Постанова № 42024847, 24.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 5021/321/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської областіна ухвалувід 19.08.2014 господарського суду Сумської області та постановувід 06.10.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5021/321/12 господарського суду Сумської областіпро банкрутствопублічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка Сумської областіліквідаторПересадько Р.І., м. Сумиголова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.2012 порушено провадження у справі № 5021/321/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" (далі - ПАТ "Нафтопроммаш", боржник) за загальною процедурою банкрутства.

Постановою господарського суду Сумської області від 20.09.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та інше.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.08.2014 (суддя Спиридонова Н.О.) зокрема, відмовлено у задоволенні двох заяв Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (далі - УПФУ в Охтирському районі, кредитор) у визнанні поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 127 526,87 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 (судді: Шутенко І.А. - головуючий, Фоміна В.О., Шевель О.В.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги в сумі 127 526,87 грн. з включенням їх у реєстр вимог кредиторів до другої черги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство). На думку кредитора, до моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про ліквідацію боржника зобов'язання боржника з витрат на виплату та доставку пенсій підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги УПФУ в Охтирському районі до боржника у загальній сумі 127 526,87 грн. становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також з фінансування частини наукової пенсії за період червень, липень 2014 року.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Отже, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то виходячи з встановленого в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 14, 23 Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, яка згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, грошові вимоги кредитора не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки нараховані після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 14, 23, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 19.08.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі № 5021/321/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич