Постанова № 42024022, 09.12.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Житомир справа № 806/4614/14

категорія 6.1

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Сичова О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора сільського господарства Житомирської області Орліковського Антона Сергійовича, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, третя особа: Житомирська міська рада про визнання дій незаконними, скасування приписів №103/24 від 08.08.2013 р. та №167/24 від 17.09.2013 р.,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просила визнати дії державного інспектора сільського господарства Житомирської області Орліковського Антона Сергійовича незаконними та скасувати приписи Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 08.08.2013 року №103/24 та від 17.09.2013 року №167/24. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що спірними приписами їй приписано усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0037 га. Вказує, що земельну ділянку самовільно не займала, оскільки прибудинкова територія була огороджена на час придбання нею квартири в багатоквартирному одноповерховому будинку АДРЕСА_1.

Позивач та його представник позов підтримали повністю та просили його задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не прибули. Про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув. Надав до суду листа з поясненнями по справі, в якому також просив справу розглядати без його участі.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі сторони, які беруть участь у справі, суд відповідно до. ч.6 ст.128 КАС України розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 08 серпня 2013 року державним інспектором сільського господарства Житомирської області Орліківським Антоном Сергійовичем було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, за результатом якого складено акт №86/24 від 08.08.2013 року.

Вказаним актом встановлено, що ОСОБА_1 огородила парканом прилеглу до будинку АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,0037 га, чим завдала перешкоду у користуванні прибудинковою територією власникам інших квартир даного будинку, оскільки згідно з інформацією, наданою Управлінням Держземагенства у Житомирському районі, відомості щодо реєстрації права власності чи користування вказаною земельною ділянкою відсутні.

Також 08 серпня 2013 року державним інспектором сільського господарства Житомирської області Орліківським Антоном Сергійовичем було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_1 при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 за результатом якої складено акт №139/24 від 08.08.2013 року.

Вказаним актом встановлено, що ОСОБА_1 огородила парканом прилеглу до будинку АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,0037 га, чим завдала перешкоду у користуванні прибудинковою територією власникам інших квартир даного будинку, оскільки згідно з інформацією, наданою Управлінням Держземагенства у Житомирському районі, відомості щодо реєстрації права власності чи користування вказаною земельною ділянкою відсутні. Як внаслідок, вбачається порушення вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, що свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0037 га.

На підставі вказаного акту Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області 08 серпня 2014 року винесено припис №103/24, яким приписано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства.

17 вересня 2013 року державним інспектором сільського господарства Житомирської області Орліківським Антоном Сергійовичем повторно здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт від 17.09.2013 року №230/24. Зазначеним актом встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису від 08.08.2013 року №103/24 не виконала, самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена.

На підставі вказано акта Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області винесено припис від 17.09.2013 року №167/24, яким приписано ОСОБА_1 виконати вимоги припису від 08.08.2013 року №103/24.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних приписів на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (п.1, п.6 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011).

Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності (п.4.1. Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770).

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" наділяє державних інспекторів у сфері державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель правом, у тому числі: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України.

В свою чергу, ст.114 Земельного кодексу України передбачає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Положення ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" надають визначення самовільному заняттю земельної ділянки, а саме, як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом встановлено, що позивач не заперечує використання спільної земельної ділянки, однак зазначає, що прилеглу до будинку АДРЕСА_1 земельну ділянку парканом не огороджувала. Вказує, що коли в 2007 році придбала у вказаному будинку квартиру №4 паркан вже був встановлений.

Судом встановлено, що зазначений факт підтверджується договором купівлі-продажу від 20.03.2007 року та показами свідків допитаних в ході розгляду справи.

Зокрема, свідок ОСОБА_5, який проживає в квартирі АДРЕСА_3, що знаходиться поруч із спірної земельної ділянки пояснив, що з 1972 року проживає за вказаною адресою, а паркан було зведено приблизно в 1998 році з метою огородження будівельного майданчику для будівництва багатоповерхового будинку. Ворота були встановлені під час проживання в квартирі позивачки попередніх власників.

Свідок ОСОБА_6, який проживає в квартирі АДРЕСА_2 пояснив, що проживає за вказаною адресою з 1955 року, паркан збудували невідомі йому особи з метою будівництва в подальшому на огородженій території багатоповерхового будинку. Ворота та паркан були встановлені більше ніж 10 років тому. На другій стороні паркану, а саме там де планувалось будівництво багатоповерхового будинку, на даний час знаходиться парковка автомобілів. Також зазначив, що вказаний паркан, яким нібито позивачем здійснено самовільне зайняття земельної ділянки, також огороджує прибудинкові території інших будинків. Ворота встановлювались під час проживання в квартирі позивача попередніх власників.

Свідок ОСОБА_7, який проживає в квартирі АДРЕСА_4 пояснив, що паркан збудували з метою будівництва поруч багатоповерхового будинку. Ворота встановлювались під час проживання в квартирі позивача попередніх власників.

Згідно показів свідків, судом встановлено, що ОСОБА_1 не огороджувала парканом прилеглу до будинку АДРЕСА_1 земельну ділянку.

Отже, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.08.2013 року №139/24 на підставі якого були винесені спірні приписи та припис від 08.08.2013 року №103/24 містять інформацію, яка не відповідає дійсності, оскільки як встановлено в ході судового розгляду справи ОСОБА_1 не огороджувала парканом спірну земельну ділянку.

Судом також звертає увагу, що оскаржуваним приписом зобов'язано позивача усунути порушення. В ході судового розгляду справи встановлено, що усунення порушення можливе лише шляхом знесення паркану за кошти позивача.

Отже, в разі виконання припису позивачу необхідно буде зруйнувати паркан за кошти, які перебувають у її власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який набув чинності 11.09.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що для того, щоб захід приписаний спірними приписами був сумісний зі ст. 1 Протоколу №1 він повинен бути законний.

Крім того, необхідно знайти справедливу рівновагу між загальними інтересами суспільства і фундаментальним правом людини на захист своєї власності. Вимога знаходження справедливої рівноваги означає, що завжди має бути розумна пропорційність між використовуваними засобами органів державної влади і метою, яка ними досягається. Якщо на людину покладено надмірний тягар у порівнянні з загальними інтересами суспільства, то рівновага досягнута не була. Вказана позиція висловлена в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в справі "Пердігау проти Португалії" (подання № 24768/06).

Як зазначено в листі виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.12.2014 року спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади.

Право власності жодних фізичних осіб в тому числі і ОСОБА_8, за заявою якої здійснено перевірки, не порушено. Таким чином виконання припису порушить принцип пропорційності вчиненого порушення з наслідками реалізації оскаржуваного припису.

Крім того, відповідно до положень статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Судом встановлено, що фактично між позивачем та ОСОБА_8, за заявою якої здійснено перевірку, існує спір щодо додержання правил добросусідства, які закріплені законодавцем у ст.ст. 103-109 Земельного кодексу України.

Вказаний спір щодо додержання правил добросусідства підлягає розгляду лише судом шляхом безпосереднього звернення до нього власника земельної ділянки або землекористувача з вимогою усунення порушення його права, що випливає із змісту ст. 212 Земельного кодексу України.

Щодо визнання дій державного інспектора сільського господарства Житомирської області Орліковського Антона Сергійовича незаконними, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів зазначеного.

Наявні в матеріалах документи свідчать, що державний інспектор сільського господарства Житомирської області Орліковський Антон Сергійович при проведенні перевірки діяв згідно Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011. Доказі протилежного позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України суд,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати приписи Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 08.08.2013 року №103/24 та від 17.09.2013 року №167/24.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова