Рішення № 42030082, 09.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20332/14 09.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорекс-Безпека руху»Простягнення 143 640, 11 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Мороз О.О. - по дов.

Від відповідача: Кулик А.М. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього на свою користь суму доплати у розмірі 119 352, 95 грн., інфляційні втрати у сумі 21 624, 04 грн., три відсотки річних у сумі 2 663, 12 грн. та судовий збір у сумі 2 872, 81 грн. за договором поставки №233 від 29.08.2012р. та за договором поставки № 14/08/51 від 09.09.2013р.

20.11.2014р. відповідач через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач вже звертався до суду з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за договором поставки №233 від 29.08.2012р. та за договором поставки № 14/08/51 від 09.09.2013р.

Вказані позовні вимоги розглядалися судом у справі № 910/2413/14, за результатами розгляду якої було винесено рішення від 26.03.2014, яким позовні вимоги ТОВ «ЄЕА Електротехніка» до ТОВ «Дорекс-Безпека руху» задоволено повністю.

Тобто, розмір заборгованості в розмірі 186 897, 43 грн. ТОВ «Дорекс-Безпека руху», за вказаними договорами, вже встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року у справі №910/2413/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пункт 7.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначає, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

В даному випадку суду передані вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 119 352, 95 грн. за поставлений відповідно до умов Договорів Товар в якості доплати. Тобто фактично Позивач по даній справі збільшує розмір зобов'язання Відповідача за договором поставки №233 від 29.08.2012р. та за договором поставки № 14/08/51 від 09.09.2013р. на суму 119 352, 95 грн.

Окрім того, відповідно до умов Договорів, оплата Товару мала здійснюватись на підставі рахунків-фактур, наданих Позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 №910/2413/14 було задоволено позовні вимоги щодо сплати заборгованості за Договорами в розмірі, нарахованому Позивачем на підставі рахунків-фактур, за якими відпускався Товар.

За умовами Договорів (п.п.3.5-3.8), у випадку порушення Покупцем умов оплати Товару Постачальник вправі зупинити поставку іншого Товару до повної оплати всього раніше поставленого Товару або відмовитись від поставки подальших партій Товару та в односторонньому Порядку розірвати договір. У випадку розірвання договору Покупець зобов'язаний протягом 3-х днів з моменту вимоги Постачальника, за свій рахунок, повернути Постачальнику неоплачений Товар.

Прострочені до оплати рахунки-фактури Покупець в обов'язковому порядку узгоджує з Постачальником стосовно термінів, ціни, об'ємів поставки. Постачальник вправі не прийняти оплату прострочених до оплати рахунків-фактур, оплачених без попереднього узгодження з Постачальником.

У разі зміни на день оплати курсу долару США та/або Євро до гривні, встановленого Національним банком України, більш ніж на 2% у порівняні з курсом на дату підписання Специфікації, оплата Товару здійснюється Покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу долару США та/або Євро.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін (стаття 189 Господарського Кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що інших цін аніж визначені Специфікаціями до Договорів ТОВ «Дорекс-Безпека руху» не узгоджувало.

Умов відносно того, що ціна на товар визначалась з врахуванням курсу Євро до гривні, встановленого НБУ на день складання Специфікації, Договори також не містять.

Судом встановлено, що відповідно до норм п.п. 3.7 Договорів сторони спору узгодили ціну Договорів.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року у справі № 910/2413/14 набрало законної сили та є фактично виконаним, в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», тому посилання Позивача на невиконання умов Договорів, є безпідставними.

Таким чином, свої зобов'язання щодо оплати поставленого Товару, визначені умовами Договорів Відповідачем виконано в повному обсязі, а тому відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання є таким, що припинене в зв'язку з його виконанням.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми доплати в розмірі 119 352, 95 грн. не задовольняються судом.

Крім зазначених вимог про стягнення доплати за спірними Договорами, Позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 21 624,04 та 3% в розмірі 2 663,12 грн. річних на стягнену відповідно до рішення суду заборгованість в розмірі 174 413, 25 грн. відповідно до Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 по справі №910/2413/14.

Однак зазначені вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольняються судом частково з підстав нижче наведених.

Пункт 7.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Оскільки, 17.07.2014р. Відповідач здійснив фактичне виконання Рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 №910/2413/14, то Позивач правомірно пред'явив до нього вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, однак вони підлягають коригуванню, так як останні нараховані після сплати заборгованості Відповідачем, а саме після 17.07.2014р., що є не законним.

Отже, судом задовольняється вимога Позивача про стягнення штрафних санкцій частково, а саме: стягнення індексу інфляції в розмірі 17 542, 46 грн. та 3% річних в розмірі 2 199, 52 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належні докази по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 17 542, 46 грн. та 3% річних в розмірі 2 199, 52 грн.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 17 542, 46 грн. та 3% річних в розмірі 2 199, 52 грн. В решті частині позову суд відмовляє, з підстав вищевикладених.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорекс-Безпека руху» (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 12Г, оф. 1; Код: 34892518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка» (02094, м. Київ, вул. Краківська, 13Б, оф.128; Код: 38013959) 17 542 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 46 коп. індексу інфляції, 2 199 (два тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 52 коп. 3% річних та 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 88 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.12.2014р.

Суддя І.І.Борисенко