Постанова № 42052808, 16.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/13940/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Натха М.С.

за участю представників:

від позивача: Таран М.В. - за довіреністю

від відповідача: Приходько Я.М. - за довіреністю

Клименко В.О. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 (дата підписання 13.10.2014)

по справі №910/13940/14 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного підприємства "Експериментальний центр Еконова"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 70 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Експериментальний центр Еконова" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 70 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2014 по справі №910/13940/14 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Приватного підприємства "Експерементальний центр Еконова" заборгованість в сумі 70 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі №910/13940/14 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі №910/13940/14 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин по справі та є необґрунтованим, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2014 у справі №910/13940/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 02.12.2014.

28.11.2014 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі №910/13940/14 залишити без змін.

У судовому засіданні 02.12.2014 було оголошено перерву до 16.12.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Станік С.Р.

У судове засідання 16.12.2014 з'явилися представники сторін.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2013 між Приватним підприємством "Експерементальний центр Еконова" (постачальник), та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (покупець), був укладений договір № 9/2013 (далі - договір), згідно умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця вторинну сировину, а покупець прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця, в якому вказуються кількість, асортимент та найменування товару, а також строк поставки. Замовлення за домовленістю сторін може містити також інші відомості, не передбачені даним договором, але які безпосередньо стосуються поставки певної партії товару. Замовлення оформлюється у письмовій формі та направляється постачальнику за допомогою факсу, електронної пошти або передається особисто уповноваженому представнику постачальника (під підпис), але в будь-якому разі засобом, що забезпечує фіксацію тексту та дати замовлення.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна, кількість та асортимент товару визначається у специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Специфікацією №1 до договору передбачено, що постачальник та покупець домовилися про наступні встановлені ціни, кількість і асортимент товару, а саме 51,8 т полієтилену, по ціні 1 500,00грн., загальною сумою до сплати 77 700,00 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 7).

Згідно з п. 3.2 договору розрахунки за доставлений товар відбувається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків-фактур протягом 90 банківських днів з моменту отримання товару. Датою отримання товару являється дата прийняття товару покупцем на своєму складі. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що загальна сума договору складається з сукупної вартості окремих партій товару, поставлених згідно з накладними протягом строку дії даного договору.

Відповідно до п.4.1.1, п.4.3.1 договору постачальник зобов'язався передати товар, згідно умов договору, а покупець здійснювати своєчасно розрахунки з постачальником, згідно до умов договору.

Згідно п. 9.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до «31» грудня 2013 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на підставі специфікації № 1 від 05.02.2013 до договору передано відповідачу товар на суму 77 700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12345 від 05.02.2013 (а.с. 8), яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

На оплату поставленого товару позивачем виставлено рахунок № 2 від 05.02.2013 на суму 77 700, 00 грн. (а.с. 46).

Відповідач після одержання від позивача претензії № 7 від 17.06.2014 частково оплатив вартість товару, переданого йому за договором №9/2013 від 05.02.2013 у розмірі 7 700, 00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 24.06.2014, з призначенням платежу: «оплата за вторинну сировину (поліетилен) зг. рахунка №2 від 05.02.2013р. Без ПДВ. Тендеру не підл.» (а.с. 37).

Отже, несплаченим залишився товар на суму 70 000, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір №9/2013 від 05.02.2013, за яким позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки сировини, а саме передав відповідачу товар на суму 77 700, 00грн., що підтверджується видатковою накладною №12345 від 05.02.2013.

В свою чергу, відповідач зобов'язання щодо оплати отриманої сировини виконав частково, на суму 7 700, 00 грн. Доказів сплати поставленої сировини у повному обсязі відповідач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 70 000, 00грн.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги положення п. 1.2 договору, відповідно до якого підставою поставки товару, є замовлення покупця, в якому вказується кількість, асортимент та найменування товару, а також строки поставки.

Однак, судова колегія зазначає, що відсутність замовлення, не спростовує факт поставки товару, що підтверджується видатковою накладною №12345 від 05.02.2013, а кількість, асортимент та найменування товару погоджені сторонами з специфікації № 1 до договору.

Також, скаржник вказує на відсутність факту та достатньої підстави, вважати товар поставленим, посилаючись на те, що видаткова накладна №12345 від 05.02.2013, не містить інформації щодо особи яка підписалася за прийняття товару від імені відповідача.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не заслуговують на увагу, оскільки, видаткова накладна №12345 від 05.02.2013 містить підпис особи, яка отримала товар, скріплений печаткою відповідача, що підтверджує факт отримання товару за договором №9/2013 від 05.02.2013.

Також, відповідач зазначає, що сплатив 7 700, 00грн. за фактично поставлену частину партії товару, яка в свою чергу була зразком для визначення якості та відповідності товару, який мав би поставити позивач.

Однак, судова колегія, наголошує, що відповідач не надав жодного доказу, що підтверджує передачу вторинної сировини саме на суму 7 700,00 грн.

Крім того, з виписки з особового рахунку позивача від 24.06.2014 вбачається, що відповідач сплатив 7 700, 00 грн. за вторинну сировину (поліетилен) згідно рахунка №2 від 05.02.2013, виставленого на оплату товару, поставленого відповідно до видаткової накладної №12345 від 05.02.2013.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально доведеними та відповідачем не спростованими, у зв'язку з чим погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 000, 00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому підстав для його зміни або скасування не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі №910/13940/14 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі №910/13940/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі №910/13940/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13940/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

С.Р. Станік