Рішення № 42048291, 17.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-791/3779/2014р. Головуючий в І інстанції Радченко Г.А.

Категорія: 46 Доповідач: Радченко С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Капітан І.А., Вербицької Л.І.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 04 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, зазначаючи, що вона є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору найму житлового приміщення від 22.08.2012 року. До 20.03.2012 року наймачем вказаної квартири був її батько - ОСОБА_4, однак після його смерті вона переуклала договір найму на своє ім'я. У вказаній квартирі зареєстрований і проживає її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 також у вказаній квартирі зареєстрована її сестра ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 Проте, з 1994 року ОСОБА_1 та її син не проживають у вищезазначеній квартирі, а виїхали жити до чоловіка відповідачки за адресою: АДРЕСА_2. Посилаючись на те, що реєстрація відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 порушує права позивача, оскільки призводить до зайвого нарахування оплат за комунальні послуги, послуги водо- та газопостачання, просила визнати ОСОБА_1. ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позов в якому просили зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх до вказаної квартири, посилаючись на те, що вони є членами наймача квартири АДРЕСА_1 та їх місце проживання зареєстровано за вказаною адресою, однак ОСОБА_3 чинить їм перешкоди у користуванні квартирою.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 04 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні її позову та задовольнити зустрічний позов.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору найму житлового приміщення № 158 від 22.08.2012 року, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та ОСОБА_3 наймодавець надав наймачу ОСОБА_3 та членам родини: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.4). Вказана квартира була передана у найм ОСОБА_3 на підставі поданої нею заяви про зміну договору найму у зв'язку зі смертю наймача, що підтверджується витягом з протоколу № 3 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 20.02.2012 року (а.с.5). Попереднім наймачем квартири був ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року та являвся батьком ОСОБА_3 і ОСОБА_1

З довідки TOB «Україна» № 1685 від 03.04.2012 року вбачається, що у спірній квартирі у період з 24.10.2001 року по 15.11.2011 року (до моменту смерті) проживала та була зареєстрована ОСОБА_8 - бабуся ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с.6).

Як вбачається з довідки TOB «Україна» № 1038 від 18.03.2014 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 (згідно паспорту з 19.08.1992 року) та ОСОБА_2 (згідно паспорта з 24.03.2004 року) (а.с.6).

З довідки від 17.04.2014 року, що підписана заступником голови житлово-побутової комісії УМВС України в Херсонській області, вбачається, що ОСОБА_1 з 21.04.2004 року зі складом сім'ї 3 чоловіки перебуває на квартирному обліку УМВС України в Херсонській області у черзі осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом, як працівник міліції (а.с.24).

З висновку за результатами розгляду матеріалів, зареєстрованих 17.04.2014 року у журналі ЄО № 4890 за заявою ОСОБА_1, вбачається, що 17.04.2014 року до чергової частини Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області надійшла заява від ОСОБА_1, в якій остання просить вжити заходів щодо своєї сестри ОСОБА_3, яка 17.04.2014 року відмовилася впускати в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в якій прописана ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 Під час подальшої перевірки зі слів ОСОБА_3 встановлено, що вона мешкає за вказаною адресою разом з чоловіком та дитиною. Її сестра ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 прийшли 17.04.2014 року близько 13.00 год. та почали стукати у вхідні двері вищевказаної квартири, з метою вселення в неї, проте двері їм не відкрили. Після чого викликали міліцію. Зі слів ОСОБА_1 встановлено, що вказана квартира раніше належала її батьку ОСОБА_4 Проте він помер близько двох років тому, після чого ОСОБА_3 почала перешкоджати вільному доступу в квартиру, а саме змінила замки від вхідних дверей та відмовляється надавати ключі до них (а.с.25).

Ухвалюючи рішення й задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили право користування жилою площею на підставі ст. 71 ЖК України, оскільки у добровільному порядку залишили спірну квартиру, тривалий час понад терміни, встановлені ст. 71 ЖК України в ній не проживають без поважних причин, нею не цікавляться, не беруть участі в її утриманні; ОСОБА_3 жодних перешкод відповідачам у користуванні квартирою не чинила.

Проте, висновки суду є помилковими.

Статтею 47 Конституції України та статтею 9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло.

Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_3 просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст.71, 72 ЖК України.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 являються рідними сестрами. Жодна з них не має особистого житла. Спірна квартира була отримана батьком сторін ОСОБА_4 і в установленому порядку не приватизована. Тобто, сторони по справі, як члени родини наймача, мають рівні права щодо користування житловим приміщенням, а також мають право на приватизацію житла. На час розгляду справи в спірній квартирі проживає ОСОБА_3 з родиною, яка складається із трьох осіб. До 15.11.2011 року в квартирі також поживала бабуся сторін та до дня своєї смерті проживав ОСОБА_4 ОСОБА_1 в цей час проживала на зйомній квартирі разом зі своєю родиною, яка складається також із трьох чоловік і її відсутність в спірній квартирі була обумовлена неможливістю одночасного проживання декількох родин у двох кімнатах квартири. Після смерті батька та бабусі сторін ОСОБА_1 продовжувала проживати за іншою адресою, але причини відсутності у спірній квартирі не змінилися, тим більше, що сторони по справі не заперечували - перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_1 не чинилися і в останньої не було потреби оселятися в квартирі батька, оскільки в ній з родиною проживає її рідна сестра, а вона знаходиться на квартирному обліку за місцем роботи. Спір за право користування квартирою виник після звернення до суду ОСОБА_3 із первісним позовом, що також не заперечувалося сторонами.

З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірній квартирі понад встановлені законом строки були обумовлені поважними причинами, що залишилося поза увагою суду першої інстанції, а визнання їх такими, що втратили право на житлове приміщення фактично позбавить їх права на житло, що є неприпустимим.

За таких обставин, колегія суддів вважає первісний позов ОСОБА_3 таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, а зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивачам за зустрічним позовом чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою, що підтверджено належними та допустимими доказами, які були досліджені судом першої інстанції та за підстав відмови в задоволенні первісного позову встановлені судом обставини є підставою для задоволення позовних вимог зустрічного позову.

Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 04 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.

Зустрічний позов задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до зазначеної квартири

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: