Вирок № 42028250, 17.12.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20633/14-к

провадження № 1-кп/753/651/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Просалової О.М.,

при секретарі Шульзі С.О.,

провівши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд по кримінальному провадженню по обвинуваченню

ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який народився у м. Херсоні ІНФОРМАЦІЯ_6 року, є громадянином України, працює ФОП «ОСОБА_2», має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у АДРЕСА_2 проживає у АДРЕСА_1 не судимий,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - Чемерис П.С.,

обвинувачений - ОСОБА_2,

законний представник потерпілого - ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

29 травня 2014 року близько 14 години 40 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, рухався по проспекту Григоренка, зі сторони вулиці А.Ахматової в напрямку вулиці Здолбунівської, на перехресті з вулицею О.Пчілки в місті Києві в крайній лівій смузі руху зі швидкістю 40 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований на перехресті проїзної частини проспекту Григоренка та вулиці О.Пчілки, який позначений на дорожньому покритті дорожньою розміткою та відповідними дорожніми знаками, ОСОБА_2, порушуючи п. 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, проявив неуважність та необачність, а саме не відреагував, що перед зазначеним пішохідним переходом зупинилися інші транспортні засоби, які рухались в смугах попутного напрямку та не переконався, що на ньому відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, в результаті чого несвоєчасно відреагував та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який здійснював перехід проїзної частини в межах нерегульованого пішохідного переходу. Внаслідок ДТП потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину. Пояснив, що 29 травня 2014 року близько 14 години 40 хвилин він керував технічно справним автомобілем НОМЕР_2. Рухався по проспекту Григоренка у крайній лівій смузі. У першій та другій смугах було багато автомобілів. Рухаючись у крайній лівій смузі він скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, який переходив дорогу по пішохідному переходу. Пояснив, що він не звернув увагу на автомобілі, які зупинились, перед пішохідним переходом, оскільки був невеликий затор в першій та другій смугах, при тому, його смуга руху для руху була вільною. Їхав він зі швидкістю 40 км/год. Потерпілого він побачив вже в момент удару, оскільки проявив неуважність. Удар був завданий правим крилом та правим дзеркалом. Після зіткнення він одразу зупинився та підійшов до потерпілого, це зайняло приблизно 20 секунд. Потерпілий був у свідомості, Оскільки він бачив, що потерпілому було боляче, одразу викликав швидку та працівників ДАІ. ОСОБА_2 розуміє свою вину, щиро кається, повністю визнає пред'явлений до нього прокуратурою цивільний позов та готовий його відшкодувати. ОСОБА_2 також пояснив, що його водійський стаж складає 7 років, він завжди їздить за кермом обережно, ніколи не порушував ПДР України. Також пояснив, що він постійно допомагав батькам потерпілого фінансово, відшкодував їм завдану шкоду у повному обсязі. Постійно цікавився станом здоров'я та психологічним станом потерпілого і в подальшому готовий допомагати потерпілому та його батькам матеріально та морально, якщо вони будуть цього потребувати.

Як уточнив обвинувачений, він цілком розуміє, що вказаними діями порушив вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху України і в цьому щиро кається.

Суд визнає щирими показання обвинуваченого ОСОБА_2 про обставини ДТП. Судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

Крім власне показань обвинуваченого ОСОБА_2, його вина у порушенні Правил дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження за наведених вище і встановлених судом обставин підтверджується також і усією сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй допустимості та достовірності.

Так, як видно з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29 травня 2014 року, схеми ДТП та фототаблиці як невід'ємних додатків до вказаних документів ( а.п. 86-90, 91, 92-93), по проспекту Григоренка на перехресті з вулицею О.Пчілки, в напрямку від вулиці А.Ахматової до вулиці Здолбунівської (по ходу руху автомобіля обвинуваченого) проїзна частина є горизонтальною ділянкою, прямою в плані з елементом дороги - нерегульованим пішохідним переходом, з сухим і чистим асфальтобетонним покриттям загальною шириною 11,7 метрів, має розподіленою розміткою три смуги руху (3,5, 3,6 та 3,6 метрів відповідно з ліво на право) та з нанесеними лініями горизонтальної розмітки нерегульованого пішохідного переходу. У світлий час доби, коли сталося ДТП, видимість становить 400 метрів, оглядовість з кабіни водія вправо - 30 метрів, вліво - 10 метрів. На місці ДТП встановлено дорожній знак 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід».

Під час дослідження вказаного протоколу огляду ОСОБА_2 визнав, що саме він за вказаних обставин скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_7

З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта сектору автотехнічної експертизи НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві № 523ат від 14 жовтня 2014 року (а.п. 50-58) вбачається, що в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами п.п. 12.4, 18.4 ПДР України; ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування екстреного гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 18.4 ПДР України; в діях ОСОБА_2 з технічної точки зору експертом вбачаються невідповідності п. 18.4 ПДР України; оцінка дій пішохода ОСОБА_7 в даному випадку спеціальних знань експерта-автотехніка не потребує; причиною ДТП з технічної точки зору, є невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п. 18.4 ПДР України.

З дослідженого в судовому засіданні висновку судово-медичного експерта № 1722/Е від 29 вересня 2014 року (а.п. 35-41) потерпілий ОСОБА_7 отримав наступні тілесні ушкодження: - черепно-мозкова травма - забій головного мозку легкого ступеня, перелам лобної кістки зліва (зовнішньої та внутрішньої пазухи), з переходом на внутрішню та нижню стінки лівої очниці, передню стінку лівої верхньощелепної пазухи, з явищами гемо синусу (наявність крові в лобній та лівій верхньощелепних пазухах), пневмоцефалія, гематома на повіках лівого ока, синці лівої виличної та щічної ділянок, садно лобної ділянки зліва, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя); - закрита травма правої гомілки - уламковий перелом великогомілкової кістки в середній третини, який відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу; - садно лівого плеча, поперекової ділянки зліва, лівого стегна, що відноситься до легкого тілесного ушкодження. Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчить про те, що вони утворились від дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, що рухався. з пішоходом); з найбільшою ймовірністю в момент первинного контакту з транспортним засобом потерпілий знаходився у вертикальному чи близькому до вертикального положення тіла та був звернутий лівою передньо-боковою поверхнею тіла до автомобіля; за давністю ушкодження можуть відповідати терміну 29 травня 2014 року.

Згідно долучених до справи документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2, він судимостей не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, працює, на утриманні має малолітню дитину (а.п.30).

З долученої до справи заяви представника потерпілого ОСОБА_4 видно, що розрахунки, що стосуються ДТП, яка трапилася 29 травня 2014 року ОСОБА_2 проведені у повному обсязі, а саме, нею отримані від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 38 000 гривень, будь-яких фінансових, матеріальних та інших претензій, пов'язаних з ДТП до ОСОБА_2 вона не має (а.п.31).

Фактичні дані, що містяться в цих документах, суд визнає належними, допустимими і достовірними.

Допитана законний представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні, будучи приведеною до присяги та попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, пояснила, що вона у ніяких відносинах з ОСОБА_2 не перебуває, 29 травня 2014 року ОСОБА_2 здійснив наїзд на її сина ОСОБА_7. Свідком ДТП вона не була. В подальшому, ОСОБА_2 допомагав фінансово та цікавився станом здоров'я потерпілого ОСОБА_7 Наразі стан ОСОБА_7 нормальний він ходить до школи, обставин ДТП не пам'ятає. На даний момент ОСОБА_4 не може сказати, що в подальшому у її сина не буде проблем зі здоров'ям. Сподіваючись на те, що в подальшому її сину не знадобиться медична допомога, вона переконана в тому, що якщо медична допомога буде потрібна, обвинувачений ОСОБА_2 не відмовиться допомагати. Також ОСОБА_4 зазначила, що по діям обвинуваченого та його поведінці видно, що ОСОБА_2 кається у вчиненому та шкодує, що так сталося, а вона до обвинуваченого претензій марального та матеріального характеру не має.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши запропоновані учасниками процесу докази, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Розглядаючи докази з точки зору їх допустимості, суд звертає увагу, що покази обвинуваченого ОСОБА_2 отримано з дотриманням вимог закону, а тому вони є допустимими.

Належними і допустимими як джерело доказу є протокол огляду місця події, схема ДТП та фототаблиця до протоколу, висновки експерта сектору автотехнічної експертизи, висновки проведеної судово-медичної експертизи та не вбачає порушення вимог КПК України під час їх отримання.

Суд звертає увагу на щирість, змістовність та послідовність показів представника потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні, які на думку суду є достовірними і правдивими. Суд не вбачає, що у представника потерпілої ОСОБА_4 є мотиви говорити неправду.

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку про достатність доказів для визнання ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому обвинуваченні.

Суд вважає встановленим, що своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, ступінь тяжкості злочину, який відноситься до тяжкого злочину, вчиненого з необережності, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, є осудним, характеризується позитивно за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, добровільно відшкодував завдану представнику потерпілого та потерпілому шкоду.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують ОСОБА_2 покарання, суд визнає щире каяття та допомога суду встановити істину у справі, добровільне відшкодування завданого збитку та бажання допомагати потерпілому в разі необхідності в подальшому, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують ОСОБА_2 покарання, судом не встановлено.

Враховуючи конкретні обставини справи, значну суспільну небезпеку скоєного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами

Разом з тим, у зв'язку із наявністю декількох обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, який щиро кається, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував завдані збитки, а також враховуючи думку представника потерпілого ОСОБА_7, яка просила не позбавляти ОСОБА_2 волі, оскільки вона може потребувати його допомоги по догляду та лікуванню потерпілого ОСОБА_7, суд вважає за можливе у даному випадку звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, одночасно поклавши на нього обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов прокуратури Дарницького району м. Києва в інтересах Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» про відшкодування витрат на лікування потерпілого на суму 12 676 гривень 16 копійок підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України, такі витрати стягуються з обвинуваченого, а тому судові витрати за проведення експертизи в межах даного провадження в сумі 737 гривень 88 копійок слід стягнути на рахунок держави з ОСОБА_2

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 373, 374, 376 КПК України,

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік і шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2: - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; - не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції; - періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Позов прокуратури Дарницького району м. Києва в інтересах Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» про відшкодування витрат на лікування задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 12 676 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 16 копійок на користь Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» (ГУДСКУ у м. Києві, р/р № 31259201316859, код ЄДРПОУ 01994089, МФО 820019).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 737 (сімсот тридцять сім) гривень 88 копійок за проведення експертизи № 523ат від 14 жовтня 2014 року.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - залишити власнику.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: