Ухвала суду № 42025432, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/34236/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014

у справі № 2а/0470/15032/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЕМ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЕМ» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003821502 від 24.04.2012 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Поставною Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 скасовано рішення суду першої інстанції; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «БІЕМ» були подані до податкового органу податкові декларації з ПДВ за вересень 2011 року - 20.10.2011, за жовтень 2011 року - 10.11.2011, за листопад 2011 року - 21.12.2011, за липень 2012 року - 13.12.2012.

Податковою інспекцією відмовлено у прийнятті податкових декларацій з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2011 року, з підстав того, що зазначені декларації були заповнені з порушенням вимог п. п. 48.3, 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України та не вважаються податковою декларацією в розумінні п. 48.7 ст. 48 цього Кодексу, а саме: відсутній підпис бухгалтера на поданих деклараціях.

28.11.2012 проведено камеральну перевірку стосовно неподання податкової звітності з податку на додану вартість позивачем за вересень - листопад 2011 року та липень 2012 року, за результатами якої складено акт за № 1620/15-2/33114195 від 28.11.2012, в якому встановлено неподання у встановлений законодавством строк податкових декларацій за вищевказаний період.

На підставі проведеної перевірки, 07.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003821502 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 080 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено своєчасність подання податкових декларацій з ПДВ за липень 2012 року та за вересень-листопад 2011 року, з урахуванням того, що за вказані періоди відповідачем податкова декларація не визнана як податкова звітність про що направлені відповідні відмови податковою інспекцією.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що декларації з ПДВ направлялись засобами поштового зв'язку, факт отримання підтверджується поштовими повідомлення про вручення, а відмова у прийнятті вказаних декларацій є необґрунтованою, оскільки на підприємстві бухгалтерський облік ведеться керівником, тому відповідно ним і підписується.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Згідно з п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, вважається неподаною.

Відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 цього Кодексу податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Зважаючи на те, що в самому акті перевірки податковим органом зазначено, що керівником та головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_2, тобто ведення бухгалтерського обліку здійснюється безпосередньо керівником підприємства, що не суперечить нормам податкового законодавства, відмова податкового органу у прийнятті декларацій з ПДВ в спірному періоді є необґрунтованою та безпідставною.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний