Рішення № 42042006, 23.12.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3115/14-ц

Провадження № 2/591/1363/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Біріної Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживав в цій квартирі постійно. Квартира є приватизованою, і участь у приватизації приймали: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 На даний час колишня дружина позивача ОСОБА_4 та їхній син ОСОБА_5 з 1998 року в спірній квартирі не проживають, та визнані судом безвісно відсутніми. В житловому приміщенні постійно мешкає рідний брат позивача ОСОБА_2 разом з членами своєї сімї. Відповідач чинить перешкоди позивачеві в користуванні квартирою, весною 2011 року змінив замок, не надає ключі позивачу, а тому він не може потрапити до квартири, де залишилися його особисті речі. Останній раз позивач намагався зайти в цю квартиру для проживання в ній 15.04.2014 року, але його знов не впустили. Іншого житла він не має, тому просить вселити його в квартиру, зобовязати відповідача не порушувати правила користування та не чинити перешкод в користуванні квартирою, яка є їхньою спільною власністю. Просив встановити порядок користування квартирою, стягнути з відповідача моральну шкоду та судові витрати.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що між ним і відповідачем склалися неприязні стосунки з приводу користування квартирою, хоча до цього існував певний порядок користування. Він займав кімнату площею 9,0 кв.м, відповідач кімнату площею 17,2 кв. м, а їхній батько ОСОБА_3 кімнату площею 14,8 кв. м. Кухня, туалет, ванна та коридор знаходилися в загальному користуванні. З відповідачем вони ведуть окреме господарство. Мають окремий бюджет. Він приймає участь в оплаті витрат на комунальні послуги, оскільки постійно мешкав в цій квартирі. Але відповідач замінив замок, не надав йому ключі від квартири та не впускає його в житлове приміщення. Останню спробу потрапити до квартири позивач здійснив 15.04.2014 року, але його знову не впустили. Оскільки іншого житла він не має, є співвласником даного житла, але відповідач порушує його законні права, тому просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача вважав, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки підстав для вселення не вбачав, стверджував, що позивач сам не намагається вселитися та проживати в цій квартирі, оскільки міг би поросити ключі від неї у батька третьої особи у справі ОСОБА_3 ті увійти в квартиру. Проти задоволення вимог щодо встановлення порядку користування не заперечував, інші вимоги вважав необґрунтованими.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, підтвердив той факт, що позивач не може потрапити до спірної квартири, оскільки його не впускає відповідач із своєю дружиною, а після заміни відповідачем замка від вхідних дверей, позивач не має ключа.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представників, представника відповідача, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно з довідкою (а.с.50) та свідоцтвом про право власності (а.с.92), в приватизації даної квартири взяли участь: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, яким вона належить на праві спільної сумісної власності (а.с.92).

Згідно з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19.11.2014 року, що набрало законної сили, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнані безвісно відсутніми (а.с.90).

Вказана квартира має житлову площу 41,0 кв. м, складається з трьох кімнат площею 17,2 кв. м. , 9,0 кв. м, 14,8 кв. м. Є також кухня площею коридор, ванна та туалет, балкон і лоджія, що підтверджується даними технічного паспорту (а.с.7,8).

Як повідомили суду свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, вони давно знайомі з позивачем, їм відомо, що він постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, часто був відсутній вдома, оскільки це повязано з характером його роботи та систематичними відрядженнями. Приблизно з 2011 року у нього почалися непорозуміння з рідним братом, який з своєю сімєю також мешкає в цій квартирі. Брат та його дружина почали не впускати позивача в квартиру, а потім замінили замок. При цьому свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що разом з позивачем ходили до цієї квартири двічі. Перший раз взимку 2011 року, було видно, що в квартирі горить світло, але його не впустили, і своїм ключем позивач відчинити вхідні двері не зміг, тому в цю ніч він ночував у свідка. Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що перед новим 2013 роком позивач приїхав з відрядження і хотів забрати з квартири деякі свої речі, свідок пішов разом з ним і побачив, що своїм ключем позивач не зміг відчинити двері, а на стук у двері дружина його брата відповіла, що нікого не впустить.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами ЖК УРСР, ЦК України.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Ст.383 ЦК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї та інших осіб.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу УРСР, громадяни, які мають у власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Підстави для відшкодування моральної шкоди встановлені ст. 1167 ЦК України.

Таким чином, встановлено, що відповідач чинить перешкоди для проживання позивача в спірній квартирі, чим порушує його законні права як співвласника, а також як користувача житла, а тому вимогу про вселення суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Встановлено також, що між ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 склався певний порядок користування спірною квартирою: позивач користувався кімнатою площею 9,0 кв. м, відповідач кімнатою площею 17,2 кв. м, третя особа - кімнатою площею 14,8 кв. м. Кухня, ванна, туалет та коридор знаходяться в загальному користуванні. Сторони ведуть окреме господарство, мають відокремлений бюджет. Між сторонами постійно виникають спори з приводу користування квартирою.

Таким чином, необхідно задовольнити позову вимогу щодо встановлення порядку користування квартирою, згідно порядку, що склався між співвласниками.

Так, вищевказані кімнати є окремими ізольованими приміщеннями. Задоволення позовних вимог не призведе до штучного погіршення житлових умов, не порушить права співвласників, відповідно до їх часток, з урахуванням факту, що двоє з осіб, які взяли участь у приватизації квартири, в ній не проживають, та визнані судом безвісно відсутніми.

В частині вимог про зобовязання відповідача не порушувати правила користування та не чинити перешкод в користуванні квартирою, яка є їхньою спільною власністю, а також про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки будь-яких доказів в обґрунтування цих вимог позивач суду не надав. Крім того, на час розгляду даної справи позивач ще не зареєстрував в установленому законом порядку своє право власності на цю квартиру, що підтверджується витягом з державного реєстру (а.с.47), тому він є лише фактичним співвласником та користувачем спірного приміщення, але, на думку суду, його вимоги про відшкодування моральної шкоди у звязку з порушенням його права власності, є завчасними і необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 487 гривень 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150 ЖК УРСР, ст.319, 328, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60,88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру № 78 за адресою м. Суми, вул. Прокофєва, буд. 25.

Встановити порядок користування квартирою № 78 в будинку 25 по вул. Прокофєва в м. Суми, виділивши в користування: 1-а житлова кімната площею 17,2 кв. м ОСОБА_2; 2-а житлова кімната площею 9,0 кв. м - ОСОБА_1; 3-а житлова кімната площею 14,8 кв. м ОСОБА_3. Підсобні приміщення кухню, коридор, туалет, ванну, балкон та лоджію залишити в загальному користуванні.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487 гривень 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою яка не брала участі в розгляді справи протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.

Суддя