Ухвала суду № 42032010, 17.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/312/14-ц 17.12.2014 17.12.2014 17.12.2014

Провадження №22-ц/784/3424/14

Провадження номер 22-ц/784/3424/14 Суддя суду 1-ї інстанції - Безпрозванний В.В.

Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

виділені матеріали по цивільній справі

за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_5 -

ОСОБА_3

на ухвалу Корабельного районного суду м.Миколаєва

від 24 вересня 2014 року

за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики від 05 квітня 2013 року в сумі 60 000 грн.

24 вересня 2014 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження належної відповідачу на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, у якій також просив суд здійснити запит до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області з метою встановлення належності вказаної квартири ОСОБА_6

Ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 24 вересня 2014 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити та забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження вказаної квартири в межах суми позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запропонований позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими ним вимогами, а крім того позивач не довів факту належності відповідачу заявленої квартири.

Проте, з такими висновками суду неможна погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Дозволяється забезпечувати позов забороною вчиняти певні дії.

Виходячи зі змісту ст.ст.152-154 даного Кодексу, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 було подано до суду позов про стягнення з ОСОБА_6 боргу за договором позики від 05 квітня 2013 року в сумі 60 000 грн.

Згідно з договором дарування та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_6 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2.

На думку колегії суддів реалізація зазначеного об'єкту або будь-яке його відчуження до вирішення вищезазначеного позову може утруднити виконання судового рішення або взагалі зробити його виконання неможливим, оскільки заявлена позивачем сума є досить вагомою.

Не врахувавши належним чином наведених обставин, суд не дав належної оцінки тому факту, чи реальною є загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, виходячи з суми наявного боргу.

Обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням процесуального права, а тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи представника відповідача про те, що забезпечення позову вплине на права осіб, які проживають у забезпеченій квартирі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заборона відчуження квартири жодним чином не впливає на права осіб щодо користування квартирою.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м.Миколаєва від 24 вересня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заборонити ОСОБА_6 відчуження належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді