Вирок № 42037812, 18.07.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1834/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2014 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Мажар А.М.,

за участю: прокурора Карбовського С.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Овідіополь Одеської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012 року водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, в стані алкогольного сп'яніння (згідно висновку № 1096 в крові 0.43 відсотка етилового спирту), без посвідчення водія на право керування відповідної категорії, керував не зареєстрованим у встановленому порядку та без державного номерного знаку технічно-несправним мопедом невстановленої марки, рухався по вулиці Кірова в напрямки вулиці Ватутіна, на нерегульованому перехресті вулиць Ватутіна та Кірова в селищі Овідіополь Одеської області не надав дорогу вантажному автомобілю «МАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з вантажним причепом «Шмітц» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який рухався з права наліво по ходу руху мопеда по головній дорозі.

Підчас керування транспортним засобом водій ОСОБА_1 не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив порушення вимог п.п. 2.1.а.ґ, 2.9.а, 21.1, 30.1, 16.12 Правил дорожнього руху введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), що зобов'язують водія:

2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон);

г) чинний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (крім водіїв транспортних засобів Збройних Сил) у разі укладення такого договору.

2.9.а.Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

21.1. Дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою гак, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення.

30.1 Власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх у Державтоінспекції незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

16.12. На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.

На будь-якому нерегульованому перехресті трамвай, незалежно від напрямку його подальшого руху, має перевагу перед нерейковими транспортними засобами, що наближаються до нього по рівнозначній дорозі.

Внаслідок даної ДТП пасажир мопеда ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 770 від 07.04.2014 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: «відкритої черепно-мозкової травми в формі забиття головного мозку з вдавленим переламом лобної кістки, забита рана лобної області, багаточисельні забиття за садини тіла. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень».

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 2082 від 24.05.2013 року: «В умовах події, що розглядається слідством, належні дії водія мопеда регламентувалися вимогами пункту 16.12. ПДР згідно з якими на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Це означає, що водію мопеда в умовах події слід було поступитися дорогою водію автопоїзда в складі автомобіля «МАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом «ІІІмітц» державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Цілком очевидно, що належним виконанням вказаних вимог ПДР водій мопеда мав технічну можливість уникнути зіткнення, бо гальмова система мопеда, хоча й була несправна, але його заднє гальмо було працездатне, та забезпечувало водію можливість зниження швидкості до зупинки.

Належні дії водія автопоїзда в умовах події з моменту виявлення мопеда в небезпечній близькості від перехрестя регламентувались вимогами п.12.3 ПДР, які передбачають необхідність вжити заходів для зменшення швидкості до зупинки.

Але в умовах пригоди водій автопоїзда не мав технічної можливості виконанням вимог п.12.3 ПДР уникнути зіткнення.

Оскільки водій мопеда належним виконанням вимог пункту 16.12 ПДР мав технічну можливість уникнути зіткнення в умовах події, а водій автопоїзда належним виконанням п.12.3 ПДР такої можливості не мав, з експертної точки зору в технічному причинному зв'язку з фактом зіткнення знаходяться фактичні дії водія мопеда, які не відповідали вимогам п.16.12 ПДР».

Таким чином, грубе порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_1 знаходиться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що наступили, а саме - спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення п.п2.1.а.ґ, 2.9.а, 21.1, 30.1, 16.12 «Правил дорожнього руху» водієм ОСОБА_1, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю і у скоєному ним злочині щиросердо розкаявся, підтвердивши суду, що він дійсно скоїв злочин при вищенаведених фактичних обставинах, які ним не заперечуються, заявлений до нього цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, а тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. При цьому обвинуваченому роз'яснено, що надалі він не матиме права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, відповідно до ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним досліджувати докази фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються та крім пояснень ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Суд вважає провину обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.286 ч.2 КК України.

Призначення покарання ОСОБА_1 підлягає в межах санкції ст.286 ч.2 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, а у відповідності зі ст.12 КК України скоєний ОСОБА_1 злочин відноситься до тяжких злочинів.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого:

- раніше обвинувачений ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, не працює, характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також при призначенні покарання суд враховує:

наявність обставини, що обтяжує покарання (ст.67 КК України):

- вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (п.13 ч.1 ст.67 КК України),

наявність обставин, що пом'якшують покарання:

- щире розкаяння (п.1 ч.1 ст.66 КК України).

З урахуванням наявності обставини, що пом'якшує покарання, особи обвинуваченого, а також позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання з встановленням іспитового строку, призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за можливим застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбуття основного покарання з встановленням випробувального терміну та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід не застосовувався.

Речові докази по справі відсутні.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З урахуванням визнання обвинуваченим ОСОБА_1 заявленого прокурором в інтересах держави в особі комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» цивільного позову у повному обсязі і, з урахуванням доведеності провини обвинуваченого в скоєнні інкримінованого злочину, заявлений цивільний позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальні витрати по справі на залучення експерта в сумі 1519,60 грн. відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.349, 370, 373, 374 КПК України, ст.1206 ЦК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначити йому покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст.ст.75, 76 КК України визнати можливим звільнити ОСОБА_1 від призначеного основного покарання, якщо він протягом двох років випробувального терміну не вчинить іншого злочину та виконає покладені на нього зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Цивільний позов прокурора в інтересах Держави в особі комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» вартість за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 5016 грн. за реквізитами: КУ Облклінлікарня, м.Одеса, вул.Заболотного, 26, р/р 35420201024194, код ОКПО 01998526, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави 1519,60 грн. процесуальних витрат по справі на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 30 днів після його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя: А.І. Бочаров