Постанова № 4203136, 21.07.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 р.                     Справа № 2а-18256/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Поліщук Т.І.,

з участю представника позивача Оляніцької Н.Д.,

з участю представників відповідача Бугайова А.О., Сабашної Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Луцьке підприємство електротранспорту звернулось з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року.

Вказаний позов мотивовано тим, що даним податковим повідомленням – рішенням до позивача застосовано фінансові санкції на суму 406338 гривень за порушення п.п.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставою для застосування санкцій став акт № 158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року «Про результати перевірки Луцького підприємства електротранспорту з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року».

З рішенням про застосування фінансових санкцій позивач незгідний із наступних підстав. Перевіркою встановлено, що підприємством завищено податковий кредит в сумі 332500 гривень в липні 2007 року, що утворився у зв’язку з отриманням 5 автобусів марки «Богдан А144» від ТзОВ «Богдан –Лізинг» в травні 2007 року по договору фінансового лізингу № 021/07-АВТ від 21.05.2007 року. Зазначається, що підприємство порушило п.п.7.4.2, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» через те, що автобуси почали із липня 2007 року використовуватись для міських перевезень, які звільнені від оподаткування. Податковою інспекцією здійснено перерахунок на підставі п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону, що свідчить про можливість відшкодування підприємством ПДВ пропорційно до оподаткованої діяльності за 1,5 року в сумі 65772 гривні.

Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону, якщо платник придбаває товари, які призначаються для використання в неоподаткованих операціях, то він не має права включати ці суми в податковий кредит.

Вважають, що норми закону в даному випадку не порушували, оскільки придбані автобуси використовувались з травня 2007 року по жовтень 2007 року на приміських маршрутах, по яких відсутня пільга по ПДВ. Факт використання цих автобусів за призначенням підтверджується договором на перевезення пасажирів № 854 укладеного між Волинською обласною адміністрацією та позивачем.

Відповідно до п.п.7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та /або придбані частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого ( нарахованого ) податку при їх виготовлені, придбані, яка відповідає частці використання таких товарів ( робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду. Вказаний пункт не стосується основних фондів. Оскільки під термін «Товари», в даному випадку, основні фонди не підпадають, через те, що є окрема категорія відповідно до п.1.17 Закону України «Про податок на додану вартість» і про порядок виникнення податкового кредиту з основних фондів прямо вказано в п.п.7.4.1, 7.4.2.

Питання щодо зменшення податкового кредиту при подальшому використанні товарів ( робіт , послуг) і основних фондів в пільгових операціях, врегульовано в абз.5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, в якому зазначено, якщо товари після відображення податкового кредиту по ним стали використовувались в пільгованих операціях, чи основні фонди переведені до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною цінною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання чи переведення. Оскільки основні фонди не були переведені до складу невиробничих фондів, то і об’єкту оподаткування по ним не може бути.

Просять суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача Оляніцька Н.Д. позов підтримала із підстав у ньому викладених та просить його задовольнити. Суду пояснила, що підприємство придбавало ці автобуси як основні фонди для використання їх в оподаткованих операціях, тому правомірно включило ці суми до податкового кредиту. Вважають, що Закон України «Про податок на додану вартість» чітко розмежовує поняття товар та основні засоби. На стягненні судового збору не настоюють.

Представники відповідача Бугайов А.О., Сабашна Л.С., в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що Луцькою ОДПІ по результатах проведеної перевірки встановлено, що Луцьким підприємством електротранспорту допущено порушення п.п.7.4.2,7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого зменшено від’ємне значення рядка 26 декларації з ПДВ за липень 2007 року на суму 300 679 гривень, занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на суму 279220 гривень.

Встановлено, що підприємство придбало по договору лізингу п’ять автобусів та включило суму ПДВ по ним в сумі 332500 гривень, згідно податкової накладної № 28 від 22.05.2007 року до податкового кредиту.

Дані автобуси придбані для перевезення пасажирів на міжміські рейси, тобто мали використовуватись лише в оподаткованих операціях з ПДВ. В результаті чого в позивача виникло від’ємне значення по ПДВ в сумі 313558 гривень.

Перевіркою встановлено, що автобуси з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року почали використовуватись на 99% для перевезення пасажирів на міських маршрутах звільнених від ПДВ. Тобто, автобуси використовувались частково в оподаткованих операціях а частково ні.

До такого висновку перевіряючи прийшли на підставі даних Головної книги підприємства, журналів ордерів по бухгалтерських рахунках № 703.

У даному випадку, згідно п.п.7.4.3. Закону, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів та послуг в оподаткованих операціях звітного періоду. Для визначення цієї частки слід визначити питому вагу оподаткованих та неоподаткованих операцій в загальному обсязі, реалізації у звітному періоді. Підприємство не виконало вказану норму, чим порушила п.п.7.4.2, 7.4.3, п 7.4. ст.7 Закону, а саме не зменшило податковий кредит у липні на суму 332500 гривень, та не збільшило податковий кредит на суму 65772 гривні.

Вважають, що твердження позивача про незастосування в даному випадку п.п.7.4.3 Закону не заслуговує на увагу, оскільки з аналізу норм чинного законодавства випливає, що поняття «Товар» є набагато ширшим ніж поняття «Основний фонд».

Дії Луцької ОДПІ по застосуванню до позивача фінансових санкцій були правомірними, податкове повідомлення –рішення про застосування фінансових санкцій є законним. Просять в позові відмовити.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.6 ч 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно ст.17 ч 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень ( нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

          Як вбачається із п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до абз 1 п.п 7.4.2. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Статтею 7 п.7.4 п.п. 7.4.3. названого закону визначено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

          В судовому засіданні встановлено, що згідно договору фінансового лізингу № 021/07-АВТ від 21.05.2007 року позивач придбав у ТзОВ «Богдан –Лізинг» п’ять автобусів марки «Богдан А 144» вартістю 1995000 гривень.

Відповідно до накладної № 28 від 22.05.2007 року підприємство включило до податкового кредиту ПДВ по придбанню п’яти автобусів в сумі 332500 гривень.

25.04.2007 року між Луцьким підприємством електротранспорту та Волинською обласною адміністрацією укладено договір перевезення пасажирів автомобільним транспортом ( зокрема і автобусами «Богдан» на приміських маршрутах які не звільнені від ПДВ).

Вказані автобуси поставлені на баланс підприємства як основні фонди (засоби).

Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, по результатах якої складено акт № 158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року, в якому зазначено, що Луцьке підприємство електротранспорту порушило п.п.7.4.2 п.7.4., п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від’ємне значення рядка 26 Декларації з ПДВ за липень 2007 року на суму 300679 гривень, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 279220 гривень.

Причиною стало те, що придбані автобуси почали використовуватись, на думку податкової, в операція звільнених від ПДВ, а саме при здійсненні міських перевезень пасажирів.

На підставі цього акту 18.05.2009 року винесено податкове повідомлення – рішення № 0000822399/0 про застосування до позивача штрафної санкції по платежу - за основним платежем 2666728 гривень і штрафні санкції 139610 гривень.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, сума їх складає 406338 гривень.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що при винесенні Луцькою ОДПІ податкового повідомлення–рішення та застосування штрафної санкції до позивача відповідач допустив невірне трактування положень Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що підприємство придбало п’ять автобусів для приміських перевезень, і поставило їх на баланс як основні засоби.

Автобуси придбавалися для здійснення приміських перевезень, які не звільнені від сплати ПДВ.

На думку суду, позивач, виходячи із положень ст.7 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно вніс до податкового кредиту в липні 2007 року ПДВ на суму 332500 гривень від придбання автобусів.

В подальшому ці автобуси почали використовуватись в оподаткованих операціях з липня по жовтень 2007 року, та пізніше і в неоподаткованих операціях, і відповідно до цього платилось ПДВ.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ невірно застосовано в даному випадку положення ст.7 п. п 7.4.2 п.п.7.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у разі, коли платник податку здійснює як оподатковувані, так і звільнені від оподаткування податком на додану вартість операції, стосовно включення до сум податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі придбання основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації, повинна застосовуватись загальна норма, встановлена підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". ( далі Закону України «Про ПДВ»).

Проведення коригування (розподіл) сум податкового кредиту за сумами податку на додану вартість, що сплачені платником податку у попередніх звітних періодах, та за кінцевим перерахунком за поточний рік у зв'язку з придбанням основних фондів, що підлягають амортизації, у зв'язку з використанням зазначених основних фондів у пільгових операціях наступних звітних періодів зазначеним Законом не передбачене.

Тому вимога Луцької ОДПІ про те, що позивачем занижено податок на додану вартість не відповідає фактичним матеріалам по справі.

Посилання представників відповідача на те, що Законом України «Про ПДВ», а саме п.п. 7.4.2.,7.4.3, передбачено коригування сплачених сум ПДВ до уваги судом не приймається, оскільки ці пункти закону в даному випадку по відношенню до основних фондів застосовані бути не можуть.

Також на думку суду в судовому засіданні Луцькою ОДПІ не доведено належним чином того факту, що при придбанні даних автобусів позивач мав намір використовувати їх у неоподаткованих операціях по ПДВ і таким чином незаконно включив суму ПДВ по їх придбанню до податкового кредиту, оскільки досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про протилежне.

Інші твердження відповідача, щодо трактування норм Закону України «Про ПДВ», не спростовують доводів позивача про правомірність його дій при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту при придбані автобусів.

Відповідно до ст.4 п.4.4 п.п.4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорюване податкове повідомлення – рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року про застосування до Луцького підприємства електротранспорту фінансових санкцій на суму 406338 гривень винесене Луцькою ОДПІ із порушень вимог чинного податкового законодавства, підлягає скасуванню, а позов до повного задоволення.

Керуючись ст. 160 ч. 3, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість» суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Луцької об’єднаної податкової інспекції № 0000822399/0 від 18.05.2009 року про застосування до Луцького підприємства електротранспорту фінансових санкцій на суму 406338 ( чотириста шість тисяч триста тридцять вісім ) гривень, із них: за основним платежем 266728 (двісті шістдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім) гривень, та 139610 (сто тридцять дев’ять тисяч шістсот десять) гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 27 липня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Р.С.Денисюк