Ухвала суду № 42043766, 25.12.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/97/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Соколова Н. О.Номер провадження 11-кп/788/564/14 Суддя-доповідач - Захарченко О. П. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Борсая В. М., Гончарова М. В.,

з участю секретаря судового засідання Сисенко Н.В.,

прокурора Кравцової Л.М.,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013200060000766, за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_3 і прокурора Ольховського Б.В. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08вересня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Мельники Липоводолинського району Сумської області, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на

підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і шість місяців.

Цим же вироком на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного йому покарання.

Крім того, суд ухвалив на задоволення позову прокурора стягнути з ОСОБА_4 на користь Управління фінансів Охтирської міської ради 1813 грн. 27 коп. витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3, як потерпілого від кримінального правопорушення, та на часткове задоволення позову потерпілого стягнути

з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 11544 грн. 62 коп. на відшкодування, як таких, що завдані потерпілому з вини обвинуваченого, матеріальної шкоди, моральної шкоди, заробітку, втраченого потерпілим внаслідок зменшення його загальної працездатності через ушкодження здоров"я, та транспортних витрат.

Також судом ухвалено про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 4098 грн. 40коп. процесуальних витрат на проведення автотехнічної експертизи, повторної судової автотехнічної експертизи, судової трасологічної експертизи.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що він 03 травня 2013 року, близько 17 год. 00 хв., керуючи легковим автомобілем «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі с. Стара Іванівка - с. Піски Охтирського району Сумської області у напрямку с.Піски, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним транспортного засобу з мопедом «Еріскей» під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у зустрічному йому напрямку, і в

результаті вищевказаної дорожньо - транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки з великим зміщенням.

На вирок суду надійшла апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_3, в якій ставиться питання про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілого та про задоволення зазначеного позову, а саме - про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 11484 грн. 67 коп. на відшкодування майнової шкоди, 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 36174 грн. 60 коп. втраченого потерпілим заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності через ушкодження здоров"я, і 303 грн. 19 коп. на відшкодування понесених потерпілим транспортних витрат.

За змістом доводів апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_3 вважає, що висновки суду у даному кримінальному провадженні не відповідають фактичним обставинам та суперечать наявним у провадженні доказам, зокрема - що ОСОБА_4 одразу після дорожньо-транспортної пригоди змінив обстановку на місці події, внаслідок чого суд, на думку потерпілого, безпідставно визнав вину обвинуваченого у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди лише на 33% та помилково і несправедливо зменшив розмір заявлених у позові потерпілого до стягнення з обвинуваченого, відповідно відшкодування майнової і моральної шкоди, а також розмір втраченого потерпілим заробітку внаслідок ушкодження його здоров"я.

У поданій апеляційній скарзі прокурор Ольховський Б.В. порушив питання про зміну вироку суду та просить апеляційний суд ухвалити свій вирок, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 19239 грн. 35 коп. на відшкодування, відповідно, майнової та моральної шкоди, втраченого заробітку і транспортних витрат.

При цьому, прокурор вважає, що вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону і помилково ухвалив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого лише 3789 грн. 94 коп. з 11484 грн. 67 коп. майнової шкоди, незважаючи на те, що відповідно до вимог ч.3 ст. 1193 ЦК України мав стягнути відшкодування даної шкоди у повному обсязі без урахування вини потерпілого.

Апеляційний розгляд провадження здійснено за неявки захисника ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_6, представника цивільного відповідача - Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", які повідомлені про день час і місце судового засідання, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не заявили, а захисник ОСОБА_5 надіслав до апеляційного суду клопотання про проведення апеляційного розгляду кримінального провадження без його участі в умовах підтримання даного клопотання обвинуваченим ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження та зміст поданих апеляційних скарг, думку прокурора Кравцової Л.М.

, яка апеляційну скаргу прокурора Ольховського Б.В. підтримує частково, просить змінити вирок суду першої інстанції, збільшивши розмір присудженого до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого відшкодування майнової шкоди до 11484 грн. 67 коп. з підстав, зазначених у апеляційній скарзі прокурора, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який свою апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі, а також не заперечує проти апеляційної скарги прокурора, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, який проти поданих у даному кримінальному провадженні апеляційних скарг заперечує, підтвердив дійсність факту його заяви суду першої інстанції про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році" в умовах невизнання ним вини за пред"явленим обвинуваченням, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого та вивчивши матеріали кримінального провадження. колегія суддів дійшла переконання, що подані потерпілим і прокурором апеляційні скарги частково підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки вироку суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, тобто - порушення ОСОБА_4, як водієм транспортного засобу, правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та грунтуються на об"єктивно досліджених судом і вмотивовано покладених в основу вироку належних і допустимих доказах.

Зокрема, суд вмотивовано поклав в основу вироку покази самого обвинуваченого ОСОБА_4, покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо обставин і обстановки дорожньо-транспортної пригоди, протокол огляду місця події від 03.05.2013 року ( т.1 арк. 96-100 ) та протоколи огляду та затримання транспортних засобів від 03.05.2013 року і від 07.05.2013 року ( т.1 арк.116, 119 ), належно складені уповноваженими службовими особами органів внутрішніх справ, висновок судово-медичної експертизи за №248 від 30.07.2013 року, яким підтверджується факт заподіяння потерпілому 03 травня 2013 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тяжкого тілесного ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки з великим зміщенням ( т.1 арк. 143-144 ), висновок судової автотехнічної експертизи за №74 від 03.07.2013 року ( т.1 арк. 146-155 ), висновок додаткової судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи за № 6422/8191 від 23.07.2014 року ( т.2 арк.45-61 ), з яких убачається, що в дорожній ситуації, яка склалася на момент дорожньо- транспортної пригоди, в діях водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, а саме - про те, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об"єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безперешкодного для учасників руху об"їзду перешкоди, і що така невідповідність знаходиться, з технічної точки зору, в причиному зв"язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Суд також вмотивовано критично оцінив доводи потерпілого ОСОБА_3 та покази свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 щодо положення автомобіля ОСОБА_4 після зіткнення з керованим потерпілим ОСОБА_3 мопедом.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою суду, оскільки вона об"єктивно грунтується на детально досліджених судом і не викликаючих сумнівів висновках проведених у даному кримінальному провадженні, відповідно, судової автотехнічної експертизи і додаткової судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, з яких убачається, що покази потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 щодо місця зіткнення керованого ОСОБА_3 мопеда з автомобілем ВАЗ-21063 є, з технічноїх точки зору, неспроможними, оскільки вони суперечать виявленій в ході огляду місця події слідовій картині. ( т.1 арк. 146-155, т.2 арк.45-61 ).

Тому, доводи апеляційної скарги потерпілго ОСОБА_3 про невідповідність висновків вироку суду фактичним обставинам кримінального провадження через неврахування судом доказів того, що ОСОБА_4 одразу після дорожньо-транспортної пригоди перемістив свій автомобіль, є необгрунтованими.

Також є непереконливими і доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 про безпідставність висновків суду щодо наявності вини потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді.

Так, висновками судової автотехнічної і додаткової судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, які суд об"єктивно взяв до уваги, доведено, що в досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації дії водія мопеда "Еріскей" ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 11.3, 2.3 а), 31.1, 31.4, 31.4.1а) Правил дорожнього руху України і що невідповідність його дій вимогам п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться, з технічної точки зору, в причинному зв"язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Призначене судом обвинуваченому ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, а рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання за актом амністії правомірно ухвалено на підставі вимог п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" та у поданих потерпілим і прокурором апеляційних скаргах не оспорюються.

Ухвалене за змістом вироку суду рішення за позовом прокурора до ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого обгрунтоване на вимогах ст. 1206 ЦК України і у поданих апеляційних скаргах також під сумнів не ставиться.

Що стосується доводів апеляційних скарг потерпілого і прокурора про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, то колегія суддів вважає, що ці доводи заслуговують на увагу.

Згідно вимог ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншими суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпілий ОСОБА_3 пред"явив в порядку, передбаченому ч.1 ст. 128 КПК України , відповідно, до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" і до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення 11484 грн. 67 коп. на відшкодування майнової шкоди, як понесеної потерпілим внаслідок придбання ліків, 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 36 174 грн. 60коп. на відшкодування втраченого потерпілим заробітку внаслідок зменшення його загальної працездатності через ушкодження здоров"я протягом 9 місяців, і 303 грн. 19 коп. на відшкодування понесених потерпілим транспортних витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Також, згідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об"єктивно з"ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Розглядаючи та вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону не додержався.

Так, замість об"єктивної оцінки доказів суд безпідставно перебрав на себе повноваження медико-соціальної експертної комісії, як такі, що передбачені "Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров"я" в редакції наказу Міністерства охорони здоров"я України від 05.06.2012 року за №240 і самостійно, а не на підставі відповідного експертного висновку, визначив ступінь втрати потерпілим ОСОБА_3 загальної працездатності та відповідно до такого визначення самостійно обрахував суму втраченого потерпілим заробітку внаслідок заподіяння йому в ході дорожньо-транспортної пригоди ушкодження здоров"я.

При цьому, суд невмотивовано на законі безпідставно визнав такими, що не підлягають розгляду і оцінці вимоги потерпілого про стягнення на його користь втраченого ним заробітку за період після встановлення йому 19 серпня 2013 року інвалідності.

В той же час, вирішуючи позовні вимоги потерпілго ОСОБА_3 , в частині стягнення відшкодування майнової шкоди, суд не дав оцінки наданим позивачем доказам з огляду на вимоги ч.3 ст.1193 і ч.1 ст. 1195 ЦК України щодо неврахування вини потерпілогго при відшкодуванні на його користь витрат на придбання ліків.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнової шкоди, моральної шкоди, втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров"я і транспортних витрат взаємопов"язані обставинами кримінального провадження.

За вищезазначених порушень вимог кримінального процесуального закону вирок суду у даному кримінальному провадженні в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 є незаконним і необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України.

Разом з тим, оскільки в ході апеляційного розгляду докази по суті позову потерпілого не досліджувались в порядку вимог ст. 404 КПК України за відсутності обгрунтованих клопотань учасників кримінального провадження щодо дослідження конкретних доказів, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних підстав для ухвалення в частині цивільного позову потерпілого нового рішення.

Тому, не вирішуючи наперед питання про доведеність чи недоведеність позовних вимог потерпілого, достовірність чи недостовірність наданих на їх підтвердження доказів, колегія суддів вважає що цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 підлягає новому розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а апеляційні скарги потерпілого і прокурора у зв"язку з цим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 і прокурора Ольховського Б.В. задовольнити частково.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2014 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 скасувати і провадження в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні залишити без змін.

Ця ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Борсай В. М. Гончаров М. В.