Ухвала суду № 42025317, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/1636/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р.

у справі №2а-1670/907/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімагаз»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімагаз» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 р. №0000102301/73 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 536,46 грн., з яких 33 229,17 грн. за основним платежем та 8 307,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., про що складено акт від 05.01.2011 р. №29/23-209/34958306, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1, ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.2.5., п.5.2. п. п. 5.3.9, п. 5.3, п.п. 5.6.1., п. 5.6, п.п. 5.7.1, п. 5.7. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на 102 380,52 грн., у тому числі за ІV квартал 2009 року на 3 749,75 грн., за І квартал 2010 року на 1 250,00 грн., за ІІ квартал 2010 року на 58 749,42 грн., за ІІІ квартал 2010 року на 38 631,35 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 р. №0000102301/73, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 127 975,65 грн., у тому числі 102 380,52 грн. за основним платежем та 25 595,13 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 536,46 грн., з яких 33 229,17 грн. за основним платежем та 8 307,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугував висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року, з огляду на включення до їх складу вартості придбаної ємності для зберігання газу зрідженого у ТОВ «Бест-Консалт».

За висновками податкового органу, господарські операції позивача з вказаним контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з придбання ємності для зберігання газу у ТОВ «Бест-Консалт».

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2010 р. між ТОВ «Бест-Консалт» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки, за яким Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язався сплатити його вартість та прийняти товар на умовах даного договору (п. 1.1 Договору). Згідно п.п. 1.2, 2.1, 2.2 договору предметом даного договору є поставка протягом 10 робочих днів з моменту підписання договору ємності для зберігання газу зрідженого у кількості 1 штуки.

Відповідно до умов укладеного договору, перехід права власності на товар здійснюється у момент передачі товару та підписання акта приймання-передачі. Місце фактичного находження та передачі товару є м. Джанкой Автономної Республіки Крим (п.п. 3.1, 3.2 договору). Вартість товару складає 159 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість. Покупець зобов'язався сплатити повну вартість товару шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок або готівкою (розділ 4 договору).

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надані: податкова накладна від 29.07.2010 р. №21936, видаткова накладна від 29.07.2010 р. №21936 та акт приймання-передачі від 29.07.2010 р.

Факт оплати отриманого товару підтверджується звітами про використання коштів, квитанцією та рахунком-фактурою.

Перевезення ємності для зберігання газу зрідженого в кількості 1 штуки ні Покупцем, ні Продавцем не здійснювалося, оскільки умовами договору було передбачено місце фактичного знаходження та передачі товару - м. Джанкой Автономної Республіки Крим.

Крім того, у подальшому зазначена ємність була відчужена позивачем КП «Агросільхозсервіс» згідно договору від 09.07.2010 р. №1-09/07 за видатковою накладною від 02.08.2010 р. № РН-0000063 на суму 160 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 26 666,27 грн.

З досліджених судами попередніх інстанцій доказів встановлено, що ємність для зберігання газу зрідженого з м.Джанкой позивачем не вивозилася та після її придбання у ТОВ «Бест-Консалт» була передана іншому контрагенту КП «Агросільхозсервіс» у місці знаходження згідно укладеного договору, а тому товарно-транспортні накладні не складалися.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача, понесені в рамках здійснення господарської діяльності з ТОВ «Бест-Консалт», є документально підтвердженими, використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності доведено.

Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат спірної суми витрат по господарським операціям з ТОВ «Бест-Консалт».

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 р. №0000102301/73 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 536,46 грн., з яких 33 229,17 грн. за основним платежем та 8 307,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій та наявність підстав для його скасування у цій частині.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р. у справі №2а-1670/907/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.