Рішення № 42045627, 09.12.2014, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1072/14-ц

Провадження № 2/172/486/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2014 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Порох К.Г.,

секретаря - Голубенко Т.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2

Про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 17.03.1984року по 02 квітня 2014р. Спільних дітей не мають. Після розлучення сторони добровільно через нотаріальну контору розділили частину майн, яке було їх спільною сумісною власністю. За іншу частин майна, а саме мотоцикл «ІЖ-Планета - Юпітер» та 50 вуликів з бджолосім'ями, яке залишилося у відповідача, він зобов'язався повернути кошти до 01 серпня 2014р. Кількість та вартість вказаного майна погоджена обома сторонам, про що складено відповідний акт опису спільного подружнього майна. Але до цього часу кошти в сумі 25500грн. за половину вартості вказаного майна відповідач не повернув. Просила стягнути з відповідача на її користь 25500грн. в рахунок компенсації замість ? частки у праві спільної сумісної власності їх подружжя за мотоцикл «ІЖ -Планета «Юпітер» та 50 вуликів з бджолосім'ями та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 підтримала свої вимоги і наполягала на їх задоволенні. Підтвердила, що вказані в акті опису спільного майна подружжя від 30 березня 2014року вуликів ніхто з комісії не рахував, мотоцикл не оглядали.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову. В судовому засіданні вказав, що під час шлюбу з позивачкою було нажите спільне майно, яке вони добровільно розділили в присутності державного нотаріуса ОСОБА_6. Крім, цього ним було сплачено позивачці 70000грн. за ? частину житлового будинку, 11000грн. за бджолосім'ї, які залишилися в нього в господарстві, а також 600грн. за городину. Позивачка за його згоди на свій розсуд взяла предмети домашнього вжитку та побуту. При цьому сторони погодилися, що майнових претензій один до одного не мають. Вказав, що у його власності мотоцикла вказаної моделі не має, позивачкою не надано доказів реєстрації вказаного транспортного засобу на його ім'я.

Допитані в суді свідки пояснили : ОСОБА_6, що вона, як нотаріус, посвідчувала довіреність від імені ОСОБА_4 на продаж будинку подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, якою доручала ОСОБА_2 продати жилий будинок. Перед посвідченням довіреності ОСОБА_2 спочатку передав ОСОБА_4 гроші, вона їх перерахувала і сказала, що спільним майном вони поділилися. На її питання чи є у сторін претензії один до одного, ОСОБА_4 відповіла, що претензій в частині поділу майна вона не має і після цього підписала довіреність.

ОСОБА_7, що вона як депутат селищної ради за запрошенням ОСОБА_4 з сусідами відвідали домоволодіння ОСОБА_2, склали акт про спільне майно подружжя, в якому зазначили кількість вуликів та мотоцикл . Вартість мотоцикла вказав ОСОБА_2, а кількість вуликів та вартість записали зі слів ОСОБА_4, вулики стояли в садку, вони їх не перераховували, мотоцикла не бачили. Акт опису спільного майна від 30.03.2014року складений нею і підписаний ОСОБА_8, ОСОБА_9 і подружжям ОСОБА_4та ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що акт опису спільного майна подружжя ОСОБА_4о. та ОСОБА_2 від 30.03.2014року вона підписувала, наявність мотоцикла не перевіряли, вулики не рахували та вміст їх не перевіряли. Вартість майна записали зі слів ОСОБА_4

В ході розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань, проведення експертиз. Учасники судового розгляду, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі і вважає, що в ній міститься достатньо документів для правильного та об'єктивного розгляду та постановлення законного і обґрунтованого рішення у справі.

Суд встановив такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, з 17.03.1984 року по 02.04.2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження та рішенням суду про розірвання шлюбу. (а.с.4, 5).

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому вказаним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В ст.60 СК України зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В частині 3 ст. 368 ЦК України також зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України та ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивач ОСОБА_4 вказує як спільне майно подружжя мотоцикл "Іж-Планета-Юпітер" та 50 вуликів з бджолосім"ями.

Проте, будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують кількість, вартість, якість, наявність майна, вказаного в акті опису майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 30 березня 2014року (а.с.28), позивачем суду не надано.

Згідно положень статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Акт опису майна від 30 березня 2014року не містить у собі достовірних даних про предмет цивільно - правового спору : майно подружжя, що складається з транспортного засобу - мотоцикла та вуликів з бджолосім"ями з урахуванням його специфіки ( чи були в вуликах бджолосім"ї та їх стан після зимівлі, кількість, якість, розмір вуликів, критерії оцінки вуликів та бджолосімей і т.п.), який технічний стан мотоцикла, рік випуску, модель, правовстановлюючі, реєстраційні документи та документи, що підтверджують правомірність його придбання, грошова оцінка вартості мотоцикла на час огляду тощо).

Посилання позивачки на акт опису спільного майна, який складений депутатом ОСОБА_7 в присутності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2, односельців ОСОБА_10 і ОСОБА_8, не може бути допустимим та належним доказом, оскільки всі дії по його складанню відбувалися за територією домоволодіння, присутні не пересвідчилися в кількості бджолосімей та в наявності мотоцикла.

В силу ч. 4ст.60ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд не може покласти зазначений доказ позивача в основу рішення по справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 08 квітня 2014року надав довіреність відповідачу, якою уповноважила його продати за ціну на свій власний розсуд, та на умовах йому відомих належний їй житловий будинок з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.26). Вказана довіреність посвідчена державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6

Наявність довіреності свідчить про добровільний поділ спільного майна подружжя. Вказаний факт підтверджується також поясненнями позивачки ОСОБА_4, яка в судовому засіданні не заперечувала, що перед підписанням довіреності в кабінеті нотаріуса ОСОБА_2 сплатив їй 80000грн. за 1/2 частину будинку, 700грн. за городину і 875грн. за виготовлення технічного паспорту на будинок, а також поясненнями відповідача та свідка ОСОБА_6

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачкою ОСОБА_4 до відповідача задоволенню не підлягають за безпідставністю вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60-61,68-70 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 15-16, 368, 372 ЦК України,ст.10, 57-60, 88, 209-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_4 відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні при проголошенні рішення, в той же час, з моменту отримання копії рішення.

Суддя: