Ухвала суду № 42025034, 16.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2398/2014 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Піхур О.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів - Беця О.В., Сокуренка Д.М.,

при секретарі судового засідання - Кацідиму В.О.,

з участю:

прокурора - Кита Р.С.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргупідозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотанняслідчого 2-го відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві Образенка Ю.В., яке погоджене із старшим прокурором прокуратури Шевченківського району міста Києва Китом Р.С., та накладено арешт на Ѕ частку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просять її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на Ѕ частку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Так, апелянти вказують, що слідчий належним чином не вручив ОСОБА_2 письмове повідомлення про підозру та не роз'яснив йому права, передбачені ст. 42 КПК України. Як вважають ОСОБА_2 та його захисник, слідчим не надано доказів завдання шкоди державі. Зокрема, апелянти зазначають, що слідчий посилається на акт податкової перевірки, як доказ того, що платник податків не сплатив в державний бюджет грошові кошти, однак, як стверджують автори апеляції, висновки, які викладені в акті податкової перевірки, не мають для слідства доказової бази, оскільки службова особа, яка склала акт податкової перевірки та виклала в ньому свої висновки, згідно вимог КПК України, не попереджена про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків. Крім того, автори апеляції звертають увагу, що на даний час договір, який укладений між ТОВ «Аспекс» та ТОВ «Онбоард», рішенням суду не визнаний нікчемним чи недійсним, а тому господарські відносини між вказаними господарюючими суб'єктами є реальними та мають звичайний господарсько-фінансовий характер, притаманний господарюючим суб'єктам. Таким чином, апелянти запевняють, що слідчим не було доведено завдання шкоди державі.

Також підозрюваний та його захисник вважають, що цивільний позов прокурора, який пред'явлений до ТОВ «Аспекс»і в забезпечення якого фактично і було накладено арешт, подано з порушенням ч. 4 ст. 128 КПК України.

На думку апелянтів, слідчий суддя при прийняті рішення про накладення арешту на Ѕ частини квартири не взяв до уваги, що зазначена квартира в забезпечення виконання зобов'язань передана в іпотеку, а, отже, накладення арешту тягне за собою негативні наслідки для іпотекодержателя та суттєво порушує його права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110100000071 від 30 листопада 2012 року за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Аспекс» (код ЄДРПОУ 30678009) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

29 серпня 2014 року ОСОБА_2 направлено по пошті повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме про підозру в тому, що він, як директор ТОВ «Аспекс» (код 30678009), який був призначений на посаду згідно наказу № 1 від 01 березня 2000 року, у період жовтня 2011 року - червня 2012 року ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 2955411 гривень, що є особливо великим розміром.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підозрюваному ОСОБА_2 на праві власності належить житлове приміщення за адресою:АДРЕСА_1. Підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2008 року.

10 листопада 2014 року слідчий 2-го відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві Образенко Ю.В., за погодженням із старшим прокурором прокуратури Шевченківського району міста Києва Китом Р.С.,звернувся до Шевченківськогорайонного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на Ѕ частку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від того ж числа клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 32012110100000071, про накладення арешту на Ѕ частку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_2, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Образенка Ю.В. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, встановив наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також правову підставу накладення арешту на майно, якою, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, є забезпечення можливої конфіскації майна, яку передбачає санкція ч. 3 ст. 212 КК України. Крім того, слідчим суддею визначено і наявність даних про право власності на вищевказане житлове приміщення, розумність та співмірність обмеження права власності з метою попередження втрати майна, а також і те, що особою, яка подала клопотання, доведено необхідність такого арешту.

З урахуванням цього слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на Ѕ частку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб на даному етапі досудового розслідування колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на Ѕ частку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт на майно застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянтів стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими. При цьому колегія суддів звертає увагу, що, всупереч ствердженням апелянтів, питання про набуття громадянином ОСОБА_2 статусу підозрюваного беззаперечно є вирішеним ще 16 вересня 2014 року, коли його було допитано в якості підозрюваного. Під час цього допиту ОСОБА_2 дав пояснення, що йому зрозумілий зміст повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також йому були роз'яснені і його права, передбачені в тому числі і ст. 42 КПК України. До того ж, 28 листопада 2014 року до Шевченківського районного суду міста Києва направлено обвинувальний акт про вчинення підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, що, в свою чергу, ще раз підтверджує обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого 2-го відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ОбразенкаЮ.В., погоджене із старшим прокурором прокуратури Шевченківського району міста Києва Китом Р.С., та накладено арешт на Ѕ частку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_______ ________ _____

Лашевич В.М. Бець О.В. Сокуренко Д.М.