Ухвала суду № 42041526, 18.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Справа № 876/979/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Галич-Авто» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Галич-Авто» (далі - ВАТ «Галич-Авто») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова (далі - ДПІ у Сихівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003652321 та № 0003662320 від 07 листопада 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС №0003652321, № 0003662320 від 07 листопада 2012 року.

Із таким судовим рішенням не погодилась ДПІ у Сихівському районі, подавши апеляційну скаргу, в якій вказала про порушення судом першої інстанції процесуальних норм щодо законності та обґрунтованості рішення. Просила скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що за наслідками перевірки позивача було встановлено порушення п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, оскільки ВАТ «Галич-Авто» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 2591288,35 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2011 р. на суму 2185240,01 грн., IV квартал 2011 р. на суму 406048,34 грн..

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, ВАТ «Галич-Авто» завищено витрати по рядку СВ 05.1 додатка СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 482412 грн., в т.ч. за II квартал 2012 р на суму 482412,0 грн..

Внаслідок порушень, викладених в акті перевірки та в порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, ВАТ «Галич-Авто» занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 501730,82 грн., в т.ч. III квартал 2011 р. на суму 502605,21 грн., IV квартал 2011 р. на суму 874,39 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І півріччя 2012 р. на суму 584875 грн..

У судовому засідані представники апелянта Шпак В.М. та Подільчик М.С. підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати оскаржувану постанову та винести нову - про відмову в задоволенні позову.

Представник ВАТ «Галич-Авто» Боднарюк В.А. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що суд першої інстанції правильно розглянув спір, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 24.10.2012 року №164/2210/13796609.

З висновками, наведеними в акті, ВАТ «Галич-Авто» не погодилося, про що в акті було зроблено відповідний запис.

7 листопада 2012 року ДПІ у Сихівському районі винесено податкові повідомлення-рішення №0003652321, яким ВАТ «Галич-Авто» донараховано зобов'язання з податку на прибуток у сумі 501731,00 грн., та № 0003662320, яким ВАТ «Галич-Авто» зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 584 875,00 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки, згідно рядка 06.4 Декларації «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» встановлено, що ВАТ «Галич-Авто» задекларовано за період з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року фінансових витрат в сумі 830228 грн., а саме відсотки за обслуговування кредитної лінії в банку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а в підпункті 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

До складу витрат, згідно із підпунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

До складу інших витрат, відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, як зазначено в статті 62 Господарського кодексу України, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. При здійсненні своєї господарської діяльності платнику податків надано право включення фінансових витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів зокрема за користування кредитами та позиками та інші витрати підприємства в межах норм встановлених Податковим кодексом України.

Як вбачається з довідки про використання коштів, отриманих за кредитним договором від 10 вересня 2008 року №24/08/Ю, у 2008 році 19686952 грн. кредитних коштів було витрачено на придбання автомобілів, а 1685067 грн. - на придбання автозапчастин та матеріалів. У 2009 році 26701868 грн. кредитних коштів було витрачено на придбання автомобілів, а 4793462 грн. - на придбання автозапчастин і матеріалів (а.с. 187).

Ці дані не спростовано матеріалами перевірки і жодних документальних заперечень щодо них відповідачем подано не було

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірне включення позивачем до валових витрат сплачених відсотків за користування кредитом для поповнення обігових коштів за кредитним договором №24/08/Ю від 10.09.2008 року.

У вересні-жовтні 2011 року ВАТ «Галич-Авто» на підставі видаткових накладних, віднесено до собівартості реалізованих товарів витрати на придбання автомобілів на загальну суму 2591288,35 грн..

Як передбачено підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, передбачено що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1. статті 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як, зокрема, будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1. статті 44 розділу ІІ ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат і враховуватись при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Валові витрати позивача за господарськими операціями з придбання автомобілів підтверджені належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства. Фактичне придбання автомобілів повною мірою підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, оригінальни яких було досліджено в судовому засіданні.

Доводи апелянта про неподання оригіналів накладних під час перевірки, що є підставою для донарахування податкових зобов'язань, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки причина цьому була поважною- хвороба головного бухгалтера, що підтверджено відповідними доказами. Також перевіряючим було надано копії накладних.

А так, висновок податкового органу про відсутність підтверджуючих документів не відповідає дійсності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по справі № 2а-9832/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24 грудня 2014 року.