Рішення № 42024654, 25.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р.Справа № 922/4683/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД", м. Харків про внесення змін до договору оренди землі за участю представників сторін:

позивача - Жилка С.Е., дов. № 08-11/5885/2-13 від 30.12.2013 року

відповідача - Терехов А.С., дов. № Д-17/2014 від 17.09.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про внесення зміни до договору оренди землі від 03 квітня 2006 року № 840667100035 шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним.

Представник позивача у судовому засіданні 08 грудня 2014 року та у наданому правовому обґрунтуванні позову підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08 грудня 2014 року, у відзиві на позовну заяву та у додатковому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 08 грудня 2014 року було оголошено перерву до 22 грудня 2014 року до 12 годин 20 хвилин.

22 грудня 2014 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні 22 грудня 2014 року та у наданому правовому обґрунтуванні позову підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі. Також у наданому клопотанні просить продовжити строк розгляду спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 22 грудня 2014 року, у відзиві на позовну заяву та у додатковому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 22 грудня 2014 року клопотання позивача про продовження строку розгляду спору було задоволено; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 06 лютого 2015 року та оголошено перерву до 23 грудня 2014 року до 12 годин 50 хвилин.

23 грудня 2014 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні 23 грудня 2014 року, у наданому правовому обґрунтуванні позову та у наданих письмових запереченнях щодо відзиву відповідача на позов, підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23 грудня 2014 року, у відзиві на позовну заяву та у додатковому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 23 грудня 2014 року було оголошено перерву до 25 грудня 2014 року до 12 годин.

25 грудня 2014 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні, у наданому правовому обґрунтуванні позову та у наданих письмових запереченнях щодо відзиву відповідача на позов, підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та у додатковому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

03 квітня 2006 року між Харківською міською радою (позивачем, орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТД" (відповідачем, орендарем) у відповідності до рішення XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23 грудня 2005 року № 257/05 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" був укладений договір оренди землі.

Зазначений договір оренди землі, з додатками (план земельної ділянки кадастровий № 6310138500:01:001:0019 (ділянка "А" площею 0,6375 га.) та кадастровий № 6310138500:01:001:0020 (ділянка "Б" площею 0,1316 га.), загальна площа 0,7691 га.; акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості; акт приймання передачі земельної ділянки) було зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05 квітня 2006 року № 840667100035.

Згідно договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А ділянка "А" площею 0,6375 га., ділянка "Б" площею 0,1316 га., загальною площею 0,7691 га, строком до 01 грудня 2052 року для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та приміщень.

Пунктом 9 договору оренди передбачено, що плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. У відповідності до абзацу 2 пункту 9 договору орендна плата в місяць складає: за земельну ділянку площею 0,6375 га. у 2006 році - 11214,10 грн., з 2007 року 13193,06 грн.; за земельну ділянку площею 0,1316 га. у 2006 році - 3059,82 грн., з 2007 року - 3559,78 грн..

Відповідно до пункт 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції - щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на адресу відповідача була направлена пропозиція № 5280/0/225-13 від 16 грудня 2013 року про зміну договору оренди землі та додаткова угода до нього, щодо оренди земельної ділянки за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А.

Запропонованою додатковою угодою, відповідно до Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", з посиланням на рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.", рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року №1269/13 "Про Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.", рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання, від 27 лютого 2008 року №41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові", рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19 грудня 2012 року № 960/12 "Про порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" відповідачу було запропоновано внести зміни до існуючого договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативно грошової оцінки землі.

Згідно позову, позивач вказує, що рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року", рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" та рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання, № 960/12 від 19 грудня 2012 року, яким затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, змінювалася базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова, запроваджувався порядок визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками та був передбачений порядок оформлення, внесення змін та доповнень до договорів оренди землі у м. Харкові.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 рік, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року №1269/13, Департамент земельних відносин на підставі пункту 4 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є власником програмного комплексу "Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013", здійснює загальну координацію робіт з визначення орендної плати за землю в місті Харкові згідно з рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", здійснює розрахунки розміру орендної плати за землю та безпосереднє виконання робіт з укладання договорів оренди землі та додаткових угод до них, веде моніторинг виконання умов договорів оренди землі.

Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Згідно пунктів 3.1.,3.2. зазначеного Порядку зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договору оренди землі оформлюються додатковою угодою. Підготовка додаткової угоди здійснюється Департаментом земельних відносин відповідно до Порядку укладання договорів оренди землі у м. Харкові.

На підставі вищевказаних рішень Харківської міської ради Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було: одержано витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки; одержано витяг № 706/1 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6375 кв.м.. за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А складає 16169550,00 грн.; та витяг № 706 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1316 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А складає 3055818,00 грн.; виконано розрахунок № 596/14, розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена станом на 01 січня 2013 року, відповідно до якого розмір орендної плати за земельну ділянку площею 6375 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А складає: в рік - 776138,4 грн.; в місяць - 64678,2 грн.; виконано розрахунок № 595/14, розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена станом на 01 січня 2013 року, відповідно до якого розмір орендної плати за земельну ділянку площею 1316 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А складає: в рік - 146679,26 грн.; в місяць - 12223,27 грн.

Дослідженням змісту витягів № 706/1 та № 706 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок площею 6375 кв.м. та площею 1316 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А, судом встановлено, що зазначені витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок здійснені з порушенням пункту 2.2 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року.

Так, складання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки регулюється Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затвердженим сумісним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року №18/15/21/11, Законом України "Про оцінку земель", Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

За змістом пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення питань в частині регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції міської ради, що здійснюється на пленарних засіданнях.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13, "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." визначена базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка застосовується з 01 січня 2014 року.

При розрахунках нормативно грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок, які орендує відповідач, було застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф, в розмірі - 2,5 "Комерційне використання" та визначено, що під забудовою на цих земельних ділянках знаходиться 6375 кв.м. та 1316 кв.м. відповідно, що в свою чергу вплинуло на величину нормативно грошової оцінки та призвело до помилковості та незаконності визначення такої величини нормативно грошових оцінок земельної ділянки площею 0,6375 га. та земельної ділянки площею 0,1316 га. за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199-А.

Згідно пункту 3.5 Наказу Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05 листопада 1998 року N 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14 грудня 1998 року за N788/3228 відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Позивачем, на підтвердження правомірності розрахунку нормативної грошової оцінки не було надано до суду форму №6-зем, № 6а-зем, №6б-зем, 2-зем.

З аналізу укладеного сторонами договору оренди землі вбачається, що орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться: м. Харків, пр. Московський, 199-А.

Доказів переведення з однієї категорії земель в іншу в порядку, передбаченому законодавством України позивачем суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що у договорі оренди та витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не було зазначено про те, що надана за договором земельна ділянка загальною площею 0,7691 га (ділянка А площею 0,6375 га. та ділянка Б площею 0,1316 га.) відноситься до категорії земель за функціональним використанням "Комерційне використання".

Отже, при здійсненні розрахунків нормативно грошової оцінки земель безпідставно було віднесено дані земельні ділянки до категорії земель за функціональним використанням, як "Землі комерційного використання".

Спірна земельна ділянка загальною площею 0,7691 га (ділянка А площею 0,6375 га та ділянка Б площею 0,1316 га.), яку орендує відповідач, повністю не забудована, що підтверджується пунктом 2 договору оренди землі, згідно якого вказується, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7691 га. в тому числі ділянка "Б" площею 0,1316 га.на яких під забудовою - 0,3827 га., інших угідь - 0,3864 га.

Проте, у витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки зазначено про те, що всі площі земельних ділянок знаходяться під забудовою, та для всіх цих площ застосовано коефіцієнт функціонального використання Кф - 2,5.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що надані до суду витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розрахунку розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 01 січня 2013 року, є необґрунтованими та помилковими.

Разом з цим суд зазначає, що згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (свобода договору) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін, або істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за одночасної наявності передбачених у частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов.

На будь які порушення умов договору позивач в позовній заяві не посилається.

Відповідно до пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати збільшується при зміні розмірів земельного податку.

Отже, договором оренди землі не передбачено такої підстави для внесення змін до договору, як зміна нормативної грошової оцінки земель.

Норми права, на які посилався позивач: статті 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, статті 15, 179, 188 Господарського кодексу України, статті 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", стаття 30 Закону України "Про оренду землі" та інші, містять правила, котрі регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних із платою за землю. Однак, жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель.

Так само немає таких приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати і в нормах Податкового кодексу України, на які також посилався позивач.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01 січня 2011 року Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Статтями 288, 289 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди з урахуванням нормативної грошової оцінки (річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки). Проте, наведене правило стосується саме встановлення розміру орендної плати, а не її зміни, тобто ці норми застосовуються під час укладання договору, а не протягом його виконання, що має місце в спірних правовідносинах.

Стаття 289 Податкового кодексу України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної оцінки землі. Взагалі, жодною з норм Податкового кодексу не передбачено обов'язку вносити зміни в договір у разі, якщо після його укладення змінився розмір нормативної грошової оцінки.

У пункті 2.19. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6 роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, сторони в договорі підставою для зміни орендної плати визначили збільшення ставок земельного податку згідно зі змінами у діючому законодавстві, тобто коли визначена у договорі орендна плата є нижчою за встановлений законом її граничний розмір.

Зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати, а встановлений умовами договору оренди землі від 03 квітня 2006 року розмір орендної плати не є нижчим за встановлений її граничний розмір.

Посилання позивача на те, що нормативна грошова оцінка є підставою для розрахунку земельного податку і таким чином, хоча б опосередковано, - підставою для зміни орендної плати, суд не приймає до уваги, оскільки позивач не надав доказів збільшення розміру земельного податку.

До того ж, відсутність документально підтверджених даних про розмір земельного податку, котрий існував на час укладення договору, роблять неможливим порівняння первісного і теперішнього розмірів земельного податку, та, в підсумку, унеможливлюють висновок про його, податку, зростання. За таких обставин підстави для застосування пункту 13 договору оренди землі і для висновку про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати, наразі відсутні.

Такі обставини, з урахуванням конституційних гарантій прав і свобод та загальних засад цивільного законодавства, унеможливлюють примушення відповідача до укладення додаткової угоди, з умовами якої він не згоден та обов'язковість укладення якої законодавством не передбачена.

Типова форма договору оренди землі, затверджена відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 також не передбачає такої підстави для внесення змін до договору, як зміна нормативної грошової оцінки землі.

Згідно частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 15 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Зміна грошової оцінки землі не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору та які відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для внесення змін до нього, оскільки статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов'язкове проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а тому сторони при укладенні договору не виходили з її постійного розміру.

Згідно частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або місцевого самоврядування.

За змістом наведених норм права передумовою для зміни умов договору оренди землі є наявність взаємної згоди сторін.

Умовами договору оренди землі сторони не погодили права позивача на внесення змін до нього в частині збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування за відсутності законодавчої зміни ставок земельного податку, що свідчить про безпідставність позовних вимог про внесення змін у договір за рішенням суду.

Крім того, позивачем також не доведено, що в даному разі мають місце або зміна умов господарювання, або зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо.

Також, суд зазначає, що не можна погодитися із застосуванням у розрахунках розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності коефіцієнту у розмірі 4,8%, оскільки застосування даного коефіцієнту у розрахунку не підтверджується відповідними доказами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частини 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Частина 2 статті 4 Цивільного кодексу України визначає, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Крім того, стаття 4 Цивільного кодексу України встановлює систему цивільного законодавства України до якої не входять акти органів місцевого самоврядування. Отже, акти Харківської міської ради, зокрема рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року №1269/13 не можуть собою змінювати цивільне законодавство України.

З наведено вбачається, що положення рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" не можуть вважатись підставою для внесення змін до договору оренди землі, який є предметом спору в розумінні частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, а посилання позивача на даний акт є безпідставним.

Згідно пункту 3 рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." встановлює, що зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Таким чином, вказане рішення містить у собі імперативне посилання на інший нормативний документ, який визначає яким органом чи установою, в який спосіб, в якій формі та в якому порядку відбувається оформлення додаткової угоди до договору оренди землі, яка пов'язана із зміною розміру орендної плати.

Таким документом відповідно до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року №1269/13 є Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Отже, зважаючи на імперативний характер, норми пункту 3 рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." укладення додаткової угоди до договору оренди про зміну розміру орендної плати у зв'язку із впровадженням нової нормативної грошової оцінки землі у м. Харкові станом на 01 січня 2013 року здійснюється виключно і лише у відповідності до Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, що затверджений рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19 грудня 2012 року №960/12, який є чинним на момент вирішення данного спору.

Це підтверджується і тим, що в тексті спірної додаткової угоди та позовної заяви Департамент земельних відносин та Харківська міська рада посилається на рішення Харківської міської ради від 19 грудня 2012 року №960/12, як на підставу укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Однак, згідно з пунктом 29 Порядку оформлення договорів землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19 грудня 2012 року №960/12, цей Порядок не поширюється на договори оренди землі (додаткові угоди) та угоди про розірвання договорів оренди землі, які були підписані міським головою до набрання чинності даного Порядку.

Вказаний порядок оформлення договорів оренди набрав чинності з 01 січня 2013 року.

Згідно статті 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Договором оренди земельної ділянки було передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТД" та Харківською міською зареєстровано 05 квітня 2006 року, а отже до набрання чинності Порядку, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19 грудня 2012 року №960/12.

Таким чином, дія Порядку оформлення договорів землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19 грудня 2012 року №960/12 не поширюється на договір оренди, та він не може бути застосований до вказаних правовідносин оренди.

На теперішній час, актами Харківської міської ради не визначено порядок оформлення та укладання додаткових угод до договорів оренди землі, які були укладені до 01 січня 2013 року, тобто до набрання чинності Порядку оформлення договорів землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19 грудня 2012 року №960/12. Зважаючи на відсутність Порядку оформлення договорів оренди землі в місті Харкові, який би діяв стосовно договорів оренди укладених до 01 січня 2013 року застосування рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" до спірних правовідносин оренди землі є неможливим та незаконним.

Також, позивачем не надано до суду належного правового обґрунтування позовних вимог щодо зміни інших умов договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Харківська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також, рада може виступати, як учасник цивільних правовідносин шляхом укладання різного виду угод.

В цих відносинах рада відповідно до положень статті 169 Цивільного кодексу України діє на рівних засадах з іншими учасниками.

Уклавши договір оренди землі Харківська міська рада набула статусу сторони договору та взяла на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, рада на виконання Положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку про неможливість односторонньої зміни умов договору внаслідок зміни нормативної оцінки землі. При цьому, суд зазначає, що даний висновок суду відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, принципам свободи договору (стаття 3 Цивільного кодексу України), принципам свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України), оскільки позивач під час укладення спірного договору оренди землі будучи вільним у обранні його умов самостійно погодив і розмір орендної плати у договорі і строк дії договору.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду в порядку передбаченому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та Господарського процесуального кодексу України з позовом про внесення змін до договору, застосуваваши інший коефіцієнт, передбачений законодавством та договором передбачений ним для даного виду земельної ділянки.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору оренди землі підстав для зобов'язання укласти додаткову угоду до цього договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, а також зважаючи на те, що спірним договором оренди землі чи законом зміна нормативної грошової оцінки землі не передбачена, та те, що позивачем не надано до суду належного правового обґрунтування позовних вимог щодо зміни інших умов договору оренди землі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджуються матеріалами справи, вони є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 1, 5, 15, 18, 20 "Про оцінку земель", статтями 1, 13, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статтями 288, 289 Податкового кодексу України, статтями 6, 179 Господарського кодексу України, статтями 3, 4, 169, 525, 526, 627, 629, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець