Рішення № 42048028, 17.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-791/3516/2014р. Головуючий в І інстанції Спічак О.Б.

Категорія: 27 Доповідач: Радченко С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Капітан І.А., Колісниченка А.Г.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 13 жовтня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому посилалися на ту обставину, що 18.06.2007 року між АКІБ « УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 26577.00 швейцарських франків з розрахунку 8,99% річних на строк з 18.06.2007 року по 18.06.2014 року. В забезпечення виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань 31.07.2009 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед Банком нести відповідальність в повному обсязі солідарно з боржником. 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не погасив, з уточненням позовних вимог, просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість, яка станом на 26.08.2014 року становить 274807 грн, що складається з : заборгованості по тілу кредиту - 13915,63 швейцарських франків, що еквівалентно 207582,22 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4506,59 швейцарських франків, що еквівалентно 67 225,70 грн. Так, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь банку 274 807,92 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 13 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 152396,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 117262,93грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 26 577,00 швейцарських франків зі сплатою 8,99% річних за користування кредитом строком до 18.06.2014 року зі щомісячним погашенням платежів у відповідності з графіком погашення кредиту (а.с.7-13). 31.07.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, за яким поручитель ОСОБА_2 зобов'язувався нести солідарну з позичальником відповідальність за Кредитним договором від 18.06.2007 року перед кредитором (а.с.19-21).

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимог до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.34-35).

Судом встановлено, що з 10.10.2010 року ОСОБА_3 не проводив погашення тіла та відсотків за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з наданого Банком розрахунку, станом на 26.08.2014 року заборгованість складає 274807 грн, що складається з : заборгованості по тілу кредиту - 13915,63 швейцарських франків, що еквівалентно 207582,22 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4506,59 швейцарських франків, що еквівалентно 67 225,70 грн. (а.с.124).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, встановив, що позичальником порушено умови кредитного договору, який забезпечений порукою, у зв'язку з чим виникла заборгованість та дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості.

Проте погодитися з такими висновками суду в частині стягнення заборгованості з поручителя не можна.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки, зокрема, протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, як це передбачено умовами кредитного договору, укладеного між сторонами в справі.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14.

Сторонами не оспорюється та обставина, що з 10.10.2010 року позичальником не виконуються зобов'язання за кредитним договором, а тому строк звернення з вимогою до поручителя настав з 10 жовтня 2010 року. Зважаючи, що ПАТ «Дельта Банк» звернувся із зазначеним позовом до суду про солідарне стягнення заборгованості з боржника і поручителя 04.02.2013 року, то строк звернення до суду із зазначеною вимогою до поручителя є пропущеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому перегляду судом апеляційної інстанції не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 13 жовтня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 18.06.2007 року в сумі 152 396, 09 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: