Постанова № 42024381, 16.12.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3597/14

16 грудня 2014 року 16год. 45хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Швидка Л.Е.,

відповідача: представник Фаліковська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Оригінал Ю.С." до Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Оригінал Ю.С." звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000702200 від 21.08.2014 та №0001221500 від 26.08.2014 відповідно до яких позивачу збільшену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 170 та 3060 грн. відповідно, шляхом застосування штрафних санкції за неподання податкової звітності.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що ним до податкового органу подавались декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період (за жовтень, січень - лютий, травень 2013 року), однак у зв'язку із нездійсненням у зазначених періодах будь-яких господарських операцій до декларацій не були додані реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Позивач вказує на те, що декларації з податку на додану вартість були подані ним вчасно, що визнає і відповідач, що ж стосується реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, на переконання позивача, такі реєстри не є ні податковою декларацією, ні додатком до податкової декларації з ПДВ, у зв'язку із чим податковим органом неправомірно застосовано відносно ПП "Оригінал Ю.С." штрафні санкції згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

У суді представник відповідача позов не визнала, про що надала відповідне письмове заперечення. На обґрунтування своїх заперечень вказала на те, що згідно Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, чинного з 01.01.2012 до 30.12.2013, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді тощо.

У зв'язку із чим, неподання реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який є невід'ємною частиною податкової декларації на переконання податкового органу є підставою для накладення відповідного стягнення у виді штрафних (фінансових) санкцій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, виходить з наступного.

Як встановлено судом, позивач, Приватне підприємство "Оригінал Ю.С." зареєстроване як юридична особа 27.01.2009 та перебуває а обліку як платник податків у Костопільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

11.08.2014 податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року Приватного підприємства "Оригінал Ю.С.". (акт №51/22/36338542).

За результатами перевірки, встановлено, що позивачем до декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період не додано реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період, у зв'язку із чим посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивачем не подано податкову звітність з податку на додану вартість за жовтень 2014 року. Відповідальність за що передбачена пунктом 120.1 статті 120 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За результатами перевірки позивача, Костопільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0000702200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 170 грн., з яких 0 грн. - за основним платежем, 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

12.08.2014 податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень, лютий, травень 2013 року Приватного підприємства "Оригінал Ю.С.". (акт №354/15/36338542).

За результатами перевірки, також встановлено, що позивачем до декларації за перевіряємий період, які подані із прочерками у зв'язку із відсутністю будь яких господарських операцій протягом перевіряємого періоду не додано реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказані періоди, у зв'язку із чим посадовими особами податкового органу зроблено висновок, що позивачем не подано податкову звітність з податку на додану вартість за січень, лютий, травень 2013 року. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За результатами перевірки позивача, Костопільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 №0001221500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3060 грн., з яких 0 грн. - за основним платежем, 3060,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Будучи незгідним із прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 цього Кодексу визначено, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть зокрема юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Так, відповідно до статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170грн. за кожне таке неподання. Такі самі дії вчинені повторно - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020грн. за кожне таке не подання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачено відповідальність виключно за неподання (не своєчасне подання) податкової декларації.

Що ж стосується неподання реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, який відповідності до п.9 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.01.2011 р. №1492, чинного до 30.12.2013, відноситься до податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Разом з тим, відповідальність за таке не подання чинним законодавством не передбачена.

Крім того, суд зветає увагу на те, податковим органом порушено строки проведення камеральних перевірок та складання актів за їх рузультатами.

Згідно п.п.75.1.1. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 вказаного Кодексу встановлений порядок проведення таких перевірок, зокрема передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п.86.2. ст.86 вказаного Кодексу, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

З матеріалів справи судом встановлено, що камеральними перевірками, за результатами яких податковим органом були винесені оскаржувані рішення, проведені відповідачем з пропущенням строків встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.08.2014 №0000702200 та від 26.08.2014 №0001221500 не відповідають вказаним критеріям правомірності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Костопілльською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Рівненській області необґрунтовано застосовано відносно ПП "Оригінал Ю.С." штрафні фінансові санкції за неподання копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року, січень - лютий, травень 2013 року.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку що податковий орган неправомірно застосував до позивача штраф передбачений п.121.1 ст.121 ПК України, адже за неподання податкової звітності, якою в тому числі є копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, передбачено відповідальність за ст. 121 ПК України, тому позов підлягає задоволенню, адже це підтверджено доказами, які перевірено судом.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 21.08.2014 №0000702200 та від 26.08.2014 №0001221500.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Оригінал Ю.С." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.