Ухвала суду № 42052282, 24.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8426/14 Провадження № 22-ц/795/2487/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.,при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:представника апелянта Рожка С.М., відповідача ОСОБА_6, та його представників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та уточнивши свої позовні вимоги просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24892 грн. 39 коп. за кредитним договором від 14.02.2007 року та судові витрати.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності, ОСОБА_6 особистим підписом засвідчив той факт, що заява на відкриття карткового рахунку разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами між ним та банком складає договір про надання банківських послуг та що сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно виконання умов договору, встановивши строк дії договору, що рівний строку дії картрахунку, що не заборонено ст.259 ЦК України.

Апелянт зазначає, що відповідач не надав письмову заяву про закриття картрахунку, у зв'язку з чим на підставі умов, передбачених умовами, строк дії карти відповідача було продовжено банком на такий же строк.

Також апелянт зазначає, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії, а договір укладений між банком та відповідачем не обмежений періодом часу, тобто правовідносини тривають по сьогоднішній день. Апелянт вважає, що відповідач по сьогоднішній день користується грошима банку, відповідно термін дії договору не припиняється і тим самим ПАТ КБ «ПриватБанк» продовжує правовідносини з відповідачем.

Крім того, апелянт наполягає на порушенні судом першої інстанції норм та принципів процесуального права, а саме - рівності перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, а також ст.60 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянт вважає, що судом не було застосовано норми матеріального права та не повно з'ясовані обставини справи, що й призвело до ухвалення незаконного рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності і безпідставно вважає, що цей строк ним не пропущений, а ОСОБА_6 через свого представника заявив про застосування судом при вирішенні даної справи строку позовної давності. Судом зазначено, що доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що дія укладеного ним з відповідачем кредитного договору не припинилася, не є підставою для задоволення його позову, позаяк кінцевий термін повернення ОСОБА_6 отриманих у кредит коштів 31.01.2008 року, і як з цієї дати, так і з дати здійснення ним останнього платежу на погашення кредитної заборгованості (20.08.2008 року) до дати пред'явлення позову пройшло понад три роки, тобто строк позовної давності сплив.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом встановлено, що між сторонами 14 лютого 2007 року укладено договір № б/н, згідно якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 0.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.15-28), що не оспорювалось сторонами.

В подальшому, 12 березня 2007 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» встановив відповідачеві кредитний ліміт у розмірі 500 грн., поетапно збільшивши його остаточно 07 квітня 2008 року до 5010 грн.

Згідно Умов і правил надання банківських послуг, які затверджено головою правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.17-25), для надання послуг банк відкриває клієнтові картрахунки, видає клієнтові карти, вид та термін дії яких визначено у заяві й пам'ятці клієнта (п.3.1). Клієнт або його довірена особа використовує платіжні карти у розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку, як засіб для безготівкових розрахунків за товари (послуги), для перерахування коштів на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівки (п. 3.4).

Пам'ятка клієнта оформляється і є невід'ємною частиною договору лише у випадках оформлення й видачі платіжної карти за кредитною схемою (п.3.5). ОСОБА_6 факт видачі йому 19 квітня 2009 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитної картки заперечує і доказів про її видачу у справі немає.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої.

Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З наданого позивачем у справі розрахунку заборгованості, станом на 30.09.2014 року, за договором №б/н від 14.02.2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_6, вбачається, що позичальник отримав кошти, які в межах визначеного строку не повернув та кредит не погасив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 24892 грн. 39 коп., із яких: 5005 грн. 24 коп. - заборгованість за кредитом, 18225 грн. 61 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 1161 грн. 54 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.58-62).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що факту видачі ОСОБА_6 нової картки у порядку, встановленому п.3.1.3 Умов і правил надання банківських послуг, у ході розгляду справи не встановлено. А поданий позивачем витяг з програмного комплексу на підтвердження такого факту суд не вважає допустимим доказом, оскільки з нього вбачається, що нова кредитна картка видана відповідачеві 19.04.2009 року - на Великдень, о 7.37 год., хоча з виписки по картковому рахунку вбачається службова операція проведена 14.04.2009 року, а також у витягу відсутній номер кредитної картки, яка нібито була видана ОСОБА_6 (а.с.67).

Оскільки відповідач на виконання укладеного з ПАТ КБ «ПриватБанк» договору кредиту отримав грошові кошти у сумі 13312 грн. 11 коп., а повернув 8379 грн. 32 коп., то станом на даний час відповідач має перед позивачем заборгованість за кредитом у сумі 4932 грн. 79 коп.

Умовами укладеного сторонами договором кредиту встановлено строк погашення відповідачем кредиту у повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці, тобто до 01.02.2009 року.

Останньою датою сплати ОСОБА_6 коштів на погашення перед ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за укладеним між ними кредитним договором є 20.08.2008 року.

Таким чином, строк позовної давності по даній справі обчислюється з 01.02.2009 року і станом на дату звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду з позовом - 11.08.2014 року він сплив.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов'язання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки в період з лютого 2009 року по час звернення до суду боржник, будь-яких самостійних дій, направлених на погашення заборгованості по кредиту не вчиняв, а позивач не звертався до суду про стягнення заборгованості у строк, що перевищує загальний строк позовної давності з моменту настання зобов'язання сплатити кожний черговий платіж, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: