Ухвала суду № 42025324, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/43814/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 р.

у справі №2а-1870/7400/11

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. №0000882311 та №0000892311, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6,80 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року та травень 2011 року, про що складено акт від 12.07.2011 р. №284/23-5/12602750, яким встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем при придбанні товарів у ТОВ «Укртехснаб», ТОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» та ТОВ «Торгстройінвест»; п.п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок у розмірі 163 897,00 грн. за жовтень 2010 року та завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року на 18 229,00 грн., за лютий 2011 року на 167 184,00 грн., квітень 2011 року на 6 762,00 грн. та травень 2011 року на 2 064,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 р.:

№0000882311, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на 163 897,00 грн.;

№0000892311, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 5 місяців 2011 року на 194 239,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що угоди між позивачем та ТОВ «Укртехснаб», ТОВ «Науково-технічний центр «Сінергія» та ТОВ «Торгстройінвест» укладені поза межами господарської діяльності та без мети настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

При цьому, при проведенні перевірки позивача, податковим органом були враховані акти перевірок підприємств-постачальників:

згідно акту перевірки ТОВ «НТЦ «Сінергія» від 24.05.2011 р. №2969/155/23-4/33855229 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по взаємовідносинам з позивачем, оскільки у ТОВ «НТЦ «Сінергія» відсутні трудові ресурси, основні засоби, а також останнє відсутнє за місцезнаходженням;

згідно акту перевірки ТОВ «Торгастройінвест» від 20.04.2011 р. №818/236/34366845 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по взаємовідносинам з позивачем, оскільки звітність останнього подана з нульовими показниками, що свідчить про відсутність здійснення господарської діяльності, а також встановлено відсутність у підприємства основних засобів;

згідно актів перевірки ТОВ «Дніпроторгінвест» від 17.05.2011 р. №281-23/2-31217091 та від 20.05.2011 р. №292/23/2-312170915 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по взаємовідносинам з позивачем.

В податковому та бухгалтерському обліку позивачем відображено придбання у вказаних контрагентів товару згідно отриманих податкових накладних, що, на думку податкового органу, призвело до завищення податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2010 року, січні, лютому, квітні, травні 2011 року, а отже і обґрунтованості заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виникнення спірних правовідносин діяли положення різних нормативно-правових актів, застосуванню підлягають як норми Закону України «Про податок на додану вартість» так і норми Податкового кодексу України.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім цього, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Вказане також узгоджується з приписами п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.п.200.1 - 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит за спірні податкові періоди сформовано позивачем на підставі податкових накладних, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому законодавством, чинному на час виникнення спірних правовідносин.

Тоді як, відповідачем не спростовано обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку.

Крім того, Сумським окружним адміністративним судом від 16.05.2011 р., рішення якого залишеною без змін ухвалою Харківського адміністративного апеляційного суду від 13.09.2011 р., у справі № 2а-1870/1583/11 було досліджено документи первинного обліку позивача, встановлено реальність укладених правочинів та правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача, у тому числі і тих, що були пов'язані із правовідносинами з TOB «Укртехснаб» у вересні та жовтні 2010 року.

Таким чином, обставини, які підтверджують реальність вчинених позивачем правочинів з TOB «Укртехснаб» у вересні 2010 року були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Слід також зазначити що, реальність вчинюваних між позивачем та ТОВ «Укртехснаб» зобов'язань у вересні 2010 року, двічі досліджувалась податковим органом під час проведення перевірок, про що складено акти від 15.12.2010 р. №536/23-5/12602750 та від 21.01.2011 р. №26/23-5/12602750.

Посилання відповідача на наявність постанови Конотопського міськрайонного суду у адміністративній справі №3-2735/2011, якою встановлено вину директора позивача Єніна О.М. у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а саме - порушення порядку ведення податкового обліку, завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року та завищення від'ємного значення за січень, лютий, квітень, травень 2011 року, внаслідок укладення нікчемних з постачальниками ТОВ «Укртехснаб», ТОВ «Сінергія» та ТОВ «Торгастройінвест», обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки провадження у даній справі було закрито.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування такого податку від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 р. у справі №2а-1870/7400/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.