Рішення № 42029987, 25.12.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 грудня 2014 р.

Справа № 902/1644/14

за позовом: Державного підприємства"Укрриба"

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 24146,49 грн. заборгованості, розірвання договору

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : Панасенко О. А. (довіреність № 11-13/99 від 30.09.14р.)

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Укрриба" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24146,49 грн., в т. р. 20168,88 грн. основного боргу, 2151,56 грн. пені, 273,08 грн. 3% річних, 1552,97 грн. інфляційних втрат та про розірвання договору зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, повноважного представника у судове засідання не направив.

Ухвала про порушення провадження у справі від 20.11.2014р. та про відкладення розгляду справи від 09.12.2014р. направлені відповідачу рекомендованими листами на адресу, вказану в позовній заяві, а саме - АДРЕСА_1, Літинський район, Вінницька область, 22344. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 39). Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

01.07.2004р. Державне підприємство "Укрриба" (в договорі «Замовник») та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (в договорі «Зберігач») уклали договір зберігання з правом користування № 21 (далі Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору Замовник передає, а Зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно Акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба", та розташоване за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с. Городище.

Відповідно до п. 1.2 Договору вартість майна, що передається Зберігачу визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в Акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору Зберігач зобов'язувався прийняти від Замовника майно, зазначене у п.1.1 цього Договору згідно з Актом приймання-передачі; за користування майном (згідно з Додатком № 1 «Акт приймання-передачі державного майна для зберігання») вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 740,90 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок Замовника.

Відповідно до п. 3.1 Договору Зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення Договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.

01.07.2004р. сторони підписали акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання, згідно якому Замовник передає, а Зберігач приймає державне нерухоме майно для зберігання з правом використання: 4 гідротехнічні споруди балансовою вартістю 760635,22 грн., залишковою вартістю станом на 01.05.2004р. - 430738,03 грн. та вартістю згідно з експертною оцінкою (довідково) станом на 01.06.2004р. - 74090,00 грн., і яке розташоване за адресою: Вінницька обл., Літинський р-н., с. Городище, а саме: Гребля ставу Городище, Рибоуловлювач Городище, Донний водоспуск Городище, Рибозахисна споруда с. Городище.

30.12.2004р. сторони підписали додаткову угоду до договору зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., відповідно до п. 1 якого пункт 2.2. Договору доповнено словами: "Плата за користування майном здійснюється з урахуванням щомісячного індексу інфляції."

01.09.2006р. сторони підписали додаткову угоду до договору зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., відповідно до п. 1 якого пункт 6.1 Договору викладено в новій редакції: «Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом п'яти років, тобто з 01.07.2004р. по 01.07.2009р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах».

01.03.2009р. сторони підписали додаткову угоду до договору зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., відповідно до п. 1 якого в зв'язку із заявою Зберігача від 25.02.2009р. Сторони домовились внести зміни до п. 6.1 в частині подовження терміну дії договору до 01.01.2024р.

Позивач за період з 31.10.2011р. по 31.10.2014р. нарахував плату за користування майном в сумі 63250,20 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті щомісячних платежів виконав частково в сумі 53467,20 грн., що стверджується банківськими виписками (а.с. 65-73).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 20168,88 грн.

Дослідивши умови договору № 21 від 01.07.2004р. суд дійшов висновку, що вказаний договір містить ознаки договору зберігання та договору найму (оренди), правовідносини за якими регулюються гл. 66 та гл. 58 ЦК України.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Позовні вимоги в частині стягнення боргу стверджуються договором зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання від 01.07.2004р., додатковими угодами, карткою рахунку 3610, розрахунком, а тому підлягають задоволенню в сумі 20168,88 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 936 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 2151,56 грн. пені за загальний період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р., 273,08 грн. 3 % річних за загальний період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р., 1552,97 грн. інфляційних втрат за період з червня 2014р. по жовтень 2014р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позовні вимоги в частині стягнення пені підтверджуються договором зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 2135,18 грн. за загальний період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р. відповідно до розрахунку здійсненого судом в системі «Ліга Закон» на підставі ст. 549, 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підтверджуються договором зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 273,08 грн. 3 % річних в межах заявлених позовних вимог за загальний період з 15.05.2014р. по 14.11.2014р., 1552,97 грн. інфляційних втрат за період з червня 2014р. по жовтень 2014р. на підставі ст. 625 ЦК України.

В частині позовних вимог про розірвання договору зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., суд зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов'язання, встановлене договором зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р., а саме не виконав зобов'язання по сплаті щомісячних платежів, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України тягне наслідки у вигляді розірвання цього договору.

Відповідно до ст. 653 ЦК України внаслідок розірвання договору зобов'язання сторін визначені договором припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір зберігання з правом користування № 21 від 01.07.2004р. укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Літинський район, Вінницька область, 22344, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82А, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 25592421) 20168,88 грн. основного боргу, 2135,18 грн. пені, 273,08 грн. 3% річних, 1552,97 грн. інфляційних втрат, 3042,93 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 18,38 грн. відмовити.

Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 30 грудня 2014 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Тургенєвська, 82А, м. Київ, 04050)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1, Літинський район, Вінницька область, 22344)