Ухвала суду № 42034401, 18.12.2014, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3630/13-ц

Провадження № 4-с/496/19/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 р. Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

при секретарі - Рядновій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою і просить поновити їй строк для подання скарги, визнати протиправним, незаконним та недійсним розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по сплаті аліментів від 21 червня 2013 року, складеним старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 на суму 88259,05 грн., зобовязати старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 провести розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по сплаті аліментів на підставі діючого законодавства з урахуванням доводів, викладених у скарзі.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 зобовязаний сплачувати аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку. 21 червня 2013 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів відповідно до діючого законодавства як особи, яка працює за кордоном, відповідно до якого станом на 01 червня 2013 року заборгованість зі сплати аліментів складає 88259,05 грн. Вказаний розрахунок виконаний державним виконавцем в порушення вимог ст.ст. 81,195 СК України. У розрахунку допущена математична помилка, згідно квитанції № 2190 від 14.03.2013 року і квитанції № 4596 від 07.02.2013 року, на які у своєму розрахунку послався державний виконавець, сума виплат по аліментам склала 3400 грн., отже із суми заборгованості необхідно відняти 3400 грн., а не 6800 грн., тому вважає вказаний розрахунок незаконним, так як сума заборгованості занижена на 3400 грн. Заборгованість по аліментам станом на 01.09.2012 року склала 94459,05 грн. згідно з розрахунком від 05.02.2013 року і 21.06.2013 року, тобто за 9 місяців виконавчою службою розрахунок був зроблений на підставі довідки ТОВ «Меншип Одеса», згідно якої заробітна плата ОСОБА_3 склала 2000 грн. Виконавчою службою не було витребувано довідок у ОСОБА_3 про доходи. Крім того, державним виконавцем не перевірені довідки ТОВ «Меншип Одеса» на їх законність, не надісланий запит до погранзони про перетинання кордону ОСОБА_3 з 2009 року по теперішній час, не зобовязано ОСОБА_3 надати документи про реальні доходи, та на підставі вказаних відомостей необхідно було зробити перерахунок заборгованості по аліментам. Також просить врахувати, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2010 року дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку від 04.09.2007 року визнані правомірними, 11.11.2010 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, керуючись наданими до матеріалів провадження довідками з місця роботи боржника, компанії ТОВ «Марлоу Навігейшн», де ОСОБА_3 був працевлаштований на посаді капітана на т/х «HERMANN SCAN» з базовою ставкою 4030 доларів США у період з 22.03.2010 року по 01.10.2010 року. Сума боргу склала 176485,44 грн. Цей розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 11.11.2010 року боржником оскаржено не було. 30.08.2011 року державним виконавцем складено розрахунок станом на 07.07.2011 року на суму 160671,96 грн. також посилаючись на довідку ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна». На цей розрахунок ОСОБА_3 подав скаргу до суду, в якій знову послався на нібито допущені порушення державним виконавцем та спросив скасувати розрахунок, але ці доводи вже були перевірені судом та їм дана належна правова оцінка. Про наявність розрахунку від 21.06.2013 року їй стало відомо лише 18.07.2013 року, отримавши його поштою, а тому нею пропущений 10-денний термін для подання скарги, у звязку з чим просить його поновити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні скарги і пояснила, що при проведенні розрахунку допущена математична помилка, крім того, вказала, що в основу розрахунку покладена довідка ТОВ «Меншип Одеса», хоча державний виконавець повинен був витребувати у ОСОБА_3 довідку про доходи. Також пояснила, що при складанні розрахунку державним виконавцем не було враховано ту обставину, що у 2013 році ОСОБА_3 отримав дохід за продаж автомобілю у розмірі 237930 грн., а також з відповіді «Приватбанку» вбачається, що ОСОБА_3 регулярно знаходиться на території України і отримує інші види доходу, які вона просить врахувати.

Державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції до судового засідання не з»вився, але подав заперечення на скаргу (т.3 а.с. 17-19) і просив відмовити у її задоволенні з підстав, викладених в запереченні.

Представники ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні скаргу не підтримали і пояснили, що також просять вказаний розрахунок від 21 червня 2013 року визнати невідповідним закону і зобовязати Перший Суворовський відділ ДВС здійснити розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства, але з інших підстав: як забезпечення виконання ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.09.2012 року. Також пояснили, що у скарзі зазначена та ж вимога і ті ж підстави, які зазначалися як державним виконавцем, так і ОСОБА_1 у скаргах на ухвали судів щодо розрахунку від 30.08.2011 року, по якому рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2011 року вже набрало законної сили.

Вислухавши пояснення заявника, представників заінтересованої особи, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановлено у судовому засіданні, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 березня 2005 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 31.01.2005 року і до його повноліття, тобто до 23.07.2017 року (т.1 а.с. 18).

29 квітня 2005 року Біляївським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (т.1 а.с. 133-134).

Відповідно до довідок ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» ОСОБА_3 був працевлаштований на посаді старшого помічника капітана на судна іноземних судновласників у різні періоди з відповідною шкалою заробітних плат базовою ставкою.

Державним виконавцем 04.09.2007 року на підставі вказаних довідок було складено розрахунок заборгованості по аліментам, сума склала 50398,39 грн. (т.2 а.с. 1-13).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22 травня 2008 року вказаний розрахунок визнаний незаконним, зобовязано зробити розрахунок заборгованості відповідно до вимог діючого законодавства, виходячи з 100 відсотків заробітної плати за останній місяць роботи на момент від»їзду до укладення контракту.

15 червня 2010 року ухвалою апеляційного суду Одеської області вищевказана ухвала скасована, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця (т.3 а.с. 46-49). Цією ж ухвалою дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості від 04.09.2007 року визнано правомірними.

11.11.2010 року державним виконавцем складений розрахунок заборгованості по аліментам (т.2 а.с. 8-9), керуючись наданими до матеріалів провадження довідками з місця роботи боржника компанії ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна», де ОСОБА_3 був працевлаштований на посаді капітана на т/х «HERMANN SCAN»з базовою ставкою 4030 доларів США в місяць за період з 22.03.2010 року по 01.10.2010 року. Сума боргу станом на 01.10.2010 року склала 176485,44 грн. Вказаний розрахунок оскаржено не було, тобто рішення набрало законної сили.

30.08.2011 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості, яким встановлено суму боргу на 07.07.2011 року у розмірі 160671,96 грн., при цьому державний виконавець посилався на довідку ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» від 15.07.2011 року, згідно якої боржник працював при їх посередництві на посаді капітана, базова ставка складала 4030 доларів США на місяць (т.2 а.с. 7).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2011 року задоволено скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця, розрахунок від 30.08.2011 року визнано незаконним, зобовязано відділ здійснити розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.09.2012 року (т.1 а.с. 208-209), виходячи з того, що немає доказів отримання ОСОБА_3 доходу у розмірі 4030 доларів США на місяць.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10 грудня 2012 року розяснено ухвалу від 23 грудня 2011 року. 04.06.2013 року ухвалою апеляційного суду Одеської області виключено з ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 10 грудня 2012 року посилання на те, що при здійсненні розрахунку заборгованості необхідно виходити з 1000 грн. при роботі в ТОВ «Трансмар» у 1999 році і 2000 грн. при роботі в ТОВ «Меншип Одеса» за період з 10.03.2009 року по 26.06.2011 року.

20 червня 2013 рок ОСОБА_1 звернулася з заявою про складення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів на підставі вказаної ухвали.

21 червня 2013 року державним виконавцем першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 був складений розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якого встановлено розмір заборгованості станом на 01 червня 2013 року у розмірі 88259,05 грн. (т.1 а.с. 181). З вказаного розрахунку вбачається, що він складений на основі розрахунку станом на 01.02.2013 року, згідно якого заборгованість становить 89659,05 грн. Також державним виконавцем зазначено, що заборгованість визначається за період з 01.02.2013 року по 01.06.2013 року та складає за 4 місяці 2000 грн., крім того, враховані квитанції про сплату аліментів на суму 3400 грн.

З оскаржуваного розрахунку вбачається, що за основу взята довідка про місце роботи боржника в ТОВ «Меншип Одеса», де він працював на посаді майстра навантажувально-розвантажувальних робіт з 10.03.2009 року по 26.06.2009 року.

Заборгованість визначена за період з 01.02.2013 року по 01.06.2013 року та складає 4 місяці. Згідно розрахунку заборгованість за 4 місяці складає 2000 грн., тобто кожного місяця боржник повинен був сплатити 500 грн.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату аліментів від 07.02.2013 року, 14.03.2013 року, 09.04.2013 року, 27.05.2013 року всього на суму 6600 грн. (т.2 а.с. 222). Дати і суми, зазначені на квитанціях, свідчать про сплату аліментів за той же період часу, визначений державним виконавцем як період заборгованості, що унеможливлює наявність заборгованості.

Згідно п.10 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року утримання аліментів проводиться з осіб, які працюють за контрактом в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, які платник аліментів одержував до укладання контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від»їзду або з пятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, якщо платник не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Судом встановлено, що 25.04.2013 року ОСОБА_3 продав належний йому автомобіль БМВ 320І, 2007 року випуску, отримавши при цьому 237930 грн.

Згідно ст. 173.1 Податкового Кодексу України при продажу легкового автомобілю доход визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом.

З відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_3 регулярно отримував інші види доходу, в тому числі заробітну плату, дивіденди від депозиту. Також зі статей видатків за його рахунком вбачається, що він регулярно знаходиться на території України.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2014 року було витребувано у ОСОБА_3 контракти, за якими він працює у період з 2000 року по теперішній час, а також докази того, що за вказаними контрактами заробітну плату він отримував тільки за кордоном, але на виконання цієї ухвали суду надійшла заява представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 з 21.04.1997 року по 01.03.2002 року працював в ТОВ «Трансмар», з 10.03.2009 року по 26.06.2009 року в ТОВ ОСОБА_7», з 2000 року за контрактами від морських фірм в рейси не ходив, у теперішній час постійно проживає і працює за кордоном, а тому надати докази неможливо у звязку з їх відсутністю взагалі (т.3 а.с. 110-111).

Згідно пояснень ОСОБА_6 на вимогу державного виконавця (т.3 а.с. 162) ОСОБА_3 мешкає на території Малайзії, за контрактом не працює, а виконує роботи в якості різноробочого будь-яких робіт, офіційного працевлаштування не має.

В матеріалах справи наявний лише контракт, який укладений з ОСОБА_3 про його працевлаштування з 16.04.2000 року строком на 6 місяців (т.3 а.с. 39-42), будь-яких інших контрактів суду не надано.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 20508 від 22.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 з 1999 року по 2014 р.р. перетинає державний кордон України в різних напрямках (т.3 а.с. 85-86).

З наведеного вбачається, що оскільки ОСОБА_3 працює за кордоном, він зобовязаний надавати відомості про свій прибуток і сплачувати аліменти саме з усіх видів доходу (заробітку), який фактично отримав, однак приховує свій заробіток, а тому приймати за основу розрахунку довідки ТОВ «Трансмар» від 06.04.2006 року, 29.05.2006 року, 28.01.2009 року, 06.02.2014 року і ТОВ «Меншип Одеса» від 20.11.2009 року при розрахунку заборгованості по аліментам не можна.

Постанова Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993 року є діючою, однак у ст. 8 ЦПК України закріплено, що суд вирішує справи на підставі Конституції України та Законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. При цьому норми Конституції України є нормами прямої дії і захист прав особи безпосередньо на їх підставі гарантується.

Згідно п.п. 2,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено у п.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію України як акт прямої дії.

Оскільки оскаржуваний розрахунок ОСОБА_1 отримала 18 липня 2013 року, звязку з чим нею пропущений строк на подання скарги, суд вважає можливим поновити пропущений строк.

Судом було зясовано, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_3 передано державному виконавцеві Бабічу В.І., а тому суд вважає за необхідне зобовязати саме його здійснити перерахунок заборгованості.

Керуючись ст.ст. 386-387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Одеської області задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги на дії державного виконавця.

Визнати недійсним розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по сплаті аліментів, від 21 червня 2013 року, складеним старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 на суму 88259,05 грн.

Зобовязати державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_8 провести перерахунок заборгованості ОСОБА_3 по сплаті аліментів на підставі діючого законодавства з урахуванням доводів, викладених у мотивувальній частині ухвали.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом пяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області: /підпис/ ОСОБА_9

З оригіналом згідно

Суддя: