Ухвала суду № 42043892, 16.12.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8933/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/2223/14 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Маслова В. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 вересня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що виходячи із норм Закону України «Про іпотеку», іпотека є похідною від кредитного договору і виникає з укладеного кредитного договору. А договір є укладеним в тому разі, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов даного договору. В свою чергу, кредитний договір, укладений нею з ПАТ КБ «ПриватБанк» №SUC4GA0000000008 від 14.05.2008 року не відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України» та сторонами при його укладенні не досягнуто згоди по всім істотним умовам, а тому просить суд визнати договір іпотеки від 14.05.2008 року, укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», недійсним.

Рішенням суду від 08 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в зв'язку з необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове яким задовольнити позов в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Судом не враховано, що при укладенні кредитного договору, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14.05.2008 року між позивачкою ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № SUC4GА0000000008, згідно з яким ОСОБА_3 отримала грошові кошти в сумі 36180.00 дол. США зі строком повернення 14.05.2023 року (а.с.5-7).

В забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 14.05.2008 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким вона передала банку в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №SUC4GА0000000008 від 14.05.2008 року та договір іпотеки квартири від 14.05.2008 року в момент укладення відповідали вимогам діючого законодавства України та підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам та суд дійшов їх з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, в яких ОСОБА_3 посилається на ті ж обставини, що і в обґрунтування позову, висновків суду не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами та спростовуються нормами матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається зі змісту кредитного договору від 14.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», в ньому визначено предмет договору, загальні умови та порядок надання кредиту, розмір та порядок сплати процентів, погашення грошових зобов'язань, права та обов'язки сторін та інші необхідні умови.

З огляду на зазначене, посилання позивача на те, що в кредитному договорі відсутні умови, які повинен містити договір між фінансовою установою та іншими особами, передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України», а також те, що договір не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що тягне недійсність договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору, колегія судів вважає необґрунтованими та безпідставними. Підписуючи кредитний договір, позивачка висловила своє волевиявлення на укладення договору на викладених в ньому умовах. Крім того правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України та умовами укладеного ними договору.

Підлягає врахуванню і та обставина, що у відповідності з п.6 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" позивачка мала право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, однак цим правом вона не скористалась. Погодившись з умовами оспорюваного договору, позивачка отримала кредитні кошти та певний час виконувала зобов'язання за кредитним договором, сплачуючи передбачені договором платежі, що також свідчить про її згоду з умовами кредитного договору.

Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -