Ухвала суду № 42025285, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/57750/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р.

у справі №2а-1310/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делтана» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 р. №0000082310 та №0000072310.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., про що складено акт від 26.12.2011 р. № 2724/23-104/32235849, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44. п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено суму податкового кредиту на 123 036,79 грн. та п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.п.5.2.1, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 241 425,03 грн., у тому числі по періодах.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 р.:

№0000082310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 140 513,32 грн., з яких 122 236,46 грн. за основним платежем та 18 276,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

№0000072310, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 261 024,65 грн., у тому числі 241 425,03 грн. за основним платежем та 20 199,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про встановлення нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Астана К» та ТОВ «ТД «Конд»; укладення з ТОВ «Інтехмаш» правочинів, які не спричиняють реального настання правових наслідків; недекларування контрагентом позивача - ПП «Луг-Фіаст» податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з останнім та наявність недоліків в оформленні первинних документів з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Мета Комп».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у названих контрагентів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Оскільки спірні правовідносини відбулися у період дії різних нормативно-правових актів, то застосуванню підлягають як норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми закріплено у п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що також узгоджується з приписами Податкового кодексу України.

Так, приписами п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні вимоги до формування платником податків складу податкового кредиту закріплені положеннями Податкового кодексу України, а саме - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що підлягав перевірці, позивач мав господарські взаємовідносини з:

- ТОВ «Астана К», за результатом яких, позивач сформував валові витрати у розмірі 201 388,87 грн. у І кварталі 2011 року. Між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договір про надання маркетингових послуг від 05.01.2011 р. №0501/11 з додатком №1 до нього, відповідно до умов якого, позивач (Замовник) доручає, а ТОВ «Астана К» (Виконавець) приймає на себе обов'язок виконати для замовника маркетингові послуги, зміст та форму надання яких, строки надання, вартість послуг сторони погодили у вказаному додатку. На підтвердження надання вказаних послуг позивачем були надані акти приймання-передачі, податкові накладні від 31.03.2011 р. №192 та від 31.03.2011 р. №193. Також, матеріали справи містять копії банківських виписок, які підтверджують перерахування на користь ТОВ «Астана К» грошових коштів.

- ТОВ «ТД «Конд», за результатом виконання яких, позивач включив до складу валових витрат І кварталу 2011 року вартість отриманих від вказаного контрагента товарів у розмірі 273 788,00 грн. Доводи податкового органу про неправомірність формування позивачем складу валових витрат у розмірі 273 788,00 грн. відповідних податкових періодів за результатом виконання господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД «Конд» ґрунтуються на фактах, встановлених в акті перевірки від 07.06.2011 р. № /23-206/32235849. Водночас, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Делтана» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків вказаного акту перевірки. Зазначеним рішенням встановлено реальність вчинених між позивачем та ТОВ «ТД «Конд» господарських відносин.

- ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Мета Комп», за результатом яких позивачем сформовано валові витрати спірних податкових періодів, відповідно, у розмірі 108 791,00 грн. та 381 732,16 грн. Між вказаними сторонами було укладено договори про надання транспортних послуг від 01.06.2011 р. № 010611 та від 04.01.2011 р. № 01/01, фактичне виконання яких, підтверджується наявними у матеріалах справи, копіями актів здачі-прийняття робіт. Оплата наданих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок. На підтвердження виконання вказаних договірних відносин з ТОВ «Мета Комп» позивачем також надано товарно-транспортні накладні.

- ТОВ «Інтехмаш», за результатом виконання яких, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість у розмірі 800,00 грн., сплачену у ціні придбаного у вказаного контрагенту товару. Між позивачем та ТОВ «Інтехмаш» було укладено усний договір купівлі-продажу, на підтвердження виконання якого позивачем були надані до суду та долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткові та податкові накладні. При цьому, відповідачем не заперечувалося, що надані позивачем копії податкових накладних та інших первинних документів відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про сплату позивачем коштів за отриманий товар свідчать копії банківських виписок, які наявні у матеріалах справи.

- ПП «Луг-Фіаст», за результатом виконання яких, позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаного у ПП «Луг-Фіаст» товару, у розмірі 73 103,46 грн. Між позивачем та ПП «Луг-Фіаст» було укладено договір постачання від 23.07.2010 р. №273, відповідно до умов якого ПП «Луг-Фіаст» (Постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність позивача (Покупець), а покупець прийняти та оплатити лакофарбу та пов'язаний з ним матеріал у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно до умов договору. На виконання умов вказаного договору постачання постачальником були виписані видаткові та податкові накладні на наступні товари: етилацетат та фарби Fisat. На підтвердження здійснення фактичної доставки товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних з яких вбачається, що замовником надання послуг по перевезенню був контрагент позивача - ПП «Луг-Фіаст». Також матеріали справи містяться копії платіжних доручень, якими перераховано на користь ПП «Луг-Фіаст» грошові кошти.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ТОВ «Астана К», ТОВ «ТД «Конд», ТОВ «Інтехмаш», ПП «Луг-Фіаст», ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Мета Комп».

Посилання податкового органу про відсутність у позивача відповідних товарно-транспортних накладних, як на підставу неправомірності включення до складу валових витрат витрат за договорами про надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_4 за 2010-2011 роки, обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій з огляду на те, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, який підтверджує перевезення товару.

Крім того, висновок податкового органу про те, що недекларування контрагентом своїх зобов'язань, а також ведення його господарської діяльності з сумнівними платниками податку, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування складу валових витрат є помилковим з огляду на те, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 р. у справі №2а-1310/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.