Рішення № 42038237, 03.12.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20762/14

Провадження № 2/522/9502/14

РІШЕННЯ

ІменемУКРАЇНИ

« 03» грудня 2014 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Мітяєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконною реконструкції, визнання недійсним свідоцтва та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, просив здійснити поділ спільного рухомого майна подружжя та розподілити його між сторонами в рівних долях. В обґрунтування позову посилався на те, що шлюб між сторонами було зареєстровано 29 січня 2000 року. Під час перебування у шлюбі на імя відповідача, без відома позивача за спільні кошти придбавалось рухоме і нерухоме майно, яке відповідно до чинного законодавства є спільною сумісною власністю. Враховуючи те, що відповідач приховує від ОСОБА_1 зазначене майно, позивач змушений звернутися до суду для того, щоб виявити це майно та розподілити його між подружжям.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати незаконною реконструкцію квартир №3 та №4 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 11 у нежилі приміщення стоматологічного кабінету; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 14.12.2005 року № 428460 на нежилі приміщення стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 11, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.12.2005 року; визнати квартири №3 та №4 за адресою м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 11 - спільною сумісною власністю подружжя. В обґрунтування позову посилалась на наступне. Під час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було набуто право власності на 2 квартири, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2001 року було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,9 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2003 року було придбано на ім'я ОСОБА_1 двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 57,0 кв.м. В подальшому ОСОБА_1 без згоди позивача звернувся до Одеської міської ради з заявою про реконструкцію зазначених квартир у нежиле приміщення стоматологічного кабінету та після здійснення реконструкції 14.12.2005 року отримав свідоцтво про право власності на нежилі приміщення стоматологічного кабінету за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 11. З огляду на те, що в результаті реконструкції квартир змінилося цільове призначення приміщень, їх площа, інші характеристики, а також те, що в результаті реконструкції було припинено право спільної сумісної власності подружжя на квартири та набуто право власності на нежиле приміщення, тобто вирішено подальшу долю належних сторонам квартир - реконструкція зазначених квартир у нежилі приміщення є розпорядженням майном, яке, відповідно до ст. 65 СК України повинно було відбуватись лише за згодою іншого подружжя. Враховуючи зазначене, відповідачка звернулась до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник ОСОБА_2 надав до суду заяву, якою первинні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зустрічний позов підтримав, просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, позов ОСОБА_2 слід задовольнити.

Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого міським відділом ЗАГС у м.Нова Каховка, Херсонської області, сторони з 22 червня 1984 року перебували у шлюбі, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу вчинено актовий запис за № 306.

Під час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було набуто право власності на 2 квартири, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2001 року було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,9 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2003 року було придбано на ім'я ОСОБА_1 двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 57,0 кв.м.

Таким чином, оскільки право власності на квартиру сторони набули під час перебування у шлюбі, суд вважає це майно набутим спільно подружжям, тому відносить до їх спільної власності. Отже, суд дійшов висновку про те, що сторони, перебуваючи у шлюбних відносинах, набули у власність спірне майно.

Беручи до уваги, що право власності на квартири набуто у період перебування у шлюбних відносинах, підстав вважати це майно особистою приватною власністю однієї із сторін судом не виявлено, тому у відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України стосовно спірного майна у сторін виникло право спільної сумісної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 65 Сімейного Кодексу України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

За своєю правовою природою право розпорядження майном належить власнику майна та полягає у можливості вирішувати його подальшу долю (шляхом знищення, відчуження, передачі в оренду, зміни, тощо).

Втім, ОСОБА_1 без згоди відповідача звернувся до Одеської міської ради з заявою про реконструкцію спірних квартир у нежиле приміщення стоматологічного кабінету, внаслідок чого, згідно із розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №54 від 19 січня 2005 року позивачу дозволено проведення реконструкції спірного нерухомого майна.

На підставі вказаного дозволу позивач отримав свідоцтво про право власності на нежилі приміщення стоматологічного кабінету від 14 грудня 2005 року.

Таким чином, з огляду на те, що в результаті реконструкції квартир змінилося цільове призначення приміщень, їх площа, інші характеристики, а також те, що в результаті реконструкції було припинено право спільної сумісної власності подружжя на квартири та набуто право власності на нежиле приміщення, тобто вирішено подальшу долю належних сторонам квартир - реконструкція зазначених квартир у нежилі приміщення є розпорядженням майном, яке, відповідно до ст. 65 СК України повинно було відбуватись лише за згодою іншого подружжя.

Жодного дозволу (ні письмового ні усного) на реконструкцію квартир позивач не надавала. В результаті реконструкції жилих квартир у нежилі приміщення були порушені права позивача за зустрічним позовом, що виразились у відсутності можливості користуватися зазначеними квартирами, проживати в них, здавати в найом, тощо.

Зазначеними незаконними діями ОСОБА_1 щодо самовільної (без згоди дружини) реконструкції квартир фактично позбавлено позивача права власності на ? частки спірних квартир без її згоди.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом.

При цьому, враховуючи, що внаслідок незаконної реконструкції квартир позивач отримав свідоцтво про право власності на спірні нежилі приміщення - зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним, оскільки вказаний правовстановлюючий документ виданий внаслідок здійснення позивачем дій із певними правовими вадами.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, внаслідок чого суд вважає за необхідне позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, відмовивши при цьому у задоволенні первинного позову ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить також з того, що відповідно до позовних вимог позивачем не зазначено яке саме майно він просить розділити між сторонами, з огляду на що суд не може поділити між сторонами конкретно невизначене майно.

Щодо підсудності зустрічного позову судом враховано наступне.

Відповідно до ч.2 ст.111 ЦПК України зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Таким чином, враховуючи, що позивачка звернулась до суду із зустрічним позовом, суд вважає за можливе розглянути вказану позовну заяву за обраним позивачем правилом підсудності.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про визнання права.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 364, 372 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 174, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконною реконструкцію квартир №3 та №4, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 11 у нежилі приміщення стоматологічного кабінету.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 14.12.2005 року № 428460 на нежилі приміщення стоматологічного кабінету, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 11, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.12.2005 року.

Визнати квартири №3 та №4 за адресою м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 11 обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ:С.О. Погрібний

03.12.2014