Ухвала суду № 42025427, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/22609/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2013

у справі № 813/7157/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.09.2013 № 0000662210 та № 0000672210.

Поставною Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань господарських відносин з ТОВ «Приват-Енерго», складено акт № 152/22-10/31978981 від 27.08.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 150 625 грн., в т.ч.: за І квартал 2011 року в сумі 23 743 грн., ІІ кв. 2011 року в сумі 117 841 грн., ІІІ квартал 2011 року в сумі 9 041 грн. за рахунок відображення операцій, які фактично не відбувались; ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 289 974,35 грн., в т.ч.: за березень 2011 року в сумі 18 994,32 грн., квітень 2011 року в сумі 43 163,81 грн., за травень 2011 року в сумі 20 022,75 грн., червень 2011 року в сумі 39 283,31 грн., липень 2011 року в сумі 48 297,49 грн., серпень 2011 року в сумі 62 612,40 грн., вересень 2011 року в сумі 57 600,27 грн., за рахунок відображення операцій, які фактично не відбувались.

На підставі результатів проведеної перевірки, 09.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000662210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 225 913,50 грн., в т.ч.: 150 625 грн. основного платежу та 75 312,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000672210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 434 961,53 грн., в т.ч.: 289 974,35 грн. основного платежу та 144 987,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ДП «Львівський облавтодор» в особі філії «Пустомитівська ДРБД-62» (споживач) та ТОВ «Приват-Енерго» (постачальник) було укладено договір № 328/ПГ від 28.07.2010 на постачання природного газу в обсязі 80 тис. м. куб., за умовами якого постачальник поставляє, а споживач приймає для промислових потреб природний газ на умовах даного договору.

Між сторонами договору було укладено додаткові угоди № 01 від 23.02.2011 та № 02 від 31.03.2011. Згідно додаткової угоди № 02, ціна 1 000 м. куб. природного газу складає 2 553,20 грн., ПДВ 20% в сумі 520,85 грн., всього ціна 1000 м. куб. складає 3 125,11 грн.

Між ДП «Львівський облавтодор» в особі філії «Пустомитівська ДРБД-62» (замовник) та ТОВ «Приват-Енерго» (виконавець) було укладено договір на виконання послуг № 239/ВП від 28.07.2010, за умовами якого замовник доручає виконавцю виконати послуги з забезпечення безперебійного постачання, починаючи з 01.09.2010, а замовник приймає та оплачує їх вартість.

Між ДП «Львівський облавтодор» в особі філії «Стрийська ДЕД» (споживач) та ТОВ «Приват-Енерго» (постачальник) було укладено договір № 362/ПГ від 28.07.2010, за умовами якого постачальник ТОВ «Приват-Енерго» поставляє, а споживач приймає для промислових потреб природний газ на умовах даного договору.

01.06.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Приват-Енерго» (виконавець) було укладено договір № 363/ВП на виконання послуг, за умовами якого замовник доручає виконавцю виконати послуги з забезпечення безперебійного постачання, починаючи з 01.06.2011, а замовник приймає та оплачує їх вартість.

Факт виконання умов зазначених договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними, платіжними документами.

Вартість придбаного природного газу відображена в складі витрат в сумі 646 631 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року в сумі 94 972 грн., ІІ квартал 2011 року в сумі 512 350 грн. та ІІІ квартал 2011 року в сумі 39 309 грн.

В акті перевірки зазначено, що вартість придбаного природного газу в сумі 803 241,00 грн. відображена в складі незавершеного виробництва, облікується на рах. 23 «Незавершене виробництво» та до складу витрат не віднесена.

Облік спожитого позивачем природного газу здійснювався за допомогою приладів обліку - лічильників, зареєстрованих та опломбованих ПАТ «Львівгаз», що підтверджено паспортами на лічильники, актами повірки лічильників, їх реєстрації та опломбування. Тобто, фактична кількість спожитого природного газу у відповідному місяці чітко фіксувалась приладами обліку позивача та зазначалась у актах з постачання природного газу, підписаних з ТОВ «Приват-Енерго», та актах транспортування природного газу, підписаних з РГК «Львівгаз».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. п. 138.2, 138.4 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на виконання договірних зобов'язань були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та вищевказаним контрагентом не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Приват-Енерго», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний