Рішення № 42046486, 09.12.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

09.12.2014 Єдиний унікальний номер 205/3621/13-ц

2/205/246/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Тауса М.М.

при секретарі Козачук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово - будівельного кооперативу № 251, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Житлово - будівельного кооперативу № 251, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач, згідно уточнень, посилається на те, що вона проживає в АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, є членом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 251». 30 вересня 2010 року за участю її сусідів ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_2 (на наступному поверсі, над належною їй квартири) було залито квартиру, у якій вона проживає. Відповідно до акту комісії Житлово-експлуатаційного підприємства від 05 жовтня 2010 року причиною залиття квартири є втручання мешканців квартири № 9 в роботу системи опалення (відсутні радіатори у великій кімнаті та на кухні). Відповідно до зазначеного акту у квартирі АДРЕСА_1, що в м. Дніпропетровську залито кімнати: кухню, де пошкоджено стелю площею 2.5 кв.м і стіну на якій пошкоджено шпалери 2 кв.м; велику кімнату, де пошкоджено стелю 4 кв.м. і стіни, де пошкоджено шпалери 3 кв.м.; спальню кімнату, пошкоджено стелю 3 кв.м. і стіну, де пошкоджено стіни і стелю, де пошкоджено шпалери 2.5 кв.м; коридор де пошкоджено стіни і стелю на яких відклеїлись шпалери 6 кв.м., залито кладову, ванну кімнату та туалет. Також, внаслідок залиття, пошкоджено: міжкімнатні двері, піднявся лінолеум в великій кімнаті та на кухні, зіпсувалась проводка у великій кімнаті. В результаті залиття квартири ОСОБА_1, відповідно до висновку № 3063-12 судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2012 року, їй завдано матеріальної шкоди на суму 4345,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2013 року встановлено, що вини ОСОБА_2 у залитті квартири ОСОБА_1 немає, оскільки, перед здійсненням ремонтних робіт у системі опалення своєї квартири, вона у встановленому порядку звернулась до адміністрації житлового органу (ЖБК) з проханням перекрити водопостачання до даної системи, її заявка була зареєстрована у журналі, на що головою ЖБК її прохання було задоволено. Однак після цього робітник ЖБК, без попередження жильців будинку, почав виконувати роботи по промивці системи опалення, в результаті чого під тиском прорвала вода у квартирі ОСОБА_2 та залита і квартира ОСОБА_1."

В зв'язку з вищенаведеним Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 251» на її користь матеріальну шкоди в розмірі 4345,00 грн., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 229,48 грн., а також у зв'язку із перенесеними хвилюваннями та моральним стражданням завдану моральну шкоду в розмірі 16395,00 грн.

Представником Відповідача «Житлово-будівельного кооперативу № 251» 21 березня 2014 року на адресу суду було надано письмові заперечення на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово - будівельного кооперативу № 251, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в яких посилався на те, що ЖБК №251 є неприбутковою організацією - об'єднання власників 284 квартир, яке здійснює свою діяльність - комплексне обслуговування об'єктів. Статутом кооперативу передбачено, що кооператив існує виключно для обслуговування, ремонту, реконструкції будинку і утримання прибудинкової території. Позивачка ОСОБА_1 є мешканкою квартири АДРЕСА_1. Під час залиття її квартири були присутні ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3, натомість заяви гр. ОСОБА_2 з проханням злити воду зі стояку опалення для проведення ремонту до ЖБК №251 не надходило. Відповідно до штатного розкладу ЖБК на 2010 рік була передбачена одна штатна одиниця слюсаря-сантехніка, до посадових обов'язків якого не входило обов'язки по виконанню робіт з ремонту систем водопостачання та теплопостачання безпосередньо у квартирах, за статутом це є обов'язки членів кооперативу, які повинні самостійно шукати виконавця, а також самостійно несуть відповідальність за неякісне проведення ремонту. В обов'язки слюсаря-сантехніка кооперативу входять виключно функції щодо забезпечення умов для проведення ремонтних робіт мешканцям будинку. Мешканкою ОСОБА_2 у відведені три дні не було проведено ремонт, що призвело до залиття квартири №5, яка належить ОСОБА_1 та на момент складання акту - 05.10.2010 року в квартирі № 9 були відсутні радіатори та заглушки, що і призвело до залиття, зазначений акт складався у присутності позивача та був їм підписаний, тобто позивач погодився з висновками комісії. В статуті кооперативу чітко зазначені обов'язки членів кооперативу щодо відшкодування за власний рахунок і в повному обсязі збитків, заподіяних майну інших власників, в зв'язку з чим Відповідач вважає позовні вимоги Позивача не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача Ковтун С.В. та Клименко С.М. позовні вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на уточнену позовну заяву та просили суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що в кінці травня на початку червня 2010 року вона в усній формі звернулася до ОСОБА_7 (Голови правління кооперативу № 251) з проханням злити воду з системи опалювання та відключити саме опалювання. Через деякий час, у червні, вона подзвонила сантехніку ОСОБА_8 з питанням чи відключив він систему опалювання, на що він підтвердив, що вода з системи злита та стояки перекрити. Після чого у червні ОСОБА_2 розпочала ремонтні роботи, проте у липні вона потрапила у лікарню, тому ремонті роботи були призупинені. 30 вересня 2010 року ОСОБА_2 протягом дня вдома не було, при поверненні додому близько 19-20 години квартира вже була залита, після чого ОСОБА_2 звернулася до голови кооперативу, який пояснив, що у цей день відбувалась перевірка системи опалення, проте ніяких оголошень про це не було. Про те як вода опинилась в системі опалення ОСОБА_2 не відомо, так як вона зверталася з проханням про відключення води у її стояку, з проханням включення води вона не зверталася.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» надав суду письмові пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ЖБК № 251 в повному обсязі, посилаючись на те, що власником будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську є об'єднання власників 284 квартир, а отже і власник кожної квартири окремо взятий, керівним орган є обраний на загальних зборах обслуговуючий кооператив ЖБК №251, який є неприбутковою організацією, у своїй роботі керується безпосередньо Статутом, в якому визначений перелік послуг, до яких зокрема не відносяться проведення ремонтних робіт по квартирних стояках та радіаторів опалення а також виконання послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд тощо. Таким чином власники будинку №9д не визначили виконавця послуг з ремонту приміщень та власного будинку, а отже проведення ремонтних робіт радіаторів опалення у приватних житлових приміщеннях це обов'язки власників таких приміщень. Виконання ремонтних робіт радіаторів опалення супроводжується від'єднанням останніх від централізованих стояків опалення за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку, які власниками квартири АДРЕСА_2 дотримано не було, що і призвело до затоплення квартири №5, в зв'язку з чим ЖБК №251 є неналежним відповідачем по справі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він був головою Житлово-будівельного кооперативу №251 в період з травня 2009 року по липень 2010 року. В травні 2010 року до ОСОБА_7, в усній формі без надання письмових заяв, звернулася ОСОБА_9 з питанням про відключення води в системі опалення для здійснення заміни радіаторів опалення у своїй квартирі. На той час сантехніком був ОСОБА_8, якому ОСОБА_7 надав розпорядження про відключення стояків.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він працює слюсарем Житлово-будівельного кооперативу №251 з серпня 2010 року. Перед 28 вересня 2010 року до нього звернулися слюсаря МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» з повідомленням про заповнювання теплових трас 30 вересня 2010 року для перевірки перед початком опалювального сезону. 30 вересня 2010 року розпочали заповнювати траси, цього ж дня ОСОБА_10 близько 17-00 години заходив з перевіркою до підвалу будинку Д-1. Під час цього вияснилось, що в травні 2010 року у квартирі ОСОБА_2 невідомий слюсар здійснив демонтаж радіаторів опалення без їх подальшого заглушення. Додатково ОСОБА_10 зазначив, що в квартирі АДРЕСА_2 він не був та нічого не робив, натомість до його обов'язків входить ремонт стояків у підвальному приміщенні будинків, а 30 вересня 2010 року промивку системи опалювання у будинку АДРЕСА_1 він не робив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є одним із членів Житлово-будівельного кооперативу №251. На період залиття квартири АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_1 він був членом правління ЖБК 251. Після залиття ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 з цим питанням до ОСОБА_11 не зверталися. Під час зборів правління ЖБК №251 було вирішено відмовити у відшкодуванні збитків заподіяних залиттям, яке відбулося у квартирі №9 та квартирі АДРЕСА_3. Відповідно до статуту кооперативу власники квартир зобов'язані попереджувати кооператив про проведення ремонтних робіт. Зі сторони ОСОБА_2 жодних попереджень про проведення ремонтних робіт по заміні радіаторів опалення до кооперативу не надходило.

Суд, вислухавши пояснення сторін, заслухавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що в задоволені позову необхідно відмовити за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 30 вересня 2010 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_4 під час перевірки системи опалення, в зв'язку з чим також відбулося залиття квартири № 5 та № 2 про що 05 жовтня 2010 року було складено відповідний акт (а.с.8).

Встановлено, що власником квартири АДРЕСА_5 відповідно до свідоцтва про право власності від 11.07.2008 року є ОСОБА_1 (а.с.9).

Встановлено, що 14 вересня 1977 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було проведено державну реєстрацію Житлово-будівельного кооперативу №251 (а.с.14), який є неприбутковою організацією (а.с.15).

Встановлено, що загальними зборами членів ОК «ЖБК» №251 03.11.2009 року затверджено статут ОК Житлово-будівельного кооперативу № 251 у новій редакції, відповідно до якого зазначений кооператив існує виключно для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку і утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу, є неприбутковою організацією (а.с.33-38).

Встановлено, що слюсарем ЖБК № 251, відповідно до посадової інструкції, здійснюється відключення тепла по стояку на час проведення мешканцями ремонту квартир у літній час не більше ніж на три дні, за цей час мешканці повинні провести сантехнічні роботи у квартирі за власний рахунок (а.с.39-40).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2012 року було скасовано, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям було відмовлено.

Проте, посилання позивачки на встановлення апеляційним судом відсутності вини ОСОБА_2 у залитті квартири та спричиненні ОСОБА_1 матеріальної шкоди суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки у зазначеному судовому рішенні суд апеляційної інстанції прийшов до висновків про передчасність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у залитті квартири позивачки ОСОБА_1 на необхідність перевірки у судовому порядку її заперечень на позовні вимоги ОСОБА_1 до неї та їх врахування.

Натомість, у зазначеному рішенні апеляційного суду відсутні будь-які висновки щодо наявності вини ЖБК № 251 у залитті квартири позивачки ОСОБА_1 та спричиненні їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок цього залиття.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1985 року за № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами та доповненнями), про вирішення справ про відшкодування шкоди, заподіяної громадянами жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках (ст. 190 ЖК України), судам слід виходити із загальних норм цивільного законодавства.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст.ст.1164, 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника (презумпція заподіювача шкоди) коли не позивач повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіяні шкоди, а навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримуватися правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Згідно правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України 10.12.2008 року за №620/378, п.5 гл.4 до 01 жовтня поточного року повинні бути закінчені всі планові роботи на устаткуванні ДТ, ТМ, ТП, системах опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та усунуті всі порушення і дефекти, виявлені в період підготовки до опалювального періоду; п.3 гл. 8 зазначено, що після виконання ремонтно-профілактичних робіт системи тепло споживання повинні бути заповненні хімічно очищеною водою з тиском більше статистичного на 0,5 кгс/кв.см, увідні засувки - закриті. Заповнення систем тепло споживання повинно бути завершено до 15 вересня поточного року.

З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що тягар утримання санітарно-технічних комунікацій у житловому приміщенні покладається на власника квартири або наймача такого житлового приміщення, натомість як вбачається з позовної заяви позивач ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами до Житлово-будівельного кооперативу № 251 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, який не є власником квартири АДРЕСА_4, оскільки відповідно до Статуту кооперативу - ЖБК №251 об'єднує власників 284 квартир багатоквартирного будинку для утримання та користування майном згідно з Законом України «Про кооперацію», а також існує виключно для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку і утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу та є неприбутковою організацією.

Згідно п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування. Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача - ЖБК № 251 у залитті квартири АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, яка належить позивачці ОСОБА_1, та, відповідно спричинення їй матеріальної та моральної шкоди цим залиттям. У зв'язку з цим, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ЖБК № 251 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям належної їй квартири пред'явлений до неналежного відповідача, у зв'язку з чим, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім цього, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди « (зі змінами та доповненнями) було роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб в розмірі відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пунктом 7 постанови від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами) передбачено, що за змістом норм законодавства, які регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Натомість позивачем ОСОБА_1 будь-яких доказів того, що внаслідок залиття її квартири вона зазначала чимало переживань та страждань, оскільки на її думку особа яка вина у пошкодженні належного їй майна протягом майже трьох років не має на меті в добровільному порядку відшкодувати збитки, а також те, що постійні хвилювання та думка про те, як відновити свою квартиру, тримала її в постійній нервовій та психологічній напрузі суду не надано, тому вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 16395 гривень задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою в задоволенні позову такі витрати у вигляді судового збору слід віднести на рахунок позивача за такими позовами у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. 2,10,11, 57-60, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. 16, 1166, 1167, 1172 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житлово - будівельного кооперативу № 251, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача ОСОБА_1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.М. Таус