Рішення № 42034570, 25.12.2014, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1678/14-ц

Провадження 2/496/1058/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2014 року

Біляївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Калінюка Р.Б.,

при секретарі - Карпов М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №ОDXRRX10690552 від 16.09.2007 року в розмірі 19808,98 гривень та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного договору, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2889,59 гривень. В порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, отже має заборгованість в розмірі 19808,98 гривень.

В свою чергу від відповідачки до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в якій вона зазначає, що 16.09.2007 року між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», був укладений кредитний договір, №ОDXRRX10690552, згідно якого вона отримала споживчий кредит, у розмірі 2889,59 гривень на кредитну картку, строком на 18 місяців з терміном повернення до 16 березня 2009 року. За ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. Всього нею було перераховано на рахунок ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по основному боргу, процентам та комісії 3570 гривень при 2575,13 гривень одержаних від банку. Заборгованість утворилася через те, що вона, за браком коштів, не завжди могла внести на рахунок банку щомісячну суму платежу, у встановленій сумі. А як зазначено у ст. 534 ЦК України, щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора пов`язані з одержанням виконання, у другу сплачуються проценти і неустойка і лише у третю чергу сплачується основна сума боргу. Таким чином, і накопичився борг. Отже, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про порушення з її боку зобов'язань за кредитним договором було відомо ще до спливу строку виконання зобов'язання, яким є 16.03.2009 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Втім, вже у листопаді 2008 року, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» скористалося своїм законним правом - змінити умови договору шляхом пред'явлення вимоги через судовий наказ (що, згідно ч.1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів, за заявою особи, якій належить право такої вимоги), про дострокове повернення кредиту, у сумі - 4845,84 гривень, що складалося з : 2575,13 гривень основного боргу за строковим кредитом; 1240,56 гривень - заборгованості по процентам за користування кредитом; 738, 29 гривень - заборгованості по комісії; 291,86 гривень - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором. Судовий наказ, від 17.11.2008 року, виданий Біляївським районним судом Одеської області (суддя Андрєєв Є.О.), по справі, № 2-н- 459/2008 року був їй направлений 18.11.2008 року, як зазначено у поштовому повідомленні, набув чинності 08.12.2008 року, та був пред'явлений до виконання. Згідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для громадян і підлягають виконанню. Отож, початком перебігу строку позовної давності слід вважати не 17.03.2009 року - наступний день за спливом строку виконання зобов'язання за договором, а день - коли набув чинності пред'явлений їй судовий наказ про стягнення з неї на користь ЗАТ КБ « ПРИВАТБАНК» (нині ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), з усіх видів заборгованості за вищевказаним кредитним договором - 08.12.2008 року. При тому, що відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які є складовою кредитного договору, укладеного між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», строк позовної давності збільшено до 5 років, то днем, коли сплив строк позовної давності, є 08.12.2013 року, а не 16.03.2014 року. Таким чином, позивачем було пропущено строк позовної давності. Як наголошено у п. 7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, або інтересу. Статтею 72 ЦПК України визначено такі наслідки пропущення процесуальних строків, а саме: право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом, або судом. Документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи вищевказане, керуючись ст. 256, ч. 4 ст. 267 ЦК України, ст. 72 ЦПК України, п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачка просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та у задоволені позову відмовити (а.с.30-32).

Представник позивача надала до суду пояснення на заперечення відповідачки, в яких зазначила, що у відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до укладеного договору №ОDXRRX10690552 від 16.09.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2889,59 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

При укладенні кредитного договору №ОDXRRX10690552 від 16.09.2007 року сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов останнього, що підтверджується його підписанням обома сторонами та належним чином виконанням з боку ПАТ КБ "РИВАТБАНК" та прийняттям умов договору з боку відповідача у відповідності до ст. 642 ЦК України.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору позивач звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу по примусовому стягненню заборгованості по кредитному договору.

17.11.2008 року Біляївським райсудом Одеської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість станом на 06.10.2008 року у розмірі 4845,84 гривень яка складалась з наступного: 2575,13 гривень - заборгованість за кредитом; 1240,56 гривень. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 738,29 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 291,86 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599, 601, 604, 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судового наказу без повного та фактичного виконання відповідачем зобов'язань, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін Договору й не звільняє боржника від сплати процентів за фактичне користування кредитом та відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву вказує, що заборгованість по кредитному договору утворилась через брак коштів.

Проте, у відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним і грошового зобов'язання.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільною кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

На підставі викладеного, позивач не звільняється від відповідальності за виконання умов кредитного договору.

Відповідач стверджує, що банк звернувся до суду з пропуском позовної давності щодо стягнення штрафу та пені.

У відповідності до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У відповідності до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Останнє погашення заборгованості по кредитному договору відповідачка здійснила 15.07.2010 року у розмірі 200 гривень, тобто відповідачка визнала наявність боргу перед позивачем у відповідності до ст. 264 ЦПК України. Отже, позивачем не пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості по кредитному договору (а.с.39-41).

Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимогах.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити в позовних вимогах ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приймаючи до уваги, заперечення відповідачки, письмові пояснення представника позивача, суд вважає, що позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до укладеного договору №ОDXRRX10690552 від 16.09.2007 року (а.с.5-9), ОСОБА_1, 16.09.2007 року отримала кредит в розмірі 2889,59 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг та правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві (а.с.54).

В порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.02.2014 року має заборгованість в розмірі 23235,34 гривень, яка складається з наступного: 954,18 гривень - заборгованість за кредитом; 9157,26 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1371,11 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 11752,79 гривень - пеня за несвоєчастність виконання зобовязань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 4845,84 гривень, яка була задоволена судовим наказам Біляївського районного суду Одеської області від 17.11.2008 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с.3), різниця становить - 18389,50 гривень. А також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 919,48 гривень - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно п.6.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку власник карти повинен виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо прохання відповідачки про застосування судом строку позовної давності суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного Кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. У відповідності до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У відповідності до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Останнє погашення заборгованості по кредитному договору відповідачка здійснила 15.07.2010 року у розмірі 200 гривень, тобто відповідачка визнала наявність боргу перед позивачем у відповідності до ст. 264 ЦПК України. Отже, позивачем не пропущений 5 річний строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат, суд, у відповідності з ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням викладеного, повно, всебічно проаналізувавши надані сторонами докази, заперечення, пояснення, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження своєї позиції щодо невизнання позову. Враховуючи викладене, суд вважає, що права позивача було порушено відповідачем та позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 259, 264, 509, 525, 526, 527, 530, 536, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, ч.1 ст.88, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 23235,34 гривень, яка складається з наступного: 954,18 гривень - заборгованість за кредитом; 9157,26 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1371,11 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 11752,79 гривень - пеня за несвоєчастність виконання зобов'язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 4845,84 гривень, яка була задоволена судовим наказам Біляївського районного суду Одеської області від 17.11.2008 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", різниця становить - 18389,50 гривень. А також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 919,48 гривень - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Біляївського районного

суду Одеської області Р.Б.Калінюк