Рішення № 42052569, 29.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23519/14 29.12.14За позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромальянс»

про внесення змін до договору

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Козак А.Л. (предст. за дов.)

від відповідача: Остапенко (предст. за дов.)

від прокуратури: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромальянс» про внесення змін до договору.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради №89/9146 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" наявні правові підстави для внесення змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, укладеного між Київською міською радою та Приватного підприємства «Фірма «Мисак».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 порушено провадження у справі №910/23519/14 та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача відкладено розгляд справи на 15.12.2014.

У поданому через відділ діловодства суду 15.12.2014 відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив зазначивши при цьому, що жодних пропозицій про зміну договору оренди № 78-6-00479 від 09.11.2007 у встановленому порядку не отримувало. Матеріали справи не містять доказів відправлення та отримання відповідачем пропозиції про внесення змін до договору оренди, що мало бути надіслано за місцезнаходженням відповідача Департаментом земельних ресурсів.

У судовому засіданні 15.12.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 29.12.2014.

В судовому засіданні 29.12.2014 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у поданих через відділ діловодства суду 29.12.2014 поясненнях проти позову заперечив.

Прокурор, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні 29.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007 на підставі рішення Київської міської ради № 70/731 від 08.02.2007, між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромальянс" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Гамарника, 64 у Оболонському районі м.Києва, розміром 40024 м2, цільове призначення - для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку, кадастровий номер - 8000000000:85:036:0003 (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно з витягом з технічної документації №Ю-00042/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 04.09.2007 №3 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 25680329,47 грн. (п. 2 договору).

Згідно п. 3.1 цей договір укладено на 10 років.

Пунктами 4.2, 4.5 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 відсотків від її нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

При цьому, розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.9 договору).

Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09.11.2007 за №78-6-00479 у книзі записів державної реєстрації договорів.

28.02.2013 Київська міська рада прийняла рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі і укладеного з відповідачем у даній справі.

Вказане рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 опубліковане 02.04.2013 у випуску №33 (1161) газети "Хрещатик", а відтак за приписами ч.ч. 5, 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

На виконання даного рішення, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу відповідача було направлено листа, в якому орендарю повідомлено про прийняття Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 та необхідність внесення змін до договору оренди, втім відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав.

З цих підстав, оскільки законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для внесення змін до договору оренди в частині орендної плати, у зв'язку з чим прийнято відповідне рішення Київської міської ради, заступник прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову з підстав того, що зміна законодавства не може вважатись імперативним зобов'язанням орендодавця в односторонньому порядку змінити істотні умови договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) було визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

При цьому, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Отже, на момент укладання спірного договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 Податкового кодексу України).

При цьому, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст.ст. 288.5.1, 289 ПК України).

У зв'язку з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.12.2010 № 2756-VI внесено зміни до частини 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідно до яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Аналіз наведених вище положень законодавства України свідчить про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09).

Пунктом 4.5 спірного договору, сторони погодили, що орендна плата може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. При цьому, розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.9 договору).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, в тому числі укладеному з відповідачем у даній справі.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2014 по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на час розгляду даної справи докази скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" відсутні, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Як роз'яснено в п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Втім, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення змін до договору згідно з рішенням суду.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

За таких обставин, оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку з чим законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, та відсутність добровільного внесення відповідних змін до договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність правових підстав для внесення відповідних змін до договору оренди, а доводи викладені у відзиві спростовуються вищевикладеним.

З огляду на вищевикладене, наявні правові підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромальянс", який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено відповідний запис у книзі записів державної реєстрації договорів, в частині орендної плати, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судовий збір у розмірі 1218,00 грн., за вимогу немайнового характеру, у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007, зареєстрованого за №78-6-00479 від 09.11.2007, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будпромальянс" та п. 4.2 договору оренди земельної ділянки викласти в наступній редакції "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромальянс" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, ідентифікаційний код 03149949) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.12.2014.

Суддя О.А.Грєхова