Рішення № 42024888, 17.12.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" грудня 2014 р. Справа № 906/1367/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

прокурор: Рудченко М.М. - служб. посв. №026381, вид. 21.05.14 р.

від третьої особи-1 на стороні позивача: Козир Р.А. - представник Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області за дов. №42 від 01.11.13 р., дійсна до 01.11.16 р. (в засіданнях суду 15.12.14р. та 17.12.14р.)

від третьої особи-2 на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Житомирській області : не з'явився,

від відповідачів: 1. Войтюк Р.А. - представник Коростенської міської ради. за дов. №02-14/75 від 15.01.14 р., діє до 15.01.15 р. ( в засіданнях суду 15.12.14р. та 17.12.14р.)

2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ( витяг з ЄДР № 15734101 станом 30.01.13р.) ( в засіданнях суду 15.12.14р. та 17.12.14р.)

від третьої особи на стороні відповідачів: Ходаківська Н.І. - представник Управління Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області за дов. №2286 від 17.11.14 р., діє до 18.11.15 р. ( в засіданнях суду 15.12.14р. та 17.12.14р.), Тарасенко В.Л. - представник Управління Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області за дов. № 2629 від 16.12.14р.

В засіданні суду 15.12.14року оголошувалась перерва до 14:30 год. 17.12.14р. в порядку статті 77 ГПК України.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах державиі за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні прокурора як позивача:

1. Державної інспекції сільського господарства України в Житомирській області (м.Житомир);

2. Державної екологічної інспекції у Житомирській області (м.Житомир).

до відповідачів: 1. Коростенської міської ради (м.Коростень)

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Коростень)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області

про визнання протиправними та скасування п.1 рішення Коростенської міської ради №1197 від 28.08.2013, рішення №1235 від 10.10.2013, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії

14.10.14року виконувач обов'язків Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави звернувся з позовом до Коростенської міської ради (м. Коростень) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 визнати протиправними та скасувати п.1 рішення Коростенської міської ради № 1197 від 28.08.13р., рішення Коростенського міської ради № 1235 від 10.10.13р, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.11.13р., зобов'язання винести за межі прибережної смуги капітальну одноповерхову споруду (ІНФОРМАЦІЯ_1) та зобов'язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування фактичних та правових підстав позову, прокурор доводив, що на підставі оскаржуваних рішень міської ради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 надано в оренду строком на три роки земельну ділянку площею 0,1536 га для будівництва та обслуговування об'єкта рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства України , зокрема , ч.2 ст. 124 та ч.2 ст. 135 ЗК України, що визначають продаж права оренди земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів; ч.4 ст. 59, ст. ст. 60 , 61 та ч.3 ст. 186-1 ст. ЗК України , що визначають режим обмеженої господарської діяльності на орендованих земельних ділянках прибережних захисних смуг, зокрема, забороняють будівництво будь-яких споруд ( крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), в тому числі баз відпочинку, дач , гаражів та стоянок автомобілів.

Протиправність оскаржуваних рішень міської ради , за доводами позову, має своїм наслідком визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.11.13р., як на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, так і на підставі ч.2 ст. 15 та ст. 17 Закону України "Про оренду землі" (земельну ділянку в оренду передано за актом приймання-передачі до дати виникнення в орендаря речового права на неї). На підставі ст. 216 ЦК України земельна ділянка підлягає поверненню орендарем до земель комунальної власності.

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в порушення режиму господарювання на орендованій земельній ділянці в межах прибережної захисної смуги річки Уж у місті Коростені замість об'єкта рекреаційного призначення побудував капітальну одноповерхову споруду "ІНФОРМАЦІЯ_1" , на підставі ст. 61 ЗК України остання підлягає винесенню з прибережної захисної смуги з урахуванням її нормативної ширини в 50 метрів.

Самостійність статусу позивача у спірних відносинах у позові обґрунтовано відсутністю у Державної інспекції сільського господарства України , що здійснює контроль за використанням земель усіх категорій та форм власності, повноважень на звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.10.14р. порушено провадження у справі та, серед іншого, залучено до участі у справі Державну інспекцію сільського господарства України в Житомирській області (м. Житомир) на стороні прокурора як позивача.

Ухвалою від 06.11.14року суд, серед іншого, залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Управління Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області, до суті спору не переходив.

До початку розгляду справи по суті в засіданні 18.11.14р. прокурор предмет та підстави позову не змінив, просить останній задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні позивача позов прокурора підтримує ( а. с. 117 Т.1).

Відповідачі 2 та 3 проти позову прокурора заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов, просять у задоволенні останнього відмовити, оскільки доводять наступне:

- у справі № 906/1202/13 , що розглядалась господарським судом Житомирської області встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 орендує земельну ділянку площею 0,0250га в районі човнової станції для комерційного використання (розміщення та обслуговування прокату катамаранів) з 2006 року , а тому на підставі ч.2 ст. 5 ЦК України вимоги ч.2 ст. 124, ч. ч. 2,3 ст. 134, ст. 135 , ч.3 ст. 186-1 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають;

- у справі № 906/1202/13 , що розглядалась господарським судом Житомирської області встановлено, що будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1" збудована на земельній ділянці площею 0,250 га, яка орендується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 08.09.2010р.; оскільки у її знесенні судом було відмовлено, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню приписи ст. 35 ГПК України ;

- доводи позову про порушення ч.2 ст. 15 та 17 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними, оскільки договір оренди є двостороннім , а тому дійсність чи недійсність умов останнього визначається виключно його сторонами;

- посилання у позові в цілому на ст. 203 ЦК України є безпідставним, оскільки кожна її частина є самостійною , а ст. ст. 215 та 216 цього Кодексу застосовуються виключно при виявленні порушень ч.ч. 1,-3, 5,6 ст. 203 ЦК України, однак які відсутні;

- визначення прокурором статусу позивача у спірних відносинах є безпідставним, оскільки Державна інспекція сільського господарства України не проводила перевірку спірної земельної ділянки , не виявляла жодних порушень та не зверталась до прокурора з вимогою подати даний позов;

- Коростенська міської рада не вбачає правових підстав щодо подачі позову в інтересах держави , тому що права останньої стосовно комунальної власності територіальної громади м. Коростеня, а саме земельної ділянки, порушені не були;

- в свою чергу, територіальна громада м. Коростеня в особі Коростенської міської рада надала дозвіл на збільшення площі орендованої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки з 0,0250 га до 0,1536 га для проведення рекреаційної діяльності ( а с. 54-56, 63-64 Т.1).

Представник третьої особи на стороні відповідачів підтримує заперечення відповідачів, вважає позов необґрунтованим ( а.с. 215 -217 Т.1).

Ухвалою від 04.12.14 р. суд, серед іншого, залучив до участі у справі третьою особою на стороні прокурора як позивача Державну екологічну інспекцію у Житомирській області .

Третя особа на стороні прокурора як позивача позов підтримує ( а.с. 202 Т.1).

Ухвалою від 04.12.14р. відмовлено В.о. Коростенського міжрайонного прокурора у задоволенні заяви від 03.12.14р. № 06-33/4870вих-14 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі.

Ухвалою від 15.12.14року суд продовжив строк вирішення спору по справі № 906/1367/14 по 30 грудня 2014 р. та оголосив перерву у судовому засіданні до 17 грудня 2014 р. о 14:30 год.

В ході вирішення спору були викликані в порядку статті 30 ГПК України головний архітектор міста Коростеня Тумаш С.П. та виконавець проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1536 га в оренду ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_9 ( ПП " Земельно-кадастрове бюро міста Коростеня" ) .

В порядку статті 38 ГПК України були витребувані необхідні для вирішення цього спору докази у Житомирського обласного управління водних ресурсів та Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської ОДА .

В засіданні суду 17.12.14року учасникам судового процесу оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Заслухавши прокурора, представників відповідачів та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -особа підприємець ОСОБА_3 відповідно до витягу з ЄДР № 15734101 від 30.01.13року здійснює такий вид економічної діяльності як організування інших видів відпочинку та розваг ( код за КВЕД -2010 : клас 93.29) ( а с. 14 на звороті Т.1).

Цей клас включає діяльність, пов'язану з організуванням відпочинку та розваг (крім парків розваг і тематичних парків), і зокрема, надання транспортних засобів для розважальних цілей, наприклад, човнів , прокат устаткування для дозвілля та відпочинку як невід'ємну частину розважальних комплексів, діяльність пляжів, у т.ч. оренду приміщень, таких як лазні, купальні, приміщень із шафками із замками, стільцями тощо .

Рішенням 25 сесії 6 скликання Коростенської міської ради від 28.08.13р. № 1197 на підставі ст. ст. 12, 93,98-102 , 124 ЗК України надано дозвіл фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1.

У п. 7 цього рішення вирішено остаточну площу земельних ділянок встановити геодезичним способом при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди (а.с. 7, 62 Т.1).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1536 га в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (м. Коростень) для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1, розроблено Приватним підприємством "Земельно-кадастрове бюро міста Коростеня" та визначено останній кадастровий номер 1810700000:01:016:0203 (цільове призначення Е.07.01 (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення) ( надалі - Проект відведення).

У пояснювальній записці Проекту відведення розробником останнього зазначено, що запроектована до відведення в оренду земельна ділянка межує північно-східною стороною із землями загального користування - берег річки Уж.

Рішенням 25 сесії 6 скликання Коростенської міської ради від 10.10.13р. № 1235 на підставі ст. ст. 12, 93, 124 та 125 ЗК України затверджено Проект відведення .

У п.2 цього рішення вирішено передати в короткострокову оренду строком на 3 (тори) роки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1536 га цільового призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 ( а с. 8 , 61 Т.1).

04.11.13року між Коростенською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено Договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за № 1584, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1536 га для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ( далі - Договір оренди землі ) ( а.с. 24 Т.1).

Невід'ємною частиною Договору оренди землі є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Кадастровий план земельної ділянки в АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 1810700000:01:016:0203 ) не відображає будь-яких обмежень у її використанні , зокрема, водоохоронних зон. Разом з тим, згідно експлікації угідь земельна ділянка на площі 0,0025 га вважається забудованою нежитловою будівлею вогнестійкою , одноповерховою. Окрім того, опис меж земельної ділянки свідчить, що від А до Б - це землі загального користування ( берег річки Уж) ( а. с. 27 Т.1).

08 листопада 2013 року Коростенська міська рада (орендодавець) передала Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (орендарю) за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 0,1536 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення ( а.с. 28 Т.1).

Право оренди на земельну ділянку площею 0,1536 га по АДРЕСА_1 відповідач - 2 зареєстрував 11 листопада 2013 року ( а.с. 30 Т.1).

Представник третьої особи на стороні прокурора як позивача надав акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:016:0203 (цільове призначення Е.07.01 (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення), площа 0,1536га) , що знаходиться по АДРЕСА_1 ( район човникової станції) від 02.02.14року № 373/21, яким встановлено та зафіксовано на місцевості ( в натурі) розташування на спірній земельній ділянці капітальної будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" на відстані 19 м від берегової лінії ( узрізу води) річки Уж, тобто, в межах нормативного розміру прибережної захисної смуги ( а с. 143 -144 Т.1).

Оскільки відповідачі доводили, що капітальна будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1" розміщується не на спірній земельній ділянці, судом встановлені наступні обставини.

Господарським судом переглянуто публічну кадастрову карту на сайті http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta і встановлено, що у Державному земельному кадастрі на даний час значаться земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:01:016:0203 (цільове призначення Е.07.01 (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення), площа 0,1536га) та земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:01:016:0048 (цільове призначення В.03.14 (для розміщення та постійної діяльності органів МВС), площа 0,025га).

Орендарем цих двох земельних ділянок визначений відповідач -2.

Ознайомившись зі справою господарського суду №906/1202/13 , суд встановив , що відповідач -2 на підставі Договору оренди землі від 01.09.2006 року орендував спочатку земельну ділянку площею 0,025га в районі човникової станції міста Коростеня для здійснення підприємницької діяльності ( розміщення прокату катамаранів) ( а.с. 68 -69 Т.1).

Зазначеній земельній ділянці площею 0,0250 га було визначено кадастровий номер 1810700000:01:016:0048 . План земельної ділянки доводить, що вся її площа за експлікацією угідь вважалась зайнятою під'їздами, проходами та площадками . Опис меж земельної ділянки доводить, що від А до А остання межувала із землями Коростенської міської ради ( а. с. 70 Т.1).

Державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0250 га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0048 як об'єкта цивільних прав проведена 21 вересня 2010року , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-1801408382014 від 03.12.14р. ( а с. 140 Т.1).

Офіційна адреса земельної ділянки площею 0,0250 га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0048 - Житомирська область , м. Коростень, район човникової станції.

Орендні відносини щодо земельної ділянки площею 0,0250 га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0048 для розміщення та обслуговування прокату катамаранів продовжено відповідачами за Договором від 08.09.2010року строком на три роки ( а. с. 73 Т.1).

Судом встановлено, що строк дії речового права відповідача -2 за Договором від 08.09.2010року закінчився 21.09.13року та більше не поновлювався.

В межах предмету та підстав цього позову судом встановлено, що відповідачем -2 капітальна будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1" побудована на земельній ділянці площею 0,025 га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0048, яка надавалась в оренду виключно для розміщення та обслуговування прокату катамаранів , тобто , без права забудови будь-якими будівлями та спорудами .

Судом встановлено , що рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 06.04.2011року за № 2012 відповідачу -2 надано дозвіл на розміщення малих архітектурних форм - торгівельного павільйону та літнього кафе на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 ( а.с. 183 Т.1).

Наступним рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 21.12.2011року за № 754 відповідачу -2 надано дозвіл на будівництво приміщення по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" з облаштуванням літнього майданчика по АДРЕСА_1 (а.с. 211 Т.1).

Містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки № 66 від 30.10.12року відповідачу-2 надано дозвіл на будівництво приміщення по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" з облаштуванням літнього майданчика. Адреса будівництва: АДРЕСА_1 ( а.с. 183 Т.1).

18.10.2013року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт , а саме , будівництво приміщення по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" з облаштуванням літнього майданчика першої категорії складності по АДРЕСА_1 ( а. с. 106 Т.1)

Документом, що підтверджує право відповідача-2 користуватися земельною ділянкою для забудови приміщенням по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" у декларації визначено Договір оренди землі від 08.09.2010року № 041021000025 щодо земельної ділянки площею 0,0250 га, строк дії якого закінчився 21.09.13року.

13.02.14року за № 141140420551 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації , а саме приміщення по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" з облаштуванням літнього майданчика по АДРЕСА_1 в районі рятувальної станції третьої категорії складності ( а. с. 103 Т.1).

Документом, що підтверджує право відповідача-2 користуватися земельною ділянкою для забудови приміщенням по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" у декларації також визначено Договір оренди землі від 08.09.2010року № 041021000025 щодо земельної ділянки площею 0,0250 га, строк дії якого закінчився 21.09.13року.

Оскільки земельна ділянка площею 0,1536га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0203 сформована пізніше та повністю накладається на місцевості ( в натурі) на земельну ділянку площею 0,025 га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0048, державна реєстрація якої не скасована, судом встановлено, що юридично капітальна будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1" побудована на спірній земельній ділянці, цільове призначення якої Е.07.01 (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення), що підтверджується встановленими обставинами, і зокрема.

Рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 03.12.2014р. № 516 приміщенню по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" присвоєно адресу: АДРЕСА_1 ( а.с. 208 Т.1).

09.12.2014 року відповідач -2 отримав Свідоцтво про право власності на приміщення по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, яке розташовується на земельній ділянці площею 0,1536га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0203 , наданій для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, тоді як приміщення "ІНФОРМАЦІЯ_1" не є об'єктом рекреаційного призначення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч.5 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно ст. 12 ГПК України правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, визнається недійсним. Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України рішення органів місцевого самоврядування також судом визнаються недійсними. Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно п. 10 ст. 16 Цивільного кодексу України правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, визнається незаконним , а згідно ч.1 ст. 21 цього Кодексу визнається незаконним та скасовується.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (абз. 2 п.3.3 мотив. частини Рішення КСУ 10 грудня 2009 року у справі 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна).

За змістом ст. 4 цього Кодексу земельні відносини є цивільними. Тому господарський суд виходить з того, що вимоги про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Отже визначений прокурором предмет позову кореспондує із способами захисту порушених прав, визначених, зокрема, у статті 16 ЦК України.

Окрім того, спірні відносини, що виникли внаслідок прийняття Коростенською міською радою рішень № 1197 від 28.08.13р. та № 1235 від 10.10.13р, є такими, що мають приватноправовий характер, у зв'язку з чим спір належить розглядати в порядку господарського судочинства ( п. п.1.2.2. Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011року, постанова Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року ( № в реєстрі судових рішень 35669789).

В свою чергу, при вирішенні спору по суті на підставі ст. 21 ЦК України суд встановлює наступне :

чи перевищила свої повноваження Коростенська міська рада приймаючи оскаржувані рішення;

чи суперечать вони актам чинного законодавства;

чи порушують права позивача у справі.

На необхідності встановлення цих обставин наголошується також в частині 1 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".

Згідно ст. 11 ЦК України, акти органів місцевого самоврядування, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими є, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень , визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста відносить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У ч. 2 ст. 83 ЗК України визначено, що у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч.1 ст. 52 та ч.1 ст. 59 ЗК України у комунальній власності міста Коростеня можуть перебувати землі рекреаційного призначення та землі водного фонду, розпорядження якими вправі здійснювати Коростенська міська рада як уповноважений законом орган місцевого самоврядування.

Відповідно до викладеного, судом не встановлено порушення відповідачем -1 повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень.

Стосовно доводів позову про порушення відповідачем -1 при прийнятті оскаржуваних рішень вимог ч.2 ст. 124 та ч.2 ст. 135 ЗК України, що визначають продаж права оренди земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів та ч.4 ст. 59, ст. ст. 60 , 61 та ч.3 ст. 186-1 ЗК України, що визначають режим обмеженої господарської діяльності на орендованих земельних ділянках прибережних захисних смуг, зокрема, забороняють будівництво будь-яких споруд ( крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), в тому числі баз відпочинку, дач , гаражів та стоянок автомобілів.

На думку господарського суду одночасне обґрунтування прокурором невідповідності оскаржуваних рішень Коростенської міської ради приписами вищенаведених норм Земельного кодексу України є юридично неспроможним, оскільки для передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах дозвіл на розробку проекту їх відведення конкретно визначеному суб'єкту не надається, що випливає фактично із суті змісту ч.3 ст. 124 ЗК України та ч. 1 ст. 123 цього Кодексу.

Так, частиною 2 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 ЗК України.

Водночас частиною 1 цієї статті передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 статті 134 ЗК України.

З метою реалізації зазначених положень Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» від 05.07.2012 р. № 5077-VI, який набрав чинності 19.08.2012 року.

За змістом ч. ч. 3 та 4 ст. 135 ЗК України організатором земельних торгів є орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права комунальної власності на земельні ділянки, перелік яких визначається його рішенням.

У ч. 2 ст. 136 цього Кодексу встановлено, що добір земельних ділянок комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

За правилом ч.4 цієї статті підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, серед іншого, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); державну реєстрацію земельної ділянки; державну реєстрацію речового права на земельну ділянку , тощо.

Оскільки встановлені частинами 2, 3 статті 134 ЗК України випадки станом на 28.08.2013року не існували, відповідач -1 Коростенська міська рада порушила порядок надання спірної земельної ділянки в оренду, а саме не за результатами проведення земельних торгів, а за проектом відведення, на підставі якого тільки формувалася нова земельна ділянка площею 0,1536га з кадастровим номером 1810700000:01:016:0203 (цільове призначення Е.07.01 (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення), що знаходиться по АДРЕСА_1 ( район човникової станції).

Недотримання порядку надання земельної ділянки є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі та достатньою підставою для задоволення позову прокурора на підставі ч.2 ст. 124 ЗК України у відповідній частині ( відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 16.09.14року у господарській справі 3-46гс14 , № в реєстрі судових рішень 40731220, від 03.12.2014 у цивільній справі 6-189цс14, № в реєстрі судових рішень 41970949, від 16.09.2014 у господарській справі 3-46гс14, № в реєстрі судових рішень 40731220 , від 04.11.2014 у господарській справі 3-157гс14, № в реєстрі судових рішень 41479724).

Оскільки Коростенська міська рада надала земельну ділянку відповідачу -2 в оренду за проектом її відведення на підставі ч. 3 ст. 124 ЗК України, що відсилає до статті 123 цього Кодексу, судом встановлено, що і в цьому випадку норми ч.4 ст. 59, ст. ст. 60 , 61 та ч.3 ст. 186-1 ЗК України, на які прокурор посилався, органом місцевого самоврядування порушено, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною 2 статті 20 ЗК України проводиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування, затверджують проекти землеустрою.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті , зокрема, прибережними захисними смугами вздовж, зокрема, річок.

Загалом з врахуванням ст. ст. 3, 4 ВК України та ст. 58 ЗК України до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Як випливає зі змісту статті 59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Громадянам та юридичним особам органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо ( частина четверта статті 59 ЗК України).

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж, зокрема, річок з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60 - 62 ЗК України та статтями 1, 88 - 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари-25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Житомирське обласне управління водних ресурсів листом №06-2120 від 10.12.14 р. підтвердило, що річка Уж , що протікає у м. Коростені , є середньою річкою ( а с. 260 Т.1).

Відповідно, прибережна захисна смуга по обидва її береги нормативно встановлена шириною у 50 метрів.

Частина 3 статті 60 ЗК України конкретизує, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Відповідно, прибережна захисна смуга уздовж річки Уж підлягала встановленню при надані відповідачу -2 в оренду земельної ділянки площею 0,1536 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

Згідно правової норми ч.3 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, порядок та умови виготовлення яких визначаються статтями 50 - 54 Законом України «Про землеустрій».

Разом з тим, ч.3 ст. 60 ЗК України також передбачає, що межі встановлених прибережних захисних смуг зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

У частині четвертій статті 88 ВК України також встановлено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 05.11.14року у цивільній справі 6-171цс14 , № в реєстрі судових рішень 41384790 , від 12.11.14р. у цивільній справі 6-179 цс14 , № в реєстрі судових рішень 41479737, від 21.05.14р. у цивільній справі № 6-14цс14 , № в реєстрі судових рішень 39493121, від 09.09.2014 у господарській справі 3-74гс14, № в реєстрі судових рішень 40643117).

Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги уздовж берега річки Уж у м. Коростені не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Однак судом встановлено, що Проект відведення та кадастровий план земельної ділянки ( кадастровий номер 1810700000:01:016:0203 ) не встановлюють розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж берега річки Уж у м. Коростені, у якій розташовується спірна земельна ділянка.

Судом встановлено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж берега річки Уж у м. Коростені у містобудівній документації міста Коростеня також офіційно не встановлені. Разом з тим, з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки в межах населеного пункту, розмір прибережної захисної смуги у містобудівній документації може бути меншим, ніж нормативно встановлений у 50 метрів.

Тому на дату винесення рішення у цій справі , суд виходить з того, що розмір прибережної захисної смуги уздовж берега річки Уж у м. Коростені відповідає нормативному - 50 м.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У ч. 3 статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що Департамент екології та природних ресурсів Житомирської ОДА не погоджував Проект відведення, розроблений Приватним підприємством "Земельно-кадастрове бюро міста Коростеня" ( а с. 201 Т.1).

Відповідно , судом встановлено порушення ч. 4 ст. 123 та ч.3 ст. 186-1 ЗК України.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України у випадках, встановлених законом, землевпорядна документація до її затвердження органом місцевого самоврядування підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації.

У ч. 6 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення ( відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 29.10.14року у цивільній справі 6-155/цс14, № в реєстрі судових рішень 41429117 та від 12.11.14р. у цивільній справі 6-179 цс14 , № в реєстрі судових рішень 41479737).

Судом встановлено, що обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки відповідачу -2 проведена не була.

Все вищевикладене доводить обґрунтованість доводів позову про порушення Коростенською міською радою вимог земельного та водного законодавства України при наданні відповідачу -2 спірної земельної ділянки в оренду.

Більше того, судом встановлено порушення вимог земельного законодавства в частині формування спірної земельної ділянки.

Так, відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 123 ЗК України у клопотанні особи, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

10.07.13р. було складено Акт вибору земельної ділянки для будівництва об'єкта "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_1, який не містить орієнтовного розміру земельної ділянки, запроектованої до відведення в оренду. Більше того, комісія погодила відповідачу -2 будівництво об'єкта "ІНФОРМАЦІЯ_2", а не приміщення по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" ( а. с. 15 на звороті Т.1).

Коростенська міська рада у рішенні від 28.08.13р. № 1197 , надавши дозвіл на розробку Проекту відведення, не визначила орієнтовний розмір земельної ділянки , запроектованої до відведення в оренду, а лише вирішила остаточну площу земельної ділянки встановити геодезичним способом. Тим самим, формування земельної ділянки за розміром, площею та межами на місцевості здійснювалось розробником Проекту відведення самостійно, що , на думку суду, не відповідало волі власника земель комунальної власності.

Стосовно порушення прав держави Україна оскаржуваними рішеннями Коростенської міської ради.

У ч. 3 ст. 19 ГК України встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Державну політику у сфері земельних відносин здійснює Державна інспекція сільського господарства України, якій належать повноваження здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок ( ст. 15-2 ЗК України, ст. ст. 5 та 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

До повноважень Державної інспекції сільського господарства України та її територіального органу Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області згідно статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" належить внесення до органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Однак у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати ненормативні правові акти, які є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

В свою чергу, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом, є однією із функцій прокуратури.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Положення ч.2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 01 грудня 2012 року, дають підстави прокурору визначати себе позивачем , зокрема, у разі відсутності в органу , уповноваженого державою здійснювати функції у спірних відносинах, повноважень щодо звернення до господарського суду.

Окрім того, правові висновки Конституційного Суду України , викладені у Рішенні від 08.04.1999 року про "інтереси держави" як оціночне поняття, дають право прокурору чи його заступнику у кожному конкретному випадку самостійно визначати з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави у сфері земельних відносин.

З врахуванням викладеного, прокурор правильно визначив себе позивачем за цим позовом, а Державну інспекцію сільського господарства у Житомирській області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, однак який не має права звернення з таким позовом до господарського суду самостійно ( постанови ВСУ від 11.09.13року та від 13.11.2013року).

У ч. 5 ст. 84 ГПК України встановлено, що при задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній частині вказується , серед іншого, чи визнається він недійсним повністю або частково (в якій саме частині).

У п. 9.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 (із змінами і доповненнями) «Про судове рішення» додатково роз'яснюється, що в разі визнання акта частково недійсним вказується його конкретний пункт, абзац, частина, що визнається недійсною.

Вище зазначене враховується судом в резолютивній частині рішення.

У п.2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року наголошується на необхідності з'ясування питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено договори оренди земельної ділянки у спорах про визнання їх недійсними.

Оскільки судом встановлено незаконність (протиправність) прийнятих Коростенською міською радою рішень № 1197 від 28.08.13р. та № 1235 від 10.10.13р, як підстави укладення спірного договору оренди, останній на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

З врахуванням змісту ч. 2 ст. 236 ЦК України і ч.3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє ( п. 2.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", п.2.29. Постанови Пленуму Вищого господарський суд від 17.05.2011 № 6).

За вказаного, оспорюваний договір, слід визнати недійсним на майбутнє, про що зазначити в резолютивній частині рішення.

Наслідки у вигляді двосторонньої реституції за спірним договором застосуванню не підлягають, оскільки неможливо повернути одержане за зобов'язанням у натурі, зокрема здійснене користування за договором майнового найму (оренди) ( п.2.7 Постанови № 11).

Також відповідно до приписів ч. 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Натомість повернути майно з оренди можливо та визнається необхідним, тому позовну вимогу повернути спірну земельну ділянку, господарський суд задовольняє, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ( ч.1 ст. 216 ЦК України), обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю виникає в силу закону ( ч.2 цієї статті).

За змістом п. 4 ч.1 та абз. 2 ч. 2 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення повинна містити найменування майна, що підлягає передачі, місце його знаходження, а також, за необхідності, вказівку на строк виконання дій з передачі майна.

Вимоги до резолютивної частині рішення суду за вимогами про вчинення певних дій викладені також у п. 9.10 Постанові ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", у якому також наголошується на необхідності визначення строку їх виконання та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Окрім того, суд враховує, що оформлення повернення земельної ділянки загальною площею 0,1536 га має здійснюватись за актом приймання-передачі, оскільки згідно ст. 17 Закону України "Про оренду землі" та ст. 795 ЦК України передача об'єкта в оренду та його повернення з оренди здійснюється за актом приймання-передачі.

У зв'язку з цим, резолютивну частину рішення суду буде викладено з врахуванням вище викладеного.

Стосовно позовної вимоги зобов'язати фізичну особу-підприємця винести за межі прибережної смуги з урахування її нормативної ширини в 50 метрів капітальну одноповерхову споруду "ІНФОРМАЦІЯ_1" , яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1.

Серед обов'язків землекористувачів земельних ділянок головне місце посідає обов'язок забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 94 ЗК України). Нецільове використання землі є не тільки нераціональне, але й незаконне. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням - це одна з підстав припинення права користування земельною ділянкою (ст. 140 ЗК України). При цьому таке примусове припинення здійснюється відповідно до ст. 143 ЗК України в судовому порядку.

Так, у ч.1 статті 413 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Згідно ч. 5 ст. 415 ЦК України землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

У ч.1 ст. 151 ГК України передбачено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).

Відповідно до статті 153 ГК України суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності, а також здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів.

Відповідач -1 як власник земельної ділянки надав останню відповідачу -2 в короткострокову оренду для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Про об'єкти рекреаційного призначення йдеться у ст. 51 ЗК України.

Однак відповідач -2 всупереч цільовому призначенню орендованих ним земельних ділянок (з кадастровим номером 1810700000:01:016:0203 та з кадастровим номером 1810700000:01:016:0048) побудував приміщення по виготовленню "ІНФОРМАЦІЯ_1" , а не об'єкт рекреаційного призначення.

В свою чергу, земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:01:016:0203 північно-східною стороною межує із берегом річки Уж.

Стаття 61 ЗК України встановлює обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, оскільки прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У ч. 2 цієї статті встановлене імперативне правило про те, що у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Згідно ч. 3 статті 61 ЗК України об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. В даному випадку, йдеться про гідротехнічні, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійні споруди.

Однак попри встановлену законом заборону на будівництво у прибережних захисних смугах споруд та будівель, які не відповідають вищезазначеному призначенню , відповідач-1 та підпорядковані йому структурні підрозділи , а також Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Житомирській області надали дозвіл відповідачу-2 на будівництво капітальної будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1".

У ч. 3 ст. 61 ЗК України встановлено, що не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Встановлений законодавцем наслідок незаконного будівництва у прибережній захисній смузі стосується такого об'єкту будівництва як споруда.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України 17.09.2000р. №507 споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені із будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерними спорудами, згідно із ДК 018-2000, є об'ємні, площинні або лінійні наземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів і т.ін.

У Національному стандарті N 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 року 1442 , визначено, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пункт 2).

Цивільний кодекс України використовує конструкції "нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)" (стаття 331), "житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно" (стаття 376). Отже, виходячи з цих статей споруди є нерухомим майном.

Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідачем -2 фактично побудована капітальна будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1" , яка не відповідає встановленому режиму господарювання у прибережній захисній смузі уздовж річки Уж, а тому, як це по суті випливає із змісту ч.3 ст. 61 ЗК України, підлягає винесенню з прибережної захисної смуги, аналогічно, як і споруда.

Попри відповідність обраного прокурором способу захисту порушеного права держави на раціональне використання суб'єктами господарювання земель прибережних захисних смуг в межах категорії земель рекреаційного призначення (ст. ст. 4 та 5 ЗК України), виконання рішення господарського суду в частині винесення капітальної будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" за межі прибережної смуги розміром 50 м є неможливим.

Окрім того, вимагаючи винесення цієї будівлі за межі прибережної захисної смуги прокурор залишив поза увагою, що її розташування в натурі (на місцевості) є неможливим інакше, як на земельній ділянці, речове право на яку відповідач не матиме, що суперечитиме вимогам земельного законодавства України.

В свою чергу, у статті 417 ЦК України передбачено, що у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

При цьому, застосування наслідків ч.2 ст. 417 ЦК України є можливим до випадків, коли право користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), було набуте особою правомірно та припинилося на правомірних підставах ( закінчення строку користування, відмова від права користування інше).

Оскільки право користування земельною ділянкою, на якій відповідачем-2 споруджена капітальна будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1" припиняється в судовому порядку як таке, що набуте неправомірно, то застосуванню підлягають правові наслідки, визначені ч.ч. 1,2 ст. 376 ЦК України.

Так, у відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього ( відповідно правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010р. у господарській справі № 3-51г10, № в реєстрі судових рішень 13485911).

У ч. 4 ст. 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Попри те, що відповідач -2 зареєстрував право власності на будівлю "ІНФОРМАЦІЯ_1", останнє виникло не на підставах, встановлених законом ( ч.1 ст. 328 ЦК України).

У ч. 2 цієї статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однак в межах предмету та підстав цього позову законність набуття права власності на капітальну будівлю "ІНФОРМАЦІЯ_1 " судом не встановлюється.

Стосовно розподілу судового збору.

Прокурором заявлено п'ять позовних вимог немайнового характеру , кожна з яких оплачується судовим збором за ставкою однієї мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн., що становить загалом 6090,00 грн. ( п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України ( далі - Постанова №7 ).

Судовий збір з позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень покладається на відповідача -1, з визнання недійсним договору оренди покладається на відповідачів у рівних частинах, з вимоги про повернення земельної ділянки - на відповідача-2.

У п. 4.6. Постанови № 7 роз'яснено, що у разі часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли позивачем у справі є сам прокурор. Тому за вимогою зобов'язати відповідача -2 винести капітальну споруду "ІНФОРМАЦІЯ_1" за межі прибережної захисної смуги судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43 , 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов В.о. Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати п.1 рішення 25 сесії 6 скликання Коростенської міської ради від 28.08.2013року № 1197 про надання дозволу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії 6 скликання Коростенської міської ради від 10.10.2013року № 1235 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1536 га для надання в короткострокову оренду строком на 3(три) роки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 цільового призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1810700000:01:016:0203).

4. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі, укладений 04.11.2013 між Коростенською міською радою (11500, м. Коростень, вул. Грущевського, буд. 22, код ЄДРПОУ 13576977) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) , зареєстрований в реєстрі за № 1584.

5. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили, повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 0,1536 га , кадастровий номер 1810700000:01:016:0203, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Коростеня в особі Коростенської міської ради ( 11500, м. Коростень, вул. Грущевського, буд. 22, код ЄДРПОУ 13576977).

6. У позові зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 винести за межі прибережної смуги з урахуванням її нормативної ширини в 50 м капітальну одноповерхову споруду (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

7. Стягнути з Коростенської міської ради ( 11500, м. Коростень, вул. Грущевського, буд. 22, код ЄДРПОУ 13576977) в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260) - 3 045,00 грн. судового збору.

8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260) - 1 827, 00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.12.14р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- прок. міста Житомира (в книзі нарочним) ,

3- Коростень міжрай. прок. (рек. ) ,

4- Коростенській міській раді (11500, м. Коростень, вул. Грушевського, 22) ( простою),

5- ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) (простою),

6 - Державній інспекції сільського господарства України в Житомирській області (10031, м. Житомир, вул. Народицька , 17) - (простою) ,

7- Управлінню Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Грушевського, 22) (простою)

8 - Державній екологічній інспекції у Житомирській області ( 10014, м. Житомир, вул. Черняховського 12а) (рек.)