Ухвала суду № 42024203, 18.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5163/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу від 11 вересня 2013 року № 183к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Національного інституту стратегічних досліджень від 17 липня 2007 року №118-К ОСОБА_3 призначено на посаду старшого консультанта відділу етнополітики 17 липня 2007 року, присвоєно 7 ранг державного службовця.

17 липня 2007 року позивачем прийнято присягу державного службовця, що підтверджується особовою карткою ОСОБА_3 НОМЕР_1 форми №П-2ДС.

На підставі наказу Національного інституту стратегічних досліджень від 03 вересня 2012 року №198-К, ОСОБА_3 переведено на посаду заступника завідувача відділу зовнішньої політики.

Наказом Національного інституту стратегічних досліджень від 11 вересня 2013 року №183-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3" за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_3, заступнику завідувача відділу зовнішньої політики, оголошено догану. Підстава: акт про відсутність працівника на робочому місці від 05 вересня 2013 року; службова записка завідувача відділу; стаття 14 Закону України "Про державну службу"; стаття 147 КЗпП України.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом про оголошення догани та вважаючи його протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, основними обов'язками державних службовців є, в тому числі, додержання Конституції України та інших актів законодавства України.

В силу ст. 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумління. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно ст. 142 Кодексу законів про працю України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до абз. 1 п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку в Національному інституті стратегічних досліджень, затверджених протоколом загальних зборів трудового колективу від 08 квітня 1997 року №1, та наказом директора інституту від 17 квітня 1997 року №20, тривалість робочого часу для співробітників інституту відповідно до чинного законодавства становить 40 годин на тиждень. Робочий тиждень - п'ятиденний, робочі дні: понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця, вихідні: субота і неділя.

Згідно абз. 2 п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, робочий день у понеділок, вівторок, середу, четвер починається о 9 годині 00 хвилин і закінчується о 18 годині 00 хвилин, а у п'ятницю з 9 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин за Київським часом з перервою для відпочинку і харчування з 13 години 00 хвилин до 13 години 48 хвилин кожного робочого дня за винятком окремих працівників експлуатаційно-технічного сектору, для яких робочий час може бути зміщений за вказівкою директора інституту чи його заступників, а також відповідно до графіка.

В силу п. 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, в робочі дні всі співробітники інституту о 9-00 повинні бути на своїх робочих місцях. Відбуття у місцеві відрядження здійснювати о 10-00, давати вказівки на місцеві відрядження мають право: - директор інституту - всім співробітникам інституту; - заступники директора інституту - завідувачам відділів, секторів та інших підрозділів інституту; - завідувачі відділів, секторів та інших підрозділів - співробітникам інституту, які їм підпорядковані.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 14 Закону України "Про державну службу", дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В силу ст. 147 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ст. 148 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 Кодексу законів про працю України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією у складі завідувача відділу зовнішньої політики Гончарука А.З. (голова комісії), головного консультанта відділу зовнішньої політики ОСОБА_6 (член комісії) та головного спеціаліста відділу стратегій реформування сектору безпеки Донець В.Л. (член комісії) складено Акт від 05 вересня 2013 року (час складання 17 год. 30 хв.) про відсутність на робочому місці заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_3

Згідно даного Акту, заступник завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці у приміщенні Національного інституту стратегічних досліджень за адресою Чоколівський бульвар, 13 з 09:50 год. до 13:00 год. 05 вересня 2013 року. Усього за робочий день 05 вересня 2013 року на момент складання акту ОСОБА_3 була відсутня 3 год. 10 хв. Будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності ОСОБА_3 на робочому місці відсутні.

Судом встановлено, що вищевказаний Акт від 05 вересня 2013 року підписаний усіма членами комісії.

Також, в Акті вчинено застереження, що ОСОБА_3 від підтвердження факту відсутності на робочому місці та підпису Акта відмовилась, причину відмови не вказала.

З пояснень позивача встановлено, що ОСОБА_3 отримала від свого керівника - завідувача відділу зовнішньої політики Гончарука А.З. завдання написати на 05 вересня 2013 року аналітичну записку "Сирія: поточна ситуація та сценарії її розвитку".

Разом з тим, згідно з дипломом, виданим Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, позивач є фахівцем в галузі європейської політики, а саме: інтеграційних процесів в Європейському Союзі та, останнім часом, на пострадянському просторі. На переконання позивача, завдання з аналізу поточних подій на Близькому Сході дано їй навмисне, щоб максимально ускладнити його виконання, оскільки позивач не є фахівцем з даної проблематики.

Крім того, згідно пояснень позивача, оскільки вона не є фахівцем з проблем Близькосхідного регіону, виконання завдання з зазначеної проблематики вимагало від неї значно більше часу та зусиль, ніж від фахівця, який спеціалізується на даній темі, тому крім робочих днів вівторка 03 вересня та середи 04 вересня 2013 року, позивач всю ніч з 04 на 05 вересня 2013 року з власної ініціативи провела на робочому місці в приміщенні інституту на Чоколівському бульварі, 13 виконуючи завдання. О 9:45 год. ранку позивач відправила виконане завдання на службову електронну пошту керівництва. О 10:45 год. позивач вийшла з будівлі інституту, попередньо повідомивши співробітника відділу ОСОБА_6, що повернеться в обідню перерву. На робоче місце позивач повернулась о 14:15 годині, після чого керівництво їй повідомило, що складено Акт про відсутність позивача на робочому місці.

При цьому, судом встановлено, що комісією у складі завідувача відділу зовнішньої політики Гончарука А.З. (голова комісії), головного консультанта відділу зовнішньої політики ОСОБА_6 (член комісії) та головного спеціаліста відділу стратегій реформування сектору безпеки Донець В.Л. (член комісії) складено Акт щодо відмови заступника завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_3 підписати Акт про відсутність на робочому місці та надати письмові пояснення, відповідно до якого заступник завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_3 відмовилась підписувати складений 05 вересня 2013 року Акт про її відсутність на робочому місці та надати письмові пояснення щодо цього.

Так, судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_6, який працює в Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України на посаді головного консультанта відділу зовнішньої політики, який пояснив, що 05 вересня 2013 року він прибув на роботу до інституту та зранку, приблизно о 9:45 год. - 9:52 год. зустрів ОСОБА_3, яка повідомила, що працювала всю ніч та просила передати керівнику, що їде додому переодягнутися. Свідок передав відповідну інформацію керівнику - Гончаруку А.З. Також свідок показав, що позивач у присутності комісії відмовилась підписувати акт про її відсутність на робочому місці та сказала, що підпише його пізніше, а також відмовилась надавати пояснення щодо причин своєї відсутності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що акт щодо відмови заступника завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_3 підписати Акт про відсутність на робочому місці та надати письмові пояснення, а також покази свідка ОСОБА_6 спростовують твердження позивача про те, що їй не було надано на ознайомлення акт про відсутність її на робочому місці.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що відсутність підпису особи, стосовно якої складено акт про відсутність її на робочому місці у такому акті не може бути достатнім доказом на підтвердження факту ненадання цій особі такого акта для ознайомлення.

Таким чином, наведеними вище доказами підтверджується та обставина, що позивач була відсутня на робочому місці 05 вересня 2013 року з 09:50 год. до 13:00 год., тобто більше ніж протягом трьох годин.

З приводу письмових пояснень охоронця Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Сидоренка А.В., в яких зазначено, що позивач 05 вересня 2013 року о 10:20 год. передала йому ключі і після цього попрямувала на вихід до ліфта, суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги, оскільки та обставина, що ОСОБА_3 покинула приміщення інституту о 09:50 год. не заперечувалась власне позивачем, а також підтверджується показами свідка ОСОБА_6 та актом про відсутність на робочому місці заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_3

Таким чином, враховуючи поважність причин відсутності позивача на робочому місці 05 вересня 2013 року з 09:50 год. до 13:00 год., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебування позивача в ніч з 04 вересня 2013 року на 05 вересня 2013 року на робочому місці з метою своєчасного виконання поставленого керівництвом завдання не було зумовлене об'єктивною виробничою необхідністю, яка виникла внаслідок специфіки діяльності установи, де працює позивач, не узгоджувалось із керівництвом, а тому, відповідно, позивач не виконувала надурочних робіт.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 106 Кодексу законів про працю України, компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Судом також не встановлено наявності у позивача об'єктивних причин відсутності на робочому місці 05 вересня 2013 року з 09:50 год. до 13:00 год., оскільки відсутні будь-які докази того, що вихід позивача на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти їй або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.

Також колегія суддів враховує ту обставину, що позивач, перед тим як залишити робоче місце 05 вересня 2013 року, не довела до відома свого безпосереднього керівника про таку необхідність, а лише попросила головного консультанта відділу зовнішньої політики ОСОБА_6 повідомити начальника відділу про її відсутність.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_3 на робочому місці 05 вересня 2013 року з 09:50 год. до 13:00 год. є прогулом.

З огляду на те, що позивачем було допущено проступок у вигляді прогулу та виявлено його відповідачем 05 вересня 2013 року, судом першої інстанції вірно зазначено, що останнім дотримано строк для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки наказ про оголошення позивачу догани відповідачем прийнято 11 вересня 2013 року.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення та про обрання ним до позивача відповідного виду дисциплінарного стягнення, оскільки судом встановлено, що позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо причин відсутності її на робочому місці, водночас, позивач відмовилась надати такі пояснення, при цьому, дисциплінарне стягнення у вигляді догани є найменшим.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлений 23.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.