, викладених в акті перевірки №288/22/35148912 від 17.03.2014р. (а.с. 61-74)

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 року №0000112201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 495165 грн., а також застосовано штрафну санкцію в сумі 123791,25 грн.; податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 року №0000122201, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5582,00 грн. (а.с. 159).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу до Глухівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, яку рішенням контролюючого органу від 18.06.2014 року за вих. №9124/10/18-28-10-03-04-97/124 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення залишено без змін. (а.с. 52-60).

Також позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби. Рішенням від 07.08.2014 року за вих. №1235/1/99-99-10-01-15 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін. (а.с. 46-51).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 03.04.2014 року №0000112201 в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 324600 грн., в т.ч. за основним платежем 259680 грн., за штрафними санкціями на суму 64920 грн., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем невірно застосовані норми ст.209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зроблені незаконні висновки про порушення позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 03.04.2014 року № 0000112201 слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті № 288/22/35148912 від 17 березня 2014 року про те, що Товариство при переході на спеціальний режим оподаткування ПДВ здійснило по податковій декларації з ПДВ (загальної) за серпень 2012 р. по рядку 16.2 коригування податкового кредиту внаслідок часткового використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського виробництва зі знаком (-) в сумі 4 142 535 грн. та одночасно зі знаком (+) в сумі 4 142 535 по рядку 12.2 декларації з ПДВ (скороченої), розрахувавши суму коригування податкового кредиту з урахуванням питомої ваги операцій з реалізації с/г продукції (93,04%) в загальному обсязі реалізації товарів/послуг, чим, на думку контролюючого органу, порушило пп. 4.5. п. 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.

На думку контролюючого органу, при переході на спеціальний режим оподаткування ПДВ податковий кредит повністю (на 100%) повинен був бути відображений у спрощеній декларації.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого статтею 209 цього Кодексу, включаються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування до податкової декларації з ПДВ (скороченої), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. Форму та Порядок заповнення такої декларації затверджено наказом Міністерством фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

Пункт 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 209.7 статті 209 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 209.15.1 статті 209 Кодексу, до виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит, відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, після реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, ТОВ повинно подавати до податкового органу за місцем реєстрації загальну та скорочену податкові декларації з податку на додану вартість.

При цьому суми податку на додану вартість, які були нараховані (сплачені) при придбанні товарів (послуг) в попередніх звітних періодах та включені до складу податкового кредиту таких попередніх звітних періодів, на дату переходу на спеціальний режим оподаткування залишаються невикористаними, мали бути розподілені на ті, які використовуються в сільськогосподарському виробництві (діяльності, на яку поширюється спеціальний режим оподаткування), та ті, які використовуються в іншій діяльності платника (п. 4.5 розділу V Порядку).

Отже, вказаною нормою визначено обов'язок сільськогосподарського підприємства здійснювати розподіл податкового кредиту з податку на додану вартість у процесі виробництва сільськогосподарської та несільськогосподарської продукції. У той же час, перехід позивача на спеціальний режим оподаткування ПДВ, про який вказано у акті перевірки, являє собою зміну системи оподаткування, тобто системи взаємовідносин між платником податків та державою, і не має жодного відношення до способу використання позивачем його матеріальних ресурсів. Більш того, у акті перевірки відсутні будь-які дані щодо зміни способу використання матеріальних ресурсів підприємства. У акті взагалі не вказано, яким чином підприємство використовує свої матеріальні ресурси і як це впливає на результати його діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва.

Спосіб реалізації абз. 2 пп. 209.15.1 п.209.15. статті 209 Податкового кодексу України визначено "Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (далі - Порядок).

Цей Порядок передбачає застосування абз. 2 пп. 209.15.1 п.209.15. статті 209 Податкового кодексу України лише при заповненні скороченої декларації з цього податку.

Згідно з п. 5 Порядку скорочену декларацію по ПДВ подають лише ті платники податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування. Тобто, до переходу на такий спеціальний режим скорочену декларацію по ПДВ платник подавати не може.

У абз. 5 п. 3 Розділу IV Порядку чітко вказано, що розподіл сум податкового кредиту здійснюється у тому періоді, в якому здійснювалось виготовлення та/або придбання товарів/послуг чи необоротних активів.

З матеріалів справи вбачається, що формування податкового кредиту ТОВ "Кролевець-Агро" здійснювалося не лише за операціями з реалізації с/г продукції і пов'язаними з цим операціями, але й внаслідок надання послуг з перевезення ТМЦ, навантаження тощо.

Відповідно, суми податку на додану вартість, які були нараховані (сплачені) при придбанні товарів (послуг) в попередніх звітних періодах та включені до складу податкового кредиту таких попередніх звітних періодів, на дату переходу на спеціальний режим оподаткування залишаються невикористаними, мають бути розподілені на ті, які використовуються в сільськогосподарському виробництві (діяльність, на яку поширюється спеціальний режим оподаткування) та ті, які використовуються в іншій діяльності платника.

Такий розподіл має бути відображений у податковій звітності ТОВ "Кролевець-Агро" за серпень 2012 року шляхом перенесення частки податкового кредиту із загальної податкової декларації (вказується зі знаком "-" в рядку 16.2) з ПДВ до податкової декларації з ПДВ скороченої (вказується зі знаком "+" в рядку 12.2).

Отже, при коригуванні податкового кредиту позивач згідно з вимогами пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України здійснив коригування податкового кредиту по рядку 16.2 податкової декларації з податку на додану вартість (загальної) і рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за серпень 2012 року, яке пов'язане з частковим використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського виробництва, із знаком (-) в розмірі 4 142 535 грн., що складає 93,04% від загальної суми від'ємного значення податкового кредиту на дату переходу товариства на спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, в акті перевірки №288/22/35148912 від 17.03.2014 року йдеться про розподіл сум податкового кредиту, сформованого у попередніх податкових періодах, які передували даті переходу на спеціальний податковий режим, і подавати скорочену декларацію за попередні періоди з розподілом податкового кредиту, визначеного у періодах виготовлення/придбання товарів/послуг чи необоротних активів платник не може.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, в липні 2012 року ТОВ «КРОЛЕВЕЦЬ-АГРО» відповідно до положень ст. 52 Податкового кодексу України звернулося до Глухівської ОДПІ зі зверненням про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку та правильності коригування податкового кредиту при переході на спеціальний режим оподаткування ПДВ. (а.с. 33-35)

Глухівська ОДПІ листом від 20.08.2012 року № 1904/10/15-008 повідомила платника, що таке коригування проводиться виходячи із залишкової вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві відповідно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших цілях (для сільськогосподарських підприємств не нижче питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої відповідно до вимог пункту 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України). (а.с. 36-37)

Станом на 01.08.2012 року питома вага операцій з реалізації с/г продукції у ТОВ «КРОЛЕВЕЦЬ-АГРО» складала 93,04 % від загального обсягу реалізації товарів/послуг. Тобто Товариство, здійснюючи коригування податкового кредиту при переході на спеціальний режим оподаткування ПДВ, діяло відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому в письмовій формі відповідно до положень п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України.

Слід звернути увагу на те, що формування податкового кредиту ТОВ «КРОЛЕВЕЦЬ- АГРО» здійснюється не лише за операціями з реалізації с/г продукції і пов'язаними з цим операціями, але й внаслідок надання послуг з перевезення ТМЦ, навантаження тощо, тобто Товариство в межах, визначених діючим законодавством та статутом підприємства, здійснює господарську діяльність, формування податкового кредиту за результатами якої повинно відображатися саме в загальній податковій декларації з ПДВ.

Тобто при коригуванні податкового кредиту ТОВ «КРОЛЕВЕЦЬ-АГРО» у повній відповідності до вимог пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України здійснило коригування податкового кредиту по рядку 16.2 податкової декларації з податку на додану вартість (загальної) і рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за серпень 2012 року, яке пов'язане з частковим використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського виробництва, із знаком (-) в розмірі 4 142 535 грн., що складає 93,04% від загальної суми від'ємного значення податкового кредиту на дату переходу товариства на спеціальний режим оподаткування ПДВ.

При переході на спеціальний режим оподаткування ТОВ «КРОЛЕВЕЦЬ-АГРО» керувалося вимогами Податкового кодексу України, Наказу Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, Наказу Міністерства Фінансів України № 1394, індивідуальною податковою консультацією, отриманою відповідно до ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності як і не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення - рішення Глухівської ОДПІ від 03.04.2014р. №0000112201 в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 324600 грн., в тому числі: за основним платежем - 259680 грн., за штрафними санкціями - 64920 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 818/2409/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.