Постанова № 42026218, 25.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2014 року № 826/18087/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу

за позовом

Переяслав-Хмельницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів у Київській області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія"

про

стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" заборгованості в сумі 10158,26 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі. Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" (код ЄДРПОУ 33540479) перебуває на обліку в ДПІ в Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.1995 року та є платник за неосновним місцем обліку, відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов’язок по сплаті податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Суд встановив, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" виникла у зв’язку із несплатою ним податкового зобов’язання, самостійно визначеного у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за січень, лютий, березень та квітень 2014 року (2469,65 грн. за кожний місяць).

Відповідачем самостійно визначені податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки не сплачені в установленому порядку, що призвело до виникнення у відповідача податкового боргу, про що свідчить довідка від 20.06.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню у сумі 280,46 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 269 Податкового кодексу України, визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено з наявних доказів у справі, що відповідачем подано декларацію з орендної плати за землю, відповідно до якої самостійно визначив суму податку, які повинен був сплатити в установлений законодавством строк. Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом, згідно з наданої позивачем довідки за відповідачем рахувалася заборгованість перед бюджетом з плати за землю.

В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 5.41 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом надсилалась ТОВ "РК Траєкторія" податкова вимога форми “Ю” від 31.01.2012 року № 18 на суму 3214,84 грн..

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Станом на день розгляду даної справи за відповідачем обліковується сума узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати за землю в розмірі 10158,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 20.1.18. статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" податкового боргу в сумі 10158,26 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 98, 160-163, 183-2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Траєкторія" (код ЄДРПОУ-33540479) заборгованість до Державного бюджету у сумі 10158,26 грн. (десять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 26 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.С. Мазур