Постанова № 42052822, 19.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2014 р. Справа № 909/1066/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2014 року по справі №909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет»

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі №909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» порушене господарським судом Івано-Франківської області 02 жовтня 2013 року. Суд першої інстанції постановою 16 січня 2014 року визнав банкрутом Приватний вищий навчальний заклад «Західноукраїнський економіко-правничий університет», увів ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича.

Оголошення про визнання банкрутом Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» опубліковано 25 січня 2014 року в газеті «Голос України».

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із заявою по справі №909/1066/13 про банкрутство, просила суд визнати її кредитором Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» першої черги у сумі 52 770,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі та 609,00 грн. судового збору по справі №909/294/14, а також у першу чергу погасити 1 218,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами.

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Кобрин) ухвалою від 15 жовтня 2014 року по справі по справі №909/1066/13 визнав грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 54 597,16 грн., з яких 53 379,16 грн. підлягають погашенню у шосту чергу, а 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору - у першу чергу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2014 року по справі №909/1066/13 у частині включення 53379,16 грн. до шостої черги як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права скаржник стверджує, що заявлені ним грошові вимоги до банкрута в сумі 52 770,16 грн. - це сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі, стягнена рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2014 року у справі №909/294/14 на користь ОСОБА_1 у позовному провадженні під час судової ліквідаційної процедури Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», про примусове виконання якого видано наказ. Також наказ видано на стягнення 609,00 грн. судового збору згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року у цій же справі. У силу приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України такі компенсаційні виплати належать до структури заробітної плати, а тому у судовій ліквідаційній процедурі повинні задовольнятись у першу чергу, як це визначено ст.ст. 23, 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Про те, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі належить до компенсаційних виплат за порушення права на оплату праці вказали у постановах Верховний Суд України та Вищий господарський суд України. Статті 116, 117 КЗпП України віднесені до розділу УІІ «Оплата праці», що вказує на юридичну природу такої виплати.

Про розгляд апеляційної скарги сторонам повідомлено належним чином.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ловас Василь Олексійович надіслав відзив на апеляційну скаргу, просить оскаржену ухвалу залишити без змін. Вважає, що ОСОБА_1 заяву з кредиторськими вимогами у ліквідаційній процедурі подала після закінчення строку, встановленого законом для подання таких заяв. А тому згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» такі вимоги погашаються в шосту чергу ліквідаційної процедури. Також стверджує, що вимога про стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належить до вимог про стягнення заробітної плати і ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено задоволення у першу чергу такої категорії вимог.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Закарпатської області від 11 липня 2014 року по справі №907/259/14 слід частково скасувати з нижченаведених підстав.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2014 року, постановлена за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1. Суд визнав грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 54 597,16 грн., з яких 53 379,16 грн. підлягають погашенню у шосту чергу, а 1218,00 грн. сплачених витрат по сплаті судового збору - у першу чергу.

Постановляючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції констатував, що сума 52 770,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі (з 13 березня 2012 року до 18 грудня 2013 року) присуджена ОСОБА_1 рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2014 року по справі №909/294/14, на примусове виконання якого 15 серпня 2014 року видано наказ стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» на користь ОСОБА_1 52 770,16 грн. Також на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року по цій же справі №909/294/14 видано наказ стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» на користь ОСОБА_1 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2014 року. Відтак суд визнав обґрунтованою заявлену суму 53379,16 грн. грошових вимог та 1 218,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами.

Разом з тим суд першої інстанції виходячи з приписів ст. 1, ч. 4 ст. 23, 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в чинній редакції), ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 116, 117 КЗпП України дійшов висновку, що вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування можуть бути заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, однак дане правило діє тільки в тому випадку, якщо вказані вимоги виникли до порушення провадження в справі про банкрутство. Вимоги кредитора ОСОБА_1 виникли після порушення провадження в справі про банкрутство та заявлені у ліквідаційній процедурі з пропуском двохмісячного терміну, встановленого ст. 38 Закону про банкрутство, а тому підлягають до задоволення в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Застосування аналогії закону у даних правовідносинах не можливе, оскільки такі чітко врегульовані Законом про банкрутство. Вимоги по виплаті колишньому працівникові сум середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку до вимог по виплаті заробітної плати не віднесено, а тому підстав для погашення таких вимог в першу чергу немає.

Також суд першої інстанції вказав, що відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, що затверджена Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, суми середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку не відносяться до заробітної плати і здійснювати їх виплату звільненим працівникам за рахунок фонду оплати заробітної плати не можна.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо періоду виникнення грошових вимог ОСОБА_1 у сумі 53379,16 грн. та визначення черговості їх погашення є помилковим з огляду на таке.

Згідно з ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За визначенням ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в чинній редакції) кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За змістом ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (п.2 ст.23).

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати (п.4 ст.23).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Законом (п.7 ст.23).

Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (п. 8 ст.23).

Черговість задоволення вимог кредиторів установлена частиною першою статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати на оплату судового збору.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі №909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» порушене господарським судом Івано-Франківської області 02 жовтня 2013 року. Суд першої інстанції постановою 16 січня 2014 року визнав банкрутом Приватний вищий навчальний заклад «Західноукраїнський економіко-правничий університет», увів ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича. Оголошення про визнання банкрутом Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» опубліковано 25 січня 2014 року в газеті «Голос України».

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із заявою по справі №909/1066/13 про банкрутство, просила суд визнати її кредитором Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» першої черги у сумі 52 770,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі та 609,00 грн. судового збору по справі №909/294/14, а також у першу чергу погасити 1 218,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами.

Слід зазначити, що у березні 2014 року ОСОБА_1 зверталась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» про стягнення 52770,16 грн. середньомісячного заробітку та моральної шкоди (справа №909/294/14). При цьому позовна заява ОСОБА_1 була подана після прийняття господарським судом Івано-Франківської області постанови 16 січня 2014 року у справі №909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» та оприлюднення відомостей про визнання боржника банкрутом, уведення ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора банкрута.

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Кобрин О.М.) 29 липня 2014 року по справі №909/294/14 постановив рішення про часткове задоволення позову. Суд присудив стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» на користь ОСОБА_1 52 770,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку. Рішення суду набрало законної сили і 15 серпня 2014 року на примусове виконання рішення господарський суд Івано-Франківської області видав наказ №978.

Також на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року по справі №909/294/14 суд першої інстанції 18 червня 2014 року видав наказ №733 про стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» на користь ОСОБА_1 609,00 грн. судового збору. Означена сума судового збору була сплачена ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2014 року по справі №909/294/14, якою суд відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України (відсутність доказів про сплату судового збору).

Вищеназвані судові рішення у справі №909/294/14 набрали законної сили. Отже грошові вимоги ОСОБА_1 у загальній сумі 53379,16 грн. є безспірними.

У рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2014 року по справі №909/294/14 встановлено, що ОСОБА_1 13 березня 2012 року звільнена з посади заступника головного бухгалтера Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» за згодою сторін (наказ №06-01-04 від 13.03.2012). При звільненні розрахунку з ОСОБА_1 не було проведено з вини відповідача. Заборговану суму 6291,07 грн. заробітної плати виплачено ОСОБА_1 18 грудня 2013 року. Середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 13 березня 2012 року до 18 грудня 2013 року) становить 52 770,16 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України у постановах від 29 січня 2014 року, 22 січня 2014 року, від 03 липня 2014 року висловив правову позицію про те, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після виплати заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від обов'язку виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме: Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки); Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Саме рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2014 року по справі №909/294/14 й встановлено факт невиплати ОСОБА_1 при звільненні заборгованої заробітної плати та присуджено суму 52 770,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 13 березня 2012 року до 18 грудня 2013 року).

За своєю юридичною природою середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні це визначена ст. 117 КЗпП України компенсаційна виплата за порушення права звільненого працівника на оплату праці - отримати при звільненні належні йому до виплати суми, у тому числі й заборговану заробітну плату. Названа норам закону віднесена до розділу УІІ «Оплата праці» КЗпП України.

Тому виходячи з вищеназваних фактичних обставин справи і приписів ст.ст. 23, 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги ОСОБА_1 повинні задовольнятись у першу чергу, як вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати звільненими працівниками боржника, визнаного банкрутом, а також витрати на оплату судового збору.

Щодо строку звернення з кредиторськими вимогами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як зазначено вище, господарський суд Івано-Франківської області постановою від 16 січня 2014 року у справі №909/1066/13 визнав банкрутом Приватний вищий навчальний заклад «Західноукраїнський економіко-правничий університет», увів ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича.

Оголошення про визнання банкрутом Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» опубліковано 25 січня 2014 року в газеті «Голос України».

Суд апеляційної інстанції констатує, що право вимоги ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку настало після 18 грудня 2013 року, коли було проведено остаточний розрахунок. Відтак з урахуванням дати порушення провадження у справі про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» (02 жовтня 2014 року) означені вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, виникли під час проведення судової процедури розпорядження майном боржника. Тому заяву з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 повинна була подати до 26 березня 2014 року включно.

Однак ОСОБА_1 лише у серпні 2014 року подала до господарського суду Івано-Франківської області заяву з кредиторськими вимогами до банкрута, недоліки в якій виправила 12 вересня 2014 року. Отже заява подана після закінчення встановленого для її подання строку (два місяці з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури).

Разом з тим, у березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» про стягнення 52770,16 грн. середньомісячного заробітку та моральної шкоди (справа №909/294/14). Позовна заява ОСОБА_1 була подана після прийняття господарським судом Івано-Франківської області постанови 16 січня 2014 року у справі №909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» та оприлюднення відомостей про визнання боржника банкрутом, уведення ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора банкрута.

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Кобрин О.М.) розглянув позов ОСОБА_1 і 29 липня 2014 року по справі №909/294/14 постановив рішення стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» на користь ОСОБА_1 52 770,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку. Рішення суду набрало законної сили і 15 серпня 2014 року на примусове виконання рішення господарський суд Івано-Франківської області видав наказ №978. А також на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року у цій же справі суд видав наказ на стягнення 609,00 грн. судового збору. Вищеназвані судові рішення у справі №909/294/14 набрали законної сили.

Ураховуючи вищенаведене, а також приписи частини другої пункту четвертого статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про те, що на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати не поширюються наслідки пропущення строку звернення із кредиторськими вимогами та пункту першого статті 45 названого Закону про задоволення у першу чергу вимог щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, вимоги ОСОБА_1 у сумі 52 770,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку та 609,00 грн. судового збору повинні погашатись у першу чергу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вищевикладені фактичні обставини справи і приписи закону спростовують висновок суду першої інстанції про те, що грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 53379,16 грн. підлягають задоволенню у шосту чергу згідно з ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право серед іншого скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2014 року по справі №909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» скасувати в частині визначення черговості погашення 53379,16 грн. - у шосту чергу і в цій частині прийняти нове рішення:

Грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 53379,16 грн. підлягають задоволенню у першу чергу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» (код ЄДРПОУ 14257754, вул. Мельничука, 14, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 76000) 609,00 грн. - відшкодування сплаченого судового збору, що підлягає до задоволення у першу чергу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.