Вирок № 42029428, 29.12.2014, Єланецький районний суд Миколаївської області

справа № 478/2244/14-к

провадження № 1-кп/476/120/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2014 року Єланецький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Раєвич Т.М.

при секретарі Кузьміній О.Ю.

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення - прокурора Булаєвої І.Ю.

з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новолазарівка Казанківського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта базова середня, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_1 приблизно з 1995 року вирощує рослини коноплі в лісопосадковому насадженні, що знаходиться біля грунтової дороги, що веде з с. Новолазарівка Казанківського району Миколаївської області до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. На початку квітня кожного року він, маючи умисел на вирощування коноплі, сіяв її, в подальшому доглядав за нею, а в вересні кожного року зривав вирощені кущі коноплі.

В 2012 році ОСОБА_1 вищезазначеним способом виростив рослини коноплі, зірвав кущі, приніс до території домоволодіння своєї матері ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_2, розклав кущі на даху нежилого будинку для того, щоб вони висохли. Так як його не задовольнила їх якість, коноплю він не вживав, однак продовжував зберігати.

Останнього разу ОСОБА_1, маючи умисел на вирощування рослин коноплі, посіяв насіння коноплі на початку квітня 2014 року, більш точної дати слідством не встановлено, перебуваючи в лісопосадковому насадженні, що знаходиться біля грунтової дороги, що веде з с. Новолазарівка Казанківського району Миколаївської області до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Після цього, ОСОБА_1 доглядав за рослинами коноплі та в вересні 2014 року зірвав кущі коноплі та переніс їх до території свого домоволодіння по АДРЕСА_1 та розклав сушити на горищі житлового будинку та в приміщенні сіннику, який знаходиться на господарчому подвір'ї. Після цього, маючи умисел на продовження виготовлення коноплі для власного вживання, обірвав листя з кущів. Частину листя, яке було непригодне для вживання, склав до глиняної миски та до поліетиленового пакету для того, щоб в подальшому викинути. Решту частину листя він подрібнив, склав в пластмасову коробку білого кольору, в скляну банку об'ємом 0,5 л. та 3 л. та зберігав на території свого домоволодіння в приміщенні літньої кухні на полиці, під стільницею дерев'яного столу. При цьому, дану речовину ОСОБА_1 періодично вживав шляхом куріння через саморобний пристрій - бульбулятор.

09 листопада 2014 року в ході обшуку домоволодіння ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, було виявлено: речовину рослинного походження в напіввисушеному стані в сіннику, та на даху будинку, подрібнену речовину рослинного походження в поліетиленовому пакеті та в глиняній мисці на даху будинку, в скляних банках об'ємом 0,5 л. та 3 л., в пластмасовій баночці білого кольору. Дана речовина рослинного походження, відповідно до висновків експерта № 2275 та № 2276 від 08.11.2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою 11101,67 гр.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 309 КК України, тобто виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту в особливо великих розмірах.

Під час досудового розслідування 28.11.2014 р. між прокурором та обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості. Така угода відповідає вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України. Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 309 КК України, обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, погоджують вид і розмір покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_1 від основного призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців, на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України покладення на ОСОБА_1 обов'язків не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомлення кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання. Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

В судовому засіданні обвинувачений ствердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_1 від основного призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців, на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України покладення на ОСОБА_1 обов'язків не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомлення кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.

Заслухавши думку учасників судового провадження про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України. Вказаний злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Внаслідок вчинення злочину шкоду завдано суспільним інтересам. Потерпілого в названому кримінальному провадженні не має.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст. 473, 474 КПК України.

Поясненнями сторін угоди встановлено, що вони уклали угоду про визнання винуватості добровільно.

Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на її основі може бути ухвалений вирок, постільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який щиро кається.

Процесуальні витрати на залучення експерта складають 442,26 грн.

Речові докази по справі: канабіс, загальною масою 11101,67 г. та бульбулятор, знаходяться в камері речових доказів Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 28 листопада 2014 року про визнання винуватості між прокурором прокуратури Казанківського району Миколаївської області Булаєвою Іриною Юріївною та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років - звільнити з випробовуванням протягом іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області (р/р № 31251272210005, відкритий в ГУДК у Миколаївській області МФО 826013, код ЗКПО 25574110) судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 442 (чотириста сорок дві) грн. 26 коп., згідно даних обвинувального акту.

Речові докази: канабіс, загальною масою 11101,67 г. та бульбулятор, які передано на зберігання в камеру речових доказів Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області - знищити.

Необхідність у застосуванні запобіжних заходів відсутня.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Т.М. Раєвич