Ухвала суду № 42032160, 19.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/8366/12 19.12.2014 06.10.2014 19.12.2014

Провадження №22-ц/784/2334/14

Провадження №22ц-784/2334/2014 Суддя першої інстанції - Губницький Д.В.

Доповідач апеляційного суду - Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

19 грудня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Свіщук О.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце слухання справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2014 року, постановленої за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_3 про внесення виправлення до виконавчого листа, виданого по цивільній справі №2/489/231/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі, допущеної при його оформленні, яку обґрунтовував наступним.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 вересня 2013 року, його позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 19 982 грн. 50 коп. та 197 грн. 47 судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат у справі.

19 вересня 2013 року на виконання вищевказаного судового рішення, Ленінський районний суд міста Миколаєва видав виконавчий лист за №2/489/231/2013 р., який надійшов на виконання до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції. Однак, 23 жовтня 2013 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження через невідповідність такого документа, вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме за відсутності у виконавчому листі відомостей щодо індивідуального ідентифікаційного номеру боржника.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив заяву задовольнити, внести виправлення до виконавчого листа №2/489/231/2013 р., а саме зазначити у ньому індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2014 року заява ОСОБА_3 задоволена. Постановлено внести виправлення до виконавчого листа, виданого по справі №2/489/231/14 Ленінським районним судом міста Миколаєва 09 жовтня 2012 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2014 року, ухвала Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2014 року скасована, а заяву ОСОБА_3 про внесення виправлення до виконавчого листа разом зі справою повернуто до того ж суду для повторного вирішення вищезазначеного питання.

31 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з заявою про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2014 року.

Із змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що останній просить виправити описку, допущену судом апеляційної інстанції в описовій частині ухвали від 06 жовтня 2014 року при зазначенні дати видачі виконавчого листа та виключити її з тексту ухвали апеляційного суду. За його твердженням, суд помилково написав дату видачі виконавчого листа вказавши її від 11 лютого 2013 року, оскільки Ленінський районний суду міста Миколаєва ухвалив рішення по цій справі лише 01 липня 2013 року.

Зазначена заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

За чинним цивільно-процесуальним законодавством, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не вправі сам його змінити або скасувати (ч.2 ст.218 ЦПК України).

Визнана законом неможливість для суду змінити ухвалене ним рішення не є абсолютною, і з цього правила є окремі виключення, оскільки може виявитися ситуація, коли через допущену судом очевидну помилку, яка не впливає на зміст рішення, воно стає недосконалим з точки зору повноти та ясності.

У зв'язку з цим і відповідно до ст.219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

У розрізі названої статті, під опискою слід розуміти помилки, зумовлені неправильним написанням слів, які спотворюють текст судового рішення та призводять до його невірного сприйняття.

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо ж це стосується резолютивної частини рішення, будь-яка описка в якій має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання судового рішення.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття, зокрема, неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

При цьому, помилки можуть бути виправлені в ухвалі або в рішенні суду незалежно від того чи набрало воно законної сили і чи є воно виконане.

Зі змісту ст.219 ЦПК України вбачається, що описка - це випадкова помилка в рішенні, яка допущена при його викладенні, або помилка у правописі, у розділових знаках, у смисловому викладенні речення.

Згідно роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Як вбачається з матеріалів справи, по даній справі ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 лютого 2013 року було вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належний на праві власності ОСОБА_2 - гараж НОМЕР_1, розташований в автогаражному кооперативі «Чайка» за адресою: місто Миколаїв, вулиця 28-ї Армії, №4-Б, зареєстрований в Миколаївському МБТІ 07 червня 2012 року за № 36834145 (том 1 а.с.55).

Рішення того ж суду від 01 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 вересня 2013 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто кошти в сумі 19 982 грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 197 грн. 47 коп. (том 1 а.с.117-119, 154-155).

На виконання зазначеного рішення, Ленінський районний суду міста Миколаєва 22 жовтня 2013 року видав представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4 виконавчий лист (том 1 а.с.160), який був пред'явлений до виконання до державної виконавчої служби у цей же день разом з ухвалою суду про забезпечення позову.

За такого, оскільки ухвала про забезпечення позову, відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, то допущену описку слід виправити даною ухвалою, виключивши із описової частини ухвали посилання на виконавчий лист від 11 лютого 2013 року і вважати другим виконавчим документом, виданим у даній цивільній справі - ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 лютого 2013 року про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Керуючись ст. 219 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в ухвалі колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2014 року - задовольнити частково.

Виключити із описової частини названої ухвали апеляційного суду посилання на виконавчий лист від 11 лютого 2013 року і вважати другим виконавчим документом, виданим у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 лютого 2013 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: