Рішення № 42052707, 24.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р.Справа № 910/19752/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Новотехніка", м. Луганськ, 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ "Д.А.В. - Проект", м. Київ про стягнення 6166,76 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

3-ї особи на стороні відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Новотехніка" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь боргу по орендним платежам в розмірі 6166,76 грн.

При цьому в обґрунтування позову позивач вказував, що 26.12.2003 р. між сторонами був укладений договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 6598/2, відповідно до якого відповідачу було надане в оренду нежиле приміщення площею 115,4 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 7. Також, 01.01.2012 р. між сторонами був укладений типовий договір № 292 на відшкодування витрат балансоутримувача пов'язаних зі сплатою ним податку на землю. Згідно розрахунку позивача, у зв'язку з невиконанням зобов'язань у відповідача виникла заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача пов'язаних зі сплатою ним податку на землю за період з січня 2012 р. по червень 2014 р. у розмірі 6166,76 грн.

Ухвалою суду по справі від 24.11.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2014 р. о 11:20.

09.12.2014 р. судом розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 р. о 11:20.

17.12.2014 р. судом розгляд справи було відкладено на 24.12.2014 р. о 12:00.

Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, їх представники в призначене судове засідання не з'явилися.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник 3-ї особи в призначене судове засідання не з'явився.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 17.12.2014 р. за вх. № 45779, надав клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 17.12.2014 р. о 11:20, яке судом долучено до матеріалів справи. В задоволенні даного клопотання відповідача господарським судом було відмовлено, оскільки 17.12.2014 р. судом розгляд справи було відкладено на 24.12.2014 р. о 12:00.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 23.12.2014 р. за вх. № 46549, факсом, надав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке судом долучено до матеріалів справи. Згідно клопотання представник позивача просив суд забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції на іншу визначену судом дату та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання. В обґрунтування клопотання представник позивача вказував, що найближчий суд до якого може прибути представник позивача для участі у судовому засіданні по справі є господарський суд м. Києва.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 23.12.2014 р. за вх. № 46552, факсом, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом долучено до матеріалів справи. Згідно клопотання представник позивача просив суд у зв'язку з неможливістю прибуття в призначене судове засідання відкласти розгляд справи на іншу дату та за погодженням з господарським судом м. Києва провести судове засідання у режимі відеоконференції.

Дослідивши вказані клопотання представника позивача, господарським судом було встановлено, що до клопотань позивачем не були надані відповідні докази неможливості направлення свого представника в призначене судове засідання в їх обґрунтування.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 74-1 ГПК України питання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повинно вирішуватися судом тільки тоді, коли вже судом визначений відповідний день проведення судового засідання у справі, та таке клопотання подано до суду не пізніш як за сім днів до дня його проведення.

З огляду на вищевикладені обставини суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та відмову в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

26.12.2003 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району та ТОВ "НВП "Новотехніка" був укладений договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 6598/2 (надалі - договір оренди), відповідно до якого відповідачу було надане в оренду нежиле приміщення площею 115,4 кв.м. під офіс, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 7.

Згідно додаткової угоди № 1 від 14.02.2011 р. до договору оренди в договір оренди були внесені зміни щодо назви орендодавця (позивача).

Відповідно до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради "Про вирішення питання щодо відшкодування податку на землю" від 24.02.2008 р. № 433, п.6.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням VIII сесії VI скликання Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 34/6250 між КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" та ТОВ "НВП "Новотехніка" був укладений Типового договір на відшкодування витрат балансоутримувача пов'язаних зі сплатою ним податку на землю від 01.01.2012р. № 292 (надалі - договір № 292 від 01.01.2012 р.).

Відповідно до п.1.1. договору № 292 від 01.01.2012 р. позивач зобов'язувався здійснювати нарахування та збір витрат, пов'язаних зі сплатою балансоутримувачем земельного податку, а відповідач зобов'язувався сплатити зазначені витрати пропорційно площі орендованого приміщення.

Пунктом 4.1. договору № 292 від 01.01.2012 р. було передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2012 р. та діє до 31.12.2012 р.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.4.2. договору № 292 від 01.01.2012 р.).

Зміни в цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством (п.4.3. договору № 292 від 01.01.2012 р.).

Відповідно до розрахунку відшкодування витрат по сплаті земельного податку за орендовану площу нежитлового приміщення ТОВ НВП "Новотехніка" за адресою вул. Десятинна, 7 (додаток до договору № 292 від 01.01.2012 р.) сума податку за 2012 рік становила 6090,85 грн. з ПДВ, тобто 507,58 грн. в місяць.

Згідно розрахунку позивача розмір заборгованості відповідача по відшкодуванню витрат балансоутримувача пов'язаних зі сплатою ним податку на землю за період з січня 2012 р. по червень 2014 р. складав 6166,76 грн.

За таких обставин позивачем була направлена відповідачу претензія № 183-юр від 25.06.2014 р. про сплату заборгованості у розмірі 6166,76 грн.

Проте, господарський суд, зазначає, що згідно п. 4.1. договору № 292 від 01.01.2012 р. цей договір набирає чинності з 01.01.2012 р. та діє до 31.12.2012 р., а в матеріалах справи доказів пролонгації зазначеного договору по червень 2014 р. не міститься.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за договором № 292 від 01.01.2012 р. за період з січня 2012 р. по грудень 2012 р. у розмірі 2030,32 грн. згідно розрахунку позивача.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем відповідного контррозрахунку суми заборгованості у розмірі 2030,32 грн. до суду не було надано, а в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу зазначеної суми за договором № 292 від 01.01.2012 р.

Разом з цим, суд встановлено, що постановою господарського суду Луганської області від 10.04.2013 р. по справі № 21б/5014/2773/2012 було визнано відповідача банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура відповідача, визнано, що строк виконання всіх грошових зобов'язань відповідача є таким, що настав.

Відповідно ч.1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що вимога позивача за зобов'язанням відповідача виникла не під час проведення процедури банкрутства відповідача, суд дійшов до висновку, що вимога позивача за справою могла бути пред'явлена до суду.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем у резолютивній частині позову було помилково зазначено про стягнення з відповідача боргу по орендним платежам, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 2030,32 грн. за договором № 292 від 01.01.2012 р. за період з січня 2012 р. по грудень 2012 р.

Щодо решти позовних вимог позивача суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 591,95 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Новотехніка" (юридична адреса: 92600, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Совєтська, буд. 25; фактичні адреси: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9 та м. Київ, вул. Десятинна, 7; ідентифікаційний код 24943628; р/р 26000100211001 банк ПАТ «Альфа-банк» у м. Києві, МФО 300346) на користь Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Білоруська, буд. 1; ідентифікаційний код 34966254; р/р 37125010004468 в ГУ ДК України у м. Києві, МФО 820019) суму заборгованості у розмірі 2030,32 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 591,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук