Рішення № 42024659, 23.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Справа № 913/1466/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ про стягнення 144721,47 грн. за участю представників:

позивача - Пономарьова Б.Ю., довіреність № 20/109 від 14.01.2014 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10 червня 2014 року позовну заяву КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про стягнення 125 876,25 грн. було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 913/1466/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26.06.2014 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26 червня 2014 року заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду та розгляд справи відкладено на 07.08.2014 року о 10:30.

31.10.2014 року, у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя господарським судом Луганської області, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з метою вирішення спору по справі № 913/1466/14.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" передбачено, що у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно із Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", статтями 64, 65, 86 ГПК України, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2014 року справу № 913/1466/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 листопада 2014 року о 15:00.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 18 листопада 2014 року розгляд справи № 913/1466/14 відкладено на 09 грудня 2014 року о 12:40; від 09 грудня 2014 року розгляд справи відкладено на 23 грудня 2014 року о 15:40, у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України.

22.12.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача, факсограмою, надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. № 46458/14).

Вказану заву досліджено та задоволено, в порядку приписів ст. 22 ГПК України.

23.12.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 46758/14), в якій останній просить суд стягнути з відповідача: 111259,94 грн. основного боргу, 3164,05 грн. 3 % річних, 21695,70 грн. індексу інфляції, 8601,78 грн. пені. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлений позов підтримав повністю та наполягав на його задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився.

Суд, дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 46758/14), виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 46758/14), суд приймає її до розгляду та розглядатиме господарську справу № 913/1466/14 в подальшому з її врахуванням.

Суд зазначає, що відповідач про розгляд даної господарської справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи Телефонограма № 897, яка була здійснена 04.12.2014 року об 11:00год. (а.с. 72, т.с. 1).

Також, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідною роздруківкою.

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної господарської справи.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 913/1466/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, відповідно до п. 4.1 Статуту, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 13.08.2008 р. за № 38/3, створено з метою ведення господарської діяльності і якнайповнішого задоволення потреб населення, підприємств і організацій в послугах з постачання водою і водовідведення, гарантованого забезпеченні населення якісною і безпечною дія здоров'я людини питною водою.

25.06.2013 року між позивачем - Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (генпідрядником) та відповідачем - Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (замовником) було укладено Договір № 96п на виконання робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого сторони погодили та встановили низку цивільних прав та обов'язків (а.с. 16-22, т.с. 1).

Так, у відповідності до умов п. 1.1 вищевказаного Договору відповідач (замовник) доручає, а Генпідрядник (позивач) зобов'язується виконати у 2013 році на свій ризик власними або власним і залученими силами та засобами роботи по об'єкту "Система централізованого водопостачання та водовідведення м. Рубіжного - капітальний ремонт обладнання свердловини № 17" (далі роботи) відповідно до дефектного акту, договірної ціни та кошторисної документації у строки, встановлені календарним графіком робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з умовами п. 2.1 Договору ціна Договору визначається по узгодження сторін, є твердою і становить 111 388,80 грн. (сто одинадцять тисяч триста вісімдесят вісім гривень, 80 коп.), в т.ч. ПДВ 18 564,80 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні 80 коп.), включаючи вартість обладнання в сумі 102 039,60 грн. (сто дві тисячі тридцять дев'ять гривень, 60 коп.), у тому числі ПДВ 17 006,60 грн. (сімнадцять тисяч шість гривень 60 коп.) і оформлюється договірною ціною.

Пунктом 4.3 Договору сторонами погоджено, що відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 30 % вартості річного обсягу робіт за Договором.

З огляду на умови пункту 4.4 Договору, яким сторонами встановлено, що відповідач робить проміжні платежі позивачу за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2в, № КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем після підписання акту форми № КБ-2в, № КБ-3 протягом 10 банківських днів з моменту надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Пунктом 4.7 Договору визначено, що остаточний розрахунок з позивачем за виконані роботи здійснюється замовником (відповідачем) в двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених Договором робіт, та підписання акту приймання виконаних робіт, з наданням всієї виконавчої документації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за вищевказаним Договором від 25.06.2013 року виконав своєчасно та належним чином, на виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором у грудні 2013 року виконав в повному обсязі роботи, передбачені пунктом 1.1 Договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 16.12.2013 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 16.12.2013 року (а.с. 23-27, т.с. 1).

Проте відповідач, підрядні роботи прийняв, про що свідчить вищезгаданий, підписаний між сторонами Акт виконаних робіт, проте, в порушення умов Договору, своє зобов'язання щодо їх оплати протягом 14 календарних днів після здачі робіт своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, у останнього станом на 20.05.2014р. перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 111259,94 грн.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу за Договором № 96п на виконання робіт від 25.06.2013 року складає 111259,94 грн.

Відповідач під час розгляду справи надав заяву (вх. № 46458/14 від 22.12.2014 року), в якій зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи № 913/1466/14 відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в розмірі 111259,94 грн. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради про стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації 111259,94 грн. заборгованості за виконані роботи, підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Дослідивши умови спірних Договорів, суд вважає, що укладені між сторонами Договір за своєю правовою природою є договорами підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідності до частини 1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду доказів належного виконання умов Договору № 96п на виконання робіт від 25.06.2013 року, тобто доказів сплати позивачу грошових коштів за здійснені позивачем роботи на суму 111259,94 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 913/1466/14 доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 8601,78 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили та погодили, що за порушення строків виплати по Договору відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по Акту виконаних робіт, відповідно до якого належною до сплати сумою пені є 8601,78 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань суми заборгованості у розмірі 21695,70 грн. та 3% річних у розмірі 3164,05 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 3164,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 21695,70 грн.

Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2894,42 грн. за майновий характер спору в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (91055, м. Луганськ, вул. Шеремета,3, код ЄДРПОУ 03364062) на користь Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, 93010, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 49 (р/р 26005271305903 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 32026192) - 111259,94 грн. основного боргу за Договором № 96п на виконання робіт від 25.06.2013р.; 8601,78 грн. пені; 3164,05 грн. 3 % річних; 21695,70 грн. індексу інфляції; 2894,42 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв