Ухвала суду № 42025838, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/5120/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Науково-виробничої фірми «Зігфрід»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року

у справі № 2а-12594/10/2670

за позовом Науково-виробничої фірми «Зігфрід»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання неправомірними дій та недійсною другої податкової вимогитави, -

В С Т А Н О В И Л А :

Науково-виробнича фірма «Зігфрід» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі - відповідач) про: визнання неправомірними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо прийняття та направлення на адресу НВФ «Зігфрід» другої податкової вимоги № 2/2184 від 21 серпня 2010 року за неузгодженим податковим зобов'язанням у сумі 361633,00 грн.; визнання недійсною другої податкової вимоги № 2/2184 від 21 серпня 2010 року за неузгодженим податковим зобов'язанням у сумі 361633,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 2/2184 від 21 серпня 2010 року на суму 120238,00 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі НВФ «Зігфрід», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства НВФ «Зігфрід» за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результати якої був складений акт від 17 квітня 2006 року № 822/23-30373911.

27 квітня 2006 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення, якими визначила НВФ «Зігфрід» суми податкових зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 324621,00 грн., у тому числі: 216414 грн. - за основним платежем, 108207,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (№ 0000152381/0); податок на додану вартість у розмірі 40012,00 грн., у тому числі: 26657,00 грн. - за основним платежем, 13355,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (№ 0000162381/0).

Вказані податкові повідомлення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

У зв'язку з цим, НВФ «Зігфрід» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2006 року № 0000152381/0 та № 0000162381/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2010 року, у справі № 25/308-А за позовом НВФ «Зігфрід» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000162381/0 від 27 квітня 2006 року. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000152381/0 від 27 квітня 2006 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 83226,00 грн. (з них 55484,00 грн. - основного платежу та 27742,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій). В іншій частині позову відмовлено.

У зв'язку з викладеним, загальна сума узгоджених податкових зобов'язань за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями склала 241395,00 грн.

Проте, 19 липня 2010 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була сформована та надіслана на адресу НВФ «Зігфрід» перша податкова вимога № 1/1939, якою повідомлено, що станом на 19 липня 2010 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 361633,00 грн. (з урахуванням часткової сплати податкового боргу у сумі 3000,00 грн.), тобто без врахування судових рішень, які набрали законної сили.

У зв'язку з викладеним, НВФ «Зігфрід» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання неправомірними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо прийняття та направлення на адресу НВФ «Зігфрід» першої податкової вимоги № 1/1939 від 19 липня 2010 року за неузгодженим податковим зобов'язанням у сумі 361633,00 грн. та визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/1939 від 19 липня 2010 року за неузгодженим податковим зобов'язанням у сумі 361633,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2011 року, у справі № 2а-12266/10/2670 за позовом НВФ «Зігфрід» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та недійсною першої податкової вимоги позов було задоволено частково. Визнано недійсною першу податкову вимогу № 1/1939 від 19 липня 2010 року на суму 120238,00 грн. В решті позову відмовлено.

21 серпня 2010 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була сформована та надіслана на адресу НВФ «Зігфрід» друга податкова вимога 2/2184, якою повідомлено, що станом на 21 серпня 2010 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 361633,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виставлення позивачу другої податкової вимоги на суму 241395,00 грн. є правомірним, з огляду на існування у НВФ «Зігфрід» податкового боргу у вказаній сумі, що не заперечувалось позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1.2, 1.3, 1.20 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; апеляційне узгодження - це узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлений статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За приписами підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З огляду на порядок набрання судовим рішенням законної сили, визначений статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, з дати прийняття ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року у справі № 25/308-А податкові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 27 квітня 2006 року №0000152381/0 та № 0000162381/0 у загальній сумі 241395,00 грн. набули статусу узгоджених.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно положень підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, правомірність першої податкової вимоги № 1/1939 від 19 липня 2010 року на суму 241395,00 грн. була підтверджена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2010 року у справі № 2а-12266/10/2670, яка набрала законної сили

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність другої податкової вимоги № 2/2184 від 21 серпня 2010 року на суму 241395,00 грн. та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна