Ухвала суду № 42035994, 10.12.2014, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/16843/14-ц

Провадження № 2/520/7366/14

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

10.12.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі Козловій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, -

встановив:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №520/16843/14-ц. (ухвала про відкриття провадження від 10.12.2014 року).

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідачів з метою забезпечення грошових вимог позивача на випадок задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони в судове засідання не викликались.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.п. 1, 2 ч.1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

На час вирішення судом питання про застосування заходів забезпечення позову серед матеріалів справи відсутні будь-які відомості щодо належного відповідачам на праві власності майна, на яке можливо було б накласти арешт, як це просить позивач, а з такого суд доходить висновку про необґрунтованість та передчасність заявленого позивачем клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя П.А. Прохоров